САП передала до суду справу про вугільну аферу в «Укрзалізниці»

Другий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну свідчить про тенденцію до "замороження" конфлікту. Навіть за таких умов відбулися битви, які ввійдуть в історію. Протягом 2023 і на початку 2024 року Росія змогла виграти криваві й жорсткі битви за два міста на Донеччині – Бахмут і Авдіївку. Україна, незважаючи на це, пробила потужну російську лінію оборони в Запорізькій області і провела надзвичайно складну операцію з форсування Дніпра та утримання плацдарму на лівобережжі Херсонщини.

Наприкінці 2022 року Росія розпочала наступальну операцію на Донбасі, зокрема на Бахмут. Загони найманців приватної військової компанії "Вагнер", вербовані з в'язнів російських тюрем, атакували Бахмут. Після успішного прориву російських сил оборона українських військ ускладнилася, і виникли дискусії щодо стратегії влади України.

У цій битві важливе значення мала рішучість українських військових триматися до останнього, незважаючи на тиску з зовнішніх джерел. Місто Бахмут, попри важкі обставини, залишалося українським. Ця битва, хоч і з масивними російськими втратами, свідчила про стійкість та визначеність українських військових.

У травні 20-го числа російські війська повідомили про захоплення міста Бахмуту, однак українська влада не підтвердила цю інформацію. Операція на цьому напрямку отримала назву "Бахмутська м’ясорубка" через величезні втрати обох сторін, загиблих ще досі невідомої кількості.

Паралельно з битвою за Бахмут, Україна готувала нові підрозділи для проведення свого наступу. Нові бригади, навчені на Заході та озброєні іноземною бронетехнікою, розпочали наступ у Запорізькій області 4 червня. Одним із ключових напрямків удару стало село Роботине, що лежить між Оріхівом та Токмаком, контроль над яким був важливим для перерізання російського сухопутного коридору з Криму на Донбас.

Українські війська зазнали значних втрат у боях під Роботиним, але після тримісячних бойових дій 28 серпня змогли визволити село від російських військ. Однак ця перемога обійшлася дорого втратами сил і часу, через що Українські війська не змогли рухатися далі в напрямку Токмака та Мелітополя. На кінець осені наступ на цьому фронті практично припинився.

У зимовий період російські війська розпочали атаку на Роботине, спрямовуючи свої дії на нейтралізацію успіхів українських сил у цьому районі. Незважаючи на це, одним із найбільших досягнень для Збройних Сил України у 2023 році стало створення плацдарму на лівому березі Херсонщини. Після визволення Херсона від окупантів у 2022 році лінія фронту між українськими і російськими військами проходила по річці Дніпро, перетин якої обидві сторони не могли вдало форсувати.

Восени 2023 року стало відомо, що українські війська змогли переправитись через Дніпро та створити плацдарм на лівому березі. Протягом тривалого часу цю інформацію не робили публічною, але середині листопада українська влада оголосила про його існування. Плацдарм, розташований біля села Кринки, піддається постійним обстрілам та бомбардуванням з боку російської армії, що призвело до практичної знищення цього населеного пункту. Незважаючи на це, українським військам вдається утримувати плацдарм, який має важливе стратегічне значен

Українська влада, ймовірно, зосередиться на стратегічній обороні та формуванні нових військових резервів. У разі збереження міжнародної підтримки та постачання військової техніки від Заходу, Україні може вдалося виконати локальні наступальні операції в Запорізькій області та на Херсонщині. Ці дії можуть мати успіх за умови надходження великої кількості дальнобійних ракет і обіцяних літаків F-16. Сучасні винищувачі забезпечать необхідне повітряне прикриття для сухопутних операцій. Однак більшість аналітиків переконані, що третій рік великої війни буде для України переважно роком стратегічної оборони та мобілізації нових військових ресурсів.

У висновку можна зазначити, що українська влада орієнтується на стратегічну оборону та мобілізацію нових військових сил. Залежно від підтримки Заходу та постачання необхідної військової техніки, можливі локальні наступальні операції у Запорізькій області та на Херсонщині. Однак більшість експертів вважають, що українські війська переважно будуть зосереджені на стратегічній обороні протягом третього року великої війни.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Голова Секретаріату Ради підприємців при Кабінеті міністрів, економіст Андрій Забловський, у коментарі ТСН зазначив, що у липні фізичні особи продали валюти на 1,658 млрд доларів, а купили на 2,275 млрд. Чиста купівля становила 1,117 млрд доларів, що на 145 млн доларів більше, ніж у червні. Забловський висловив сумнів щодо доцільності таких операцій, оскільки курс валюти зростав у серпні, що може призвести до збитків для тих, хто купував валюту у липні.

