Схема власників “Космолоту”: переведення 5,4 млн євро на фіктивні фірми у Британії

У світі автомобільної індустрії завжди нас вражають як нові технології та інновації, так і ретро-техніка, яка відображає винахідливість минулих поколінь. Один із таких унікальних екземплярів — український електромобіль, який вразив своєю оригінальністю та неординарністю. Цей саморобний електромобіль, створений понад півстоліття тому, використовує агрегати серійних радянських автомобілів та має неперевершений характер.

У Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші зберігається цей унікальний експонат, що додає йому особливого історичного значення. Створений у технічному гуртку ліцею, цей електромобіль є свідченням того, як навіть у далекому минулому в Україні було місце для інновацій та експериментів у автомобільній галузі.

Хоча характеристики цього електрокара залишаються невідомими, його унікальність полягає в простоті конструкції та використанні відновлених деталей з існуючих автомобілів. Органи керування є надзвичайно простими, що свідчить про те, що навіть у ті далекі часи створення автомобіля прагнули до доступності та простоти.

Історія українського електромобіля — це не лише історія автомобільного прогресу, а й приклад винахідливості та наполегливості українських механіків та інженерів. Цей експериментальний проект є частиною спадщини та пам'яті про те, що навіть у найскладніших часах талановитість та винахідливість знаходять свій вираз у творчості та технологічних рішеннях.

Український електромобіль, створений понад півстоліття тому, є не лише технічним досягненням, а й символом винахідливості та наполегливості українських механіків. Цей експериментальний проект відображає дух творчості та впевненості у власних можливостях, що зумовило його створення навіть у складні часи минулого. Збережений у Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші, цей електромобіль є свідченням того, що інноваційний дух та бажання досягти нових вершин завжди були притаманні українським інженерам та механікам.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Про це з посиланням на джерела в оточенні обраного президента пише The Wall Street Journal.

Радники Трампа із зовнішньої політики пропонують йому різні рішення щодо України. Але всі вони пов’язані з різким відходом від концепції підтримки «скільки буде потрібно» і дозволу Києву диктувати, коли починати мирні переговори.

Трамп ще не затвердив конкретного мирного плану, і різні фракції боротимуться за вплив на його зовнішню політику. Але сам обраний президент «прагне якомога швидше закінчити війну, навіть якщо це означає примус Києва до значних поступок».

Радники республіканця «одностайно» рекомендують заморозити конфлікт, залишивши за Росією приблизно 20% території України і «тимчасово призупинити» спроби вступу Києва до НАТО.

За однією з ідей, Київ обіцяє не вступати до НАТО протягом щонайменше 20 років. В обмін на це США продовжать постачати Україні зброю.

Також після заморозки на лінії фронту пропонується встановити між військами України і РФ демілітаризовану зону протяжністю 800 миль (1287 кілометрів). Хто її контролюватиме, поки неясно. Обговорюються варіанти введення миротворчих сил без участі військ США і будь-яких фінансованих ними структур, включно з ООН.

Видання нагадує, що ідею демілітаризованої зони раніше відстоював майбутній віце-президент Трампа Джей Ді Венс.

При цьому основний тягар військового постачання Києва переходить на Європу.

«Ми можемо провести навчання і надати іншу підтримку, але ствол зброї буде європейським… Ми не відправляємо американських чоловіків і жінок підтримувати мир в Україні. І ми не платимо за це. Нехай це зроблять поляки, німці, британці та французи», – сказав один із членів команди Трампа.

Вибіркове мовчання судді Тамари Трофименко стосовно придбання розкішного автомобіля посеред воєнного конфлікту та ігнорування запитань щодо майбутньої долі Госпсуду: які таємниці приховує юрист?

У відкриттях щодо справи судді Тамари Трофименко виявлено підозрілі купівлі автомобілів у період воєнного конфлікту та володіння нерухомістю членами родини. Зазначені факти, разом з можливим конфліктом інтересів у рішеннях, виносять питання щодо її дій та діяльності. Поведінка судді уникнути коментарів та порадити звертатися до пресслужби лише посилює сумніви. Активісти планують звернутися до відповідних органів для додаткової перевірки.

