Салліван: Україні потрібні реформи для отримання запрошення в НАТО

Директор державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Україна» Олександр Дмитрук у своїй декларації зазначив шлюб із громадянкою Російської Федерації, а також наявність значних валютних заощаджень у родини. Йдеться про підприємство, яке виконує монтажні та будівельні роботи для потреб оборонного відомства, що автоматично підвищує суспільний інтерес до будь-яких аспектів діяльності його керівництва.

Згідно з поданими даними, дружина посадовця Наталія Дмитрук має російське громадянство та водночас володіє посвідкою на постійне проживання в Україні. Формально така обставина не є порушенням законодавства, однак у контексті повномасштабної війни та підвищених вимог до безпеки в оборонному секторі вона викликає додаткові запитання з боку громадськості та експертного середовища.

У власності самого Дмитрука задекларовано кілька об’єктів нерухомості в Києві. Йдеться про квартиру площею 53,6 квадратного метра, придбану ще у 1998 році, земельну ділянку площею 816 квадратних метрів та житловий будинок площею 76,3 квадратного метра, обидва об’єкти набуті у 2004 році. Вартість майна зазначена за цінами на момент придбання і є відносно невисокою за сучасними мірками.

Серед рухомого майна в декларації фігурує легковий автомобіль Toyota Camry 2012 року випуску, придбаний того ж року.

Найбільшу увагу привертають грошові активи родини. Станом на кінець 2024 року Олександр Дмитрук зберігав понад два мільйони гривень на рахунках у державному та комерційних банках. Окремо задекларовано готівкові кошти: 25 тисяч доларів у самого посадовця та 120 тисяч доларів у його дружини.

Сукупний дохід сім’ї за 2024 рік перевищив 1,2 мільйона гривень. Основну частину становила заробітна плата Дмитрука на державному підприємстві. Також у декларації зазначені пенсійні виплати, банківські відсотки та заробітна плата дружини, отримана у приватній будівельній компанії.

Водночас у документі відсутні відомості про цінні папери, корпоративні права, незавершене будівництво, фінансові зобов’язання чи значні витрати. Формально декларація не містить ознак порушень, однак поєднання статусу керівника оборонного підприємства, шлюбу з громадянкою держави-агресора та значних обсягів готівкової валюти неминуче викликає запитання з боку суспільства та контролюючих органів.

Укрзалізниця опинилася в епіцентрі подвійного тиску — фінансового та політичного. Популістичні ініціативи на кшталт «3000 кілометрів безкоштовних подорожей» для громадян створюють привабливу картинку для політичних рейтингів, однак у реальності вони поглиблюють фінансову прірву. За підсумками 2024 року пасажирські перевезення принесли компанії близько 18 мільярдів гривень збитків, а у 2025 році цей показник може перевищити вже 22 мільярди.

Традиційно ці втрати компенсувалися прибутками від вантажних перевезень, проте й цей сегмент демонструє спад. Експортні потоки скорочуються, логістичні ланцюги ускладнені, а внутрішній ринок не може забезпечити потрібних обсягів. Таким чином, головне джерело фінансової стабільності поступово виснажується.

Додатковий пресинг — відновлення інфраструктури після ударів РФ і валютні борги з часів Євро-2012. Уже у 2026 році залізниця має сплатити близько 34 млрд грн за зовнішніми зобов’язаннями. Без цільової підтримки держави, модернізації управління та системної антикорупційної роботи компанія ризикує не витримати нинішнього навантаження.

На цьому фоні дискусії викликає липневий контракт УЗ із ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на 398 млн грн: ціна одного вагона — до 98 млн грн, що вдвічі дорожче за попередні закупівлі. При цьому компанія виплатила 58% авансу (понад 277 млн грн), тоді як виготовлення вагонів заплановано на 2026 рік. В умовах дефіциту ліквідності та зростання боргового навантаження така структура контракту виглядає щонайменше ризикованою.

Ключова дилема для УЗ — баланс між соціальною функцією й фінансовою стійкістю. Без перегляду тарифної політики, адресних дотацій на «соціальні кілометри» та прозорішого підходу до капітальних закупівель залізниця й надалі дотуватиме пасажирів коштом падаючого вантажного бізнесу — із усіма наслідками для стабільності перевізника.

Після рішення уряду дозволити виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років за кордон українська ресторанна галузь зіткнулася з новими викликами. Представники бізнесу повідомляють про відтік персоналу, адже саме молодь становить значну частку працівників у сфері громадського харчування. Попри це, ресторатори наголошують: головна небезпека полягає не стільки у кадровому дефіциті, скільки у глибинних економічних проблемах, які можуть спричинити масове закриття ресторанів у найближчі місяці. Про це 29 вересня повідомила Економічна правда з посиланням на представників галузі.

