У відповідь на зростаючі загрози в Червоному морі Росія активізувала експорт сирої нафти через Північний Льодовитий океан, прагнучи забезпечити стабільні поставки та зменшити час доставки до азійських споживачів. Цей арктичний шлях пропонує російським експортерам можливість безпечніше транспортувати вантажі, оскільки в Червоному морі спостерігається активність єменських хуситів, які атакують торгові судна.
Згідно з інформацією Bloomberg, морські поставки російської нафти перевищують чотири мільйони барелів на добу протягом п'яти тижнів поспіль. Для підтримання таких обсягів експорту Москва почала активно використовувати Північний морський шлях, який проходить уздовж арктичного узбережжя.
На даний момент в арктичне плавання залучені принаймні шість нафтових танкерів. Один з них, на ім’я Breeze, вже рухається через море Лаптєвих, пройшовши більше половини маршруту. Судно частково супроводжують атомні криголами, що забезпечують безпечний прохід через льоди. Інші п’ять танкерів очікують біля порту Діксон, де два криголами допомагають прокласти їм шлях.
Згідно з оцінками, у липні цього року переходи танкерів через Арктику почалися раніше, ніж зазвичай, і можуть перевищити обсяги минулих років, коли в цей період пройшов лише один танкер.
Використання Північного морського шляху дозволяє скоротити відстань між російськими портами в Балтійському морі та основними споживачами нафти в Азії. Зменшення відстані призводить до швидшої доставки вантажів та повернення танкерів для нових партій. Це особливо актуально для Росії, яка після втрати частини європейського ринку намагається переорієнтувати експорт на Китай, Індію та інші азійські країни.
Погіршення ситуації в Червоному морі стало додатковим стимулом для переходу до арктичних маршрутів. Хусити з Ємену оголосили блокаду суден, пов’язаних із Саудівською Аравією, що призвело до зменшення інтенсивності руху через протоку Баб-ель-Мандеб. Судновласники почали змінювати свої маршрути, обираючи виїзд через Суецький канал або обхід Африки, що може суттєво подовжити рейси та збільшити витрати.
Для Росії використання арктичного маршруту є можливістю зменшити залежність від традиційних шляхів через Суецький канал і Червоне море, а також знизити ризики для суден, що належать до так званого тіньового флоту, які раніше піддавалися атакам у районі Ємену.
Незважаючи на це, Північний морський шлях має свої обмеження. Навігація в Арктиці сильно залежить від погодних умов і товщини льоду, а танкерам часто потрібен супровід криголамів. Не всі судна мають відповідний льодовий клас, що обмежує можливість повного заміщення традиційних маршрутів.
Влітку, коли умови навігації покращуються, Росія отримує шанс збільшити кількість рейсів. Ранній початок навігації у 2026 році свідчить про бажання Москви максимально використовувати короткий арктичний сезон для підтримки експортних обсягів.
Одночасно Росія розширює свої логістичні можливості в інших регіонах. Єгипет поступово стає новим центром перевалки російської нафти. З початку року в середземноморський порт Мерса-ель-Хамра було доставлено не менше 15 партій нафти Urals, причому в останні місяці обсяги постачань зросли.
Загалом, за тиждень до 26 липня близько 39 танкерів забрали в російських портах 28,47 мільйона барелів сирої нафти. Ці показники свідчать про те, що Росія активно працює над перебудовою експортної логістики та пошуком нових маршрутів для обходу санкційних і безпекових обмежень.
Після скорочення трубопровідних поставок до Європи в 2023 році Росія була змушена перенаправити на морські шляхи близько 500 тисяч барелів нафти на добу, що збільшило залежність країни від танкерного флоту та міжнародних морських шляхів. Хоча перевезення через Арктику можуть тимчасово підтримати експорт, цей маршрут не є повною альтернативою південним шляхам, адже його ефективність залежить від сезону та технічних можливостей суден. Проте активні дії Москви свідчать про готовність використовувати навіть складні рішення для збереження своїх нафтових доходів і поставок до Азії.
