Що їсти ввечері, щоб не набрати вагу: ТОП корисних продуктів

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

До 20 січня 2025 року стане зрозуміло, куди рухається український кейс.

Якщо ЗСУ продовжать відступати, то почнуться торги і Зе змусять піти на мирні переговори. Якщо Зеленський зможе підвищити ставки у війні, почати новий наступ і зірвати плани Трампа щодо мирного кейсу, то війна продовжиться.

Усі впевнені, що Зеленський зробить усе, щоб продовжити війну. Але чи вийде у нього, це інше питання.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Україна: Фінансова міцність та виклики бізнесу

У 2022-2023 роках, незважаючи на повномасштабну війну, Україна продемонструвала вражаючу фінансову міцність. Ріст державного бюджету на понад 3,1 трильйона гривень та залучення понад 14 мільярдів доларів США через емісію військових облігацій свідчать про успішну мобілізацію ресурсів для підтримки армії та економіки.

Інвестиційний ріст у державні облігації, що перевищив 24 мільярди доларів США, відображає національну єдність та довіру до майбутнього країни.

Проте, українські бізнесмени висловлюють занепокоєння стосовно пропозицій Міністерства фінансів щодо податків, спірність яких може ускладнити умови для бізнесу та призвести до корупційних ризиків. Вимагається перегляд цих пропозицій та кадрові зміни у відомстві для забезпечення стабільності та ефективності державних фінансів.

• Україна за період 2022-2023 років продемонструвала значний економічний розвиток, незважаючи на складні умови повномасштабної війни.

• Зростання державного бюджету на понад 3,1 трильйона гривень та залучення понад 14 мільярдів доларів США через емісію військових облігацій свідчать про успішну мобілізацію ресурсів для потреб Збройних Сил.

• Інвестиційний ріст у державні облігації, що перевищив 24 мільярди доларів США, відображає довіру до майбутнього країни та національну єдність.

• Проте, існують певні виклики, зокрема, стосовно пропозицій щодо податків, які можуть ускладнити умови для бізнесу та призвести до корупційних ризиків. Звернення бізнесу до владних структур щодо перегляду цих пропозицій та кадрових змін у відомстві є доцільним.

• Загалом, ефективне управління фінансовими ресурсами та співпраця між державою та бізнесом є ключовими для забезпечення стабільності та успіху країни навіть у складних умовах війни.