За словами експертів, нині індустрія працює в умовах постійного зростання собівартості. Високі ціни на продукти, енергоносії та оренду приміщень створюють величезний тиск на бізнес. Додатково на ситуацію впливають низька купівельна спроможність населення та зниження відвідуваності закладів. У таких реаліях навіть найуспішніші ресторани ризикують втратити прибутковість.

За словами Станіслава Завертайла, співзасновника київських закладів «Завертайло» і Honey, після ухвалення постанови Кабміну у них звільнилося п’ятеро працівників з молодшої вікової групи. Він прогнозує, що відтік працівників у віці 18–22 років може сягнути 20–30%. Однак, як зазначають учасники ринку, основною причиною можливої кризи є не дефіцит працівників, а падіння платоспроможного попиту та сезонний спад. Листопад традиційно вважається найменш прибутковим місяцем у галузі, а воєнний стан та економічна нестабільність лише посилили сезонні коливання. На думку рестораторів, у столиці можуть припинити роботу до 20–30% ресторанів, що становить сотні закладів. Засновник мережі закладів Алекс Купер вважає, що частина форматів, які й без того працюють з низькою прибутковістю, не витримає чергової «зимової хвилі».

За аналітичними даними компанії Poster, яка спеціалізується на автоматизації кафе і ресторанів, за період з січня по серпень 2025 року кількість відвідувачів у закладах громадського харчування зменшилася на 8,5% порівняно з аналогічним періодом 2024 року. Водночас середній чек зріс на 16,5%. Проте загальна виручка у галузі збільшилась лише на 6,5%, що співмірно з рівнем інфляції, яка становила 6%. При цьому вартість окремих товарів і послуг у закладах харчування зростає швидше за офіційні інфляційні показники. Останні роки кожна зима ставала своєрідним “стрес-тестом” для ресторанного бізнесу — окрім сезонного падіння відвідуваності, додавались блекаути, обстріли та зниження чисельності працівників.

Після ухвалення урядової постанови від 27 серпня, яка дозволяє чоловікам віком 18–22 років виїжджати з України, багато рестораторів зафіксували звільнення молодих працівників. У львівській ресторанній групі FAMI, за словами співвласника Валерія Созановського, звільнилося 12 працівників зазначеної вікової категорії. У холдингу !FEST — 22 співробітники.

Ольга Купець, дослідниця Київської школи економіки, вважає, що нова міграційна політика може мати довгострокові наслідки, зокрема негативно вплинути на демографічну ситуацію в Україні.

Торецьк, який знаходиться у Донецькій області, має важливе стратегічне значення для контролю над регіоном. Місто розташоване на ключових транспортних шляхах, що робить його цінним об'єктом з військової точки зору.

По-перше, Україні потрібна велика кількість пілотів, які пройшли навчання та отримали сертифікат на управління F-16. Необхідно мінімум 79 кваліфікованих льотчиків, але насправді кількість повинна бути значно більшою, щоб забезпечити ефективну роботу та адекватний відпочинок. Відомо, що новостворений навчальний центр у Румунії недавно випустив першу групу з 7 пілотів, які навчались протягом 8 місяців. Це єдиний центр у Європі, що займається підготовкою пілотів F-16 з лютого цього року. Проте і сама Румунія стикається з проблемою нестачі авіаторів, оскільки отримує додаткові 32 винищувачі від Норвегії.

Технічний персонал є ще однією важливою складовою для ефективного використання винищувачів. Хоча деякі проблеми можна вирішити шляхом залучення іноземних добровольців або через приватні військові компанії, залишаються питання обслуговування та постачання озброєння. США пропонують, щоб європейські партнери закуповували озброєння для українських літаків безпосередньо у Штатах.

Необхідно також забезпечити достатню кількість запасних частин, двигунів та інших компонентів для ремонту літаків. Окрім цього, важливою є пропускна спроможність авіаційних ремонтних підприємств, оскільки обслуговування літаків у бойових умовах потребує значно частішого ремонту.

Ще однією ключовою проблемою є організація розміщення та захисту нових винищувачів. Для забезпечення їхньої безпеки потрібно не лише розосередити літаки по кількох авіабазах, але й розмістити їх у захищених укриттях. Потрібно також обладнати бази системами протиповітряної оборони, такими як Patriot, а також мати додаткові системи ППО і засоби радіоелектронної боротьби для захисту від ракет і дронів.

Незважаючи на те, що проблема недостатньої кількості винищувачів F-16 є важливою, існує безліч інших комплексних завдань, які потребують вирішення. За словами аналітиків, ці проблеми будуть поступово і планомірно розв’язані.

У контексті передачі винищувачів, представники Держдепу США уточнили свою позицію щодо можливості використання F-16 для атак на глибину території РФ, зазначаючи, що постійно оцінюють безпекову ситуацію та потреби ЗСУ. Військовий експерт Олександр Мусієнко підкреслив, що західні винищувачі F-16 можуть значно посилити можливості України у війні проти Росії.