Ще один колишній чиновник покинув Україну

Упродовж тривалого часу на Харківщині існує стійка система постачання пального для комунальних потреб, у центрі якої опинилися колишній заступник голови Харківської ОДА Олександр Скакун та його брат Юрій. Їхні імена нерідко згадуються у зв’язку з мережею фірм, через які, за даними поінформованих джерел, реалізуються паливні схеми, вибудувані так, щоб забезпечувати гарантований прибуток обмеженому колу учасників. Ключова роль у цій конструкції нібито належить ТОВ «Брент Ойл», що фігурує як стабільний постачальник пального для комунальних підприємств регіону – попри претензії до якості продукції та непрозорість контрактів.

За зовнішньою коректністю публічних закупівель приховано багаторічний механізм, який працює за відпрацьованим сценарієм. На тендери виходять компанії, пов’язані між собою через спільних засновників, менеджерів або посередників, створюючи ілюзію реальної конкуренції. Коли пропозиції подаються від структур, що насправді контролюються одним центром впливу, результат торгів стає передбачуваним. У підсумку перемагає саме та компанія, якій і відводиться вирішальна роль у загальному ланцюгу постачання.

Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.

У 2026 році український ринок хлібобулочної продукції може зіткнутися з відчутним зростанням цін на окремі категорії виробів. Представники галузі попереджають: за збереження нинішнього набору негативних чинників подорожчання може перевищити 20% для частини асортименту. Йдеться насамперед про продукцію з доданою вартістю, складнішою рецептурою та вищими витратами на виробництво.

Фахівці зазначають, що хліб простої рецептури — традиційні сорти, які залишаються базовим продуктом масового споживання, — і надалі перебуватиме під негласним соціальним контролем. Саме тому різкого стрибка цін на такі вироби не прогнозують, навіть за умов зростання собівартості. Виробники намагаються утримувати їх у доступному ціновому сегменті, компенсуючи витрати за рахунок інших позицій.

Ключовим ризиком для галузі залишається нестабільне електропостачання хлібозаводів на тлі регулярних атак Росії по енергетичній інфраструктурі. Хоча багато підприємств формально мають статус критичної інфраструктури або об’єктів життєзабезпечення, на практиці це не завжди означає гарантоване безперебійне живлення.

За оцінками учасників ринку, ліміти електроспоживання часто встановлюються без урахування технологічного циклу виробництва. Найскладніша ситуація спостерігається у регіонах із дефіцитом генерації та перевантаженими мережами, де ризик відключень залишається найвищим.

Через перебої з електроенергією виробники змушені коригувати асортимент і тимчасово знімати з виробництва частину продукції зі складною рецептурою, для якої критично важливо дотримуватися технологічних параметрів. Це підвищує ймовірність перебоїв із постачанням виробів із коротким терміном зберігання та створює додаткові ризики для продовольчої безпеки.

Окрім енергетичного чинника, на собівартість хлібобулочної продукції тиснуть коливання цін на сировину, зростання логістичних витрат і збільшення фонду оплати праці. Сукупність цих факторів робить підвищення цін у 2026 році одним із базових сценаріїв для ринку.

Ілля Євлаш, відомий своєю військовою кар'єрою та досвідом у керівництві військовими підрозділами, вступив на нову посаду — керівника служби зв’язків із громадськістю Повітряних сил Збройних сил України. Це призначення стало результатом рішення Головнокомандувача Збройних Сил України, Олександра Сирського, і підтверджено Указом. Євлаш змінив на цій посаді Юрія Ігната, який працював раніше.

Згідно з інформацією, яка надійшла від Повітряних сил Збройних Сил України через канал у Telegram, Ілля Євлаш вже має досвід у роботі на посаді спікера східного угруповання військ. Офіційний наказ № 480 від 15 березня 2024 року підтверджує призначення майора Іллі Олеговича Євлаша на посаду начальника служби зв’язків з громадськістю у Повітряних Силах.

Зазначено, що Євлаш має досвід роботи в аналогічних посадах, зокрема у службі зв’язків з громадськістю у Командуванні сухопутних військ. Він також керував аналогічними службами в угрупованні сил оборони Києва та оперативно-стратегічному угрупуванні військ "Хортиця".