Член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин радить зосередитися на інвестиціях у гривневі облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). За його словами, облігації є вигіднішими за гривневі депозити, які мають обмежені відсотки. Прибутковість ОВДП варіюється від 13% річних для паперів з терміном погашення через 4 місяці до 16% для паперів з погашенням у 2026 році. Пендзин також наголосив, що прибуток з ОВДП не оподатковується, хоча може з’явитися новий військовий збір, що збільшить податкове навантаження.

Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин вважає, що кращим часом для купівлі валюти був кінець липня, коли долар подешевшав. Водночас, експерти прогнозують, що цього тижня курс долара в Україні не перевищить 42 гривні. Коливання курсу можуть бути незначними, але аналітики очікують, що валюта не буде залишатися стабільною.

Наше джерело в Офісі Президента розкрило, що Росія відмовляється від участі в організації саміту в Швейцарії за пропозицією миру від Зеленського. Міністерство закордонних справ активно працює над залученням лідерів країн Глобального Півдня, але багато з них відмовляються приймати участь на рівні перших осіб. Публікація мирного плану Ердогана в українських ЗМІ та соціальних мережах мала за мету вплинути на позицію представників Глобального Півдня щодо формули миру від Зеленського, а також продемонструвати наявність альтернативного шляху для розв'язання конфлікту.

Заступник керівника Офісу Президента, Ігор Жовква, відзначив важливість широкого представництва країн світу на майбутньому Саміті миру, запланованому у Швейцарії. Результати переговорів між президентами України та Швейцарії визначили місце та час проведення саміту, і зараз триває активна робота над організаційними аспектами події, зокрема, підготовка запрошень для держав-учасниць.

Жовква підкреслив необхідність розгляду широкого спектру країн для участі у Саміті миру. Це охоплює не лише представників Китаю, а й інших країн Глобального Півдня, таких як Індія, Південна Африка, Саудівська Аравія та Бразилія, а також інші країни з Латинської Америки, Африки та Азії. Жовква нагадав, що ця ініціатива є спільною для України та Швейцарії, і важлива співпраця з партнерами в Європі. Президент України активно взаємодіє з європейськими лідерами для залучення їх до участі у Саміті миру, наголошуючи на значенні їхніх зусиль та впливу на лідерів країн Глобального Півдня.

Жовква також зауважив, що на останній зустрічі радників з національної безпеки у Давосі були присутні представники 84 країн, тому очікується, що кількість учасників на Саміті в Швейцарії буде ще більшою. Глобальний саміт миру — це міжнародна подія, яка відбудеться у Швейцарії на рівні лідерів країн-учасниць Української формули миру. Він запланований на 15-16 червня. Посол Китаю в Швейцарії, Ван Шитін, також заявив про можливість участі від КНР.

У висновку важливо підкреслити наступне:

• Незважаючи на спроби Росії зірвати організацію саміту в Швейцарії, Україна та її партнери активно працюють над забезпеченням широкого представництва країн на майбутній події миру.

• Зусилля МЗС та інших відомств України спрямовані на залучення лідерів країн Глобального Півдня, а також підтримку співпраці з європейськими партнерами для успішної реалізації саміту.

• Важливість широкого представництва країн світу на саміті підтверджена Ігорем Жовквою, який наголосив на необхідності включення учасників з різних частин світу, включаючи Латинську Америку, Африку та Азію.

• Очікується, що Саміт миру, запланований на червень, стане важливою міжнародною подією, де обговорюватимуться ключові питання міжнародної безпеки та співпраці.

• Підтримка Китаю у можливій участі в саміті відображає зацікавленість різних країн у спільному пошуку мирного розв'язання конфліктів та підтримці міжнародної стабільності.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Згідно з новими стандартами, українські олімпійці отримають наступні суми за медалі:

З урахуванням усіх бонусів і медалей українські спортсмени зароблять:

– 205 тисяч доларів: Ольга Харлан (фехтування, на фото); – 125 тисяч доларів: Олександр Хижняк (бокс), Ярослава Магучіх (стрибки у висоту), Юлія Бакастова, Аліна Комащук, Олена Кровацька (всі – фехтування); – 100 тисяч доларів: Парвіз Насібов (греко-римська боротьба), Людмила Лузан і Анастасія Рибачок (обидві – веслування), Ірина Коляденко (вільна боротьба), Сергій Куліш (стрільба), Ілля Ковтун (спортивна гімнастика); – 80 тисяч доларів: Жан Беленюк (греко-римська боротьба), Ірина Геращенко (стрибки у висоту), Михайло Кохан (метання молота).

Загальна сума виплат – 1,67 мільйона доларів.

Найбільші виплати на Олімпіаді у Китаю – по 770 тисяч доларів і безкоштовний проїзд громадським транспортом до кінця життя.