СБУ викрила агентів РФ, які хотіли підірвати військовий об’єкт

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Про це повідомили у самому “Укренерго”. Там зазначили: найбільшу суму отримав член правління компанії Олексій Брехт. Його фактична зарплата (з урахуванням відпускних) склала 717 424 грн 45 грн. коп. Сума утриманих податків, військового збору та інших утримань склала 180 419 грн 89 коп.

Член правління “Укренерго” Олег Скрипник за липень отримав (з урахуванням відпускних) 581 812 грн 40 коп. фактичної заробітної плати. Податків військового збору та інших утримань він сплатив 142 708 грн 70 коп.

Член правління компанії Сергій Галаган отримав фактичної зарплати на суму 265 650 грн. Сума утриманих податків, військового збору та інших утримань склала 64 350 грн.

Фактично отримана членом правління “Укренерго” Андрієм Немирівським заробітна плата склала 251 338 грн 2 коп. Податків же, військового збору та інших утримань він сплатив 67 226 грн 98 коп.

Водночас українські роботодавці підвищують зарплати своїм співробітникам. Мета – утримання персоналу та залучення нових висококваліфікованих працівників в умовах нестачі трудових ресурсів в країні. Зокрема, середня зарплата у вакансіях на сайтах роботи зросла у липні 2024 року до 19 553 грн – з близько 17 000 на початку року.

За даними Мінекономіки, на рівень оплати праці у 2023-2024 роках продовжують впливати фактори 2022 року – наслідки активних бойових дій на значній території України. Зокрема:

Втім, зазначається, що самі українці хочуть заробляти ще більше. Так, середня зарплата, яку вони зазначають у резюме, становить 20 414 грн.

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Перший штурм, що стався у середу, був зустрінутий синхронною обороною української 79-ї десантно-штурмової бригади, яка застосувала міни, артилерію, ракети та безпілотники. Як результат, окупанти змушені були відступити, втративши шість танків, сім бойових машин піхоти (БМП) та всі 12 мотоциклів. Втрати росіян склали 40 загиблих і 37 поранених.

Однак, ця поразка не зупинила ворога, і наступного дня вони повторили спробу, кинувши в атаку 17 транспортних засобів. Цього разу атака також зустріла жорсткий опір, і нападники знову відступили, залишивши підбитий танк і дві бойові машини.

Українська 79-та десантно-штурмова бригада іронічно повідомила про втрати противника: “Двадцять три росіянина закінчили СВО достроково. Ще 29 отримали поранення різного ступеня тяжкості”. Ці слова підкреслюють важкі втрати, яких зазнали окупанти у черговій невдалій спробі прориву.

За даними Forbes, ситуація на фронті в Курахівці відрізняється від ситуації в районі Авдіївки, де російські сили повільно просуваються вперед. Курахівка стала пасткою для виснаження російських військ, які повторюють атаки, але знову і знову зустрічаються з жорсткою українською обороною.

Аналітична група Frontelligence Insight прогнозувала таку ситуацію ще у квітні. На їхню думку, Курахівка є ключовою ціллю для росіян, оскільки її захоплення дозволить окупантам отримати контроль над прилеглою фортецею Курахове та консолідувати контроль над Донецькою областю.

“Імовірно, що росіяни спробують дістатися Курахівки, щоб отримати можливість відрізати Курахове від логістичних шляхів… Через відносно сприятливі оборонні споруди та географічні умови цього району ми не очікуємо швидкого просування російських військ там”, – пояснили аналітики Frontelligence Insight.

Вони також зазначили, що російські воєначальники атакують в кількох секторах одночасно, що ускладнює досягнення їхніх цілей через брак достатніх сил. Однак, будь-яка вдала атака може стати проривом, який зможе спровокувати крах української оборони та дозволити окупантам просунутися вперед.

Поточна ситуація нагадує події на захід від Авдіївки, де російські сили змогли досягти поступового просування. Російські командири, ймовірно, сподіваються на повторення цього сценарію на сході від Курахівки. Аналітики попереджають, що повільне поступове просування все ще можливе, і українські захисники повинні бути готовими до нових атак.

У Forbes поділяють ці занепокоєння, вказуючи на те, що хоча останні атаки закінчились для противника катастрофою, будь-яка наступна може досягти успіху.