Щодо стратегічних аналізів, які проводив Євлаш, відомо, що він активно звертав увагу на тактику ворога, зокрема на спроби російських військ штурмувати місто Часів Яр на Бахмутському напрямку, а також на спроби прорвати оборону біля Богданівки.

Цікаво зауважити, що досвід та професійний підхід Євлаша обіцяють успішну роботу на новій посаді та вплив на підвищення ефективності комунікаційних процесів у Повітряних силах Збройних сил України.

У висновках можна зазначити, що призначення Іллі Євлаша на посаду керівника служби зв’язків із громадськістю Повітряних сил Збройних сил України є важливим кроком у підвищенні ефективності комунікаційних процесів у військових структурах. Досвід та професійний підхід Євлаша, який вже має значний досвід у сфері військової діяльності та комунікацій, свідчать про його здатність ефективно впливати на цей аспект роботи Повітряних сил. Призначення Євлаша підтверджує важливість забезпечення якісної інформаційної взаємодії з громадськістю для зміцнення довіри до армії та вдосконалення військових комунікаційних стратегій.

Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування щодо можливого незаконного збагачення заступника генерального прокурора Дмитра Вербицького після публікації розслідувальним проектом “Схеми” інформації про його розкішні маєтки. Згідно з повідомленням прес-служби Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ініціатива щодо цього розслідування була оголошена 13 травня, і наразі детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування.

У той же час, Верховна Рада України запросила генерального прокурора Андрія Костіна для пояснення щодо майнового стану його заступника. Депутати висловили зацікавленість у тому, як Дмитро Вербицький зміг придбати дороге майно, не маючи відповідних доходів.

“На сьогоднішній день відсутні деталі, проте існують підстави для подальших перевірок. Тому важливо почути пояснення від Костіна та з’ясувати, яким чином в його офісі контролюються дії Вербицького”, – заявив один з народних депутатів, Олексій Гончаренко.

Відповідно до інформації, Верховна Рада прийняла рішення викликати генерального прокурора на засідання 18 травня для отримання необхідних пояснень.

В першому розслідуванні журналістського проекту “Схеми” зазначалося, що Дмитро Вербицький оселився у таунхаусі котеджного містечка “Конік” у Києві. Цю нерухомість його племінник, виконуючи доручення для одеського бізнесмена, придбав за ціною, яка в шість разів менша за ринкову вартість, що є очевидною підозрою на корупційні схеми.

У другому розслідуванні “Схема” висвітлила історію Крістіни Ільницької, яка є дівчиною Вербицького. У 2024 році вона стала власницею нового автомобіля Porsche та 3-поверхового котеджу також у містечку “Конік”. Загальна вартість цих активів становить не менше 52 мільйонів гривень, в той час як її дохід складає трохи більше 360 тисяч гривень на рік. В коментарі для журналістів Вербицький стверджує, що не фінансував покупки Ільницької і їхні стосунки не мають сімейного характеру.

Однак є цікавий аспект: згідно з даними системи фотофіксації автодорожнього руху “Безпечне місто”, протягом квітня та травня цього року разом з Ільницькою на Porsche їздив і сам Дмитро Вербицький – то як водій, то як пасажир. Вони пересувалися містом на цьому автомобілі, включаючи день покупки котеджу Ільницької. За фотографіями з системи видно, що заступник генпрокурора також використовував цей автомобіль для переміщень у Києві.

На народного депутата України 8-го скликання Роберта Горвата оголошено підозру у незаконному одержанні компенсації за проживання у готельному номері в столиці. Всього йому виплачено 914 тисяч гривень за цей період.

Крім того, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру Горвату в незаконному заволодінні понад 320 гектарами земель державного підприємства, що спричинило збитки на суму 123 мільйони гривень для України.

17 червня Європейський союз утворив комісію з протидії корупції та запобігання недобросовісному використанню західної допомоги, яка надається Києву. Ця ініціатива стосується зокрема €50 мільярдного пакету допомоги, передбаченого до 2027 року.