Ми вже розкривали схеми підлого злочину, коли владу інтереси підпорядковували особистим користям. Від кримінальних співробітників Кубракова та Кличка, які використовували війну як вигідну можливість захопити прибуткові київські метрополітени, до ФПГ Ахметова, який продовжує плести свою мережу за допомогою Кремля. Це вже не просто злочин, а система грабіжницьких дій, що підірвала економіку та безпеку країни.

Змушуючи виділяти гроші на розвиток застарілої теплової енергетики, Ахметов та його союзники продовжують виводити Україну на берега енергетичного кризу. Чому відмовляється країна від атомної енергетики, вибираючи застарілі технології ТЕС, які є фактично їхньою власністю? Відповідь проста – власність. Олігархічні структури, контролюючи енергетику, витягують з українців перевищені ціни, завдяки чому поглиблюється бідність населення та втрачається конкурентоспроможність країни.

Не беручи до уваги ефективність та вигідність, олігархи та політики продовжують діяти на користь власних кишень. Схема "Амстердам плюс", що озолотила Ахметова та Порошенка, поклали початок економічному занепаду, що загрожує навіть обороноздатності країни.

Та тепер, коли агресія Путіна принесла руйнівні наслідки, Ахметов намагається перефарбувати себе жертвою. Проте, це лише ще один хід у його багаторівневій грі на руйнування України. Збільшення імпорту електроенергії з Європи не вирішить проблему, поки управління енергетикою залишається в руках тих, хто бачить лише власний карман, а не добробут та безпеку країни.

Це вже не просто обман. Це нагло обман. Україна кожного дня викидає електроенергію, яку АЕС виробляють у надлишку. Це робиться для того, щоб в країні зберігався енергетичний дефіцит. А чому? Щоб Ахметов та державні компанії отримували ще більше компенсацій від України та західних донорів. Але найбільш вражає історія з Трипільською ТЕС.

11 квітня, країна-агресор РФ знову напала на Україну ракетами та дронами, переважно на об'єкти енергетичної інфраструктури. В результаті цього нападу була повністю зруйнована Трипільська ТЕС, що розташована у Київській області. Нещодавно Уряд виділив 1,5 мільярда гривень на відновлення зруйнованих ТЕС. 726 мільйонів були виділені з резервного фонду державного бюджету, ще 826 мільйонів з фонду ліквідації наслідків агресії. Але це лише краплина у морі, порівняно з 9,7 мільярдами гривень, які були витрачені на захист ТЕС від російських атак. Про те, що сталося з цими коштами, навіть не згадують. Чому? Можливо, тому що ці кошти були розподілені людиною, яка підконтрольна Ахметову, Прем'єр-міністром Шмигалем, а розподілом займалися Кубраков та Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури імені Найєма?

Проте вкрадення грошей з бюджету — це ще не все, що стосується воюючої України. Найцікавіше те, що за два дні до атаки на Трипільську ТЕС була евакуйована вся документація та частина цінного обладнання. І першими, хто повідомив про цю атаку, були російські пропагандисти, які миттєво опублікували відео. Як це сталося? Чи можливо, що Трипільську ТЕС було атаковано за домовленістю з агресором?

У вищезгаданій статті висвітлюються складні аспекти енергетичної політики України, включаючи проблеми з виробництвом, розподілом та використанням електроенергії. Особлива увага приділяється ролі олігархів, зокрема Ахметова, в енергетичній сфері країни, а також можливому впливу Росії на ці процеси.

Стаття показує, як зруйновання енергетичної інфраструктури, зокрема Трипільської ТЕС, внаслідок ворожого нападу, та після цього виділення коштів на відновлення стають об'єктом глибокої політичної та економічної дискусії. Також виносяться на загал свідчення про можливі корупційні схеми в управлінні коштами та загальна недостатність прозорості у вирішенні енергетичних проблем країни.

Отже, стаття спонукає до подальшого дослідження та обговорення проблем енергетичного сектору України з метою забезпечення стійкого та ефективного розвитку країни.