Солдати КНДР вже беруть участь у війні в Україні

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.

У 2025 році світовий ринок праці переживає фундаментальні перетворення під впливом одразу кількох потужних чинників. Поєднання технологічного прориву, кліматичних викликів, демографічних змін та політичної фрагментації створює безпрецедентний тиск на економічні системи. Найдинамічніше розвиваються напрями, пов’язані з інформаційними технологіями, аналізом даних, кібербезпекою та управлінням штучним інтелектом, тоді як традиційні, рутинні професії поступово зникають або трансформуються.

Фахівці Erasmus University Rotterdam виокремлюють п’ять головних рушіїв цих змін. Перший — технологічні зсуви: автоматизація процесів, масове впровадження ШІ та роботизація промисловості. Другий — «зелений» перехід, що охоплює розвиток сталої енергетики, скорочення викидів і формування циркулярної економіки. Третій чинник — демографічні процеси: старіння населення в розвинених країнах і збільшення трудової міграції у глобальному масштабі. Четвертий — геополітична фрагментація, що призводить до нових бар’єрів у торгівлі, перерозподілу виробничих ланцюгів та регіоналізації ринків. П’ятий — економічна невизначеність, яка підживлюється інфляційними ризиками, коливаннями валют і зміною споживчих моделей.

За оцінками World Economic Forum, до 2030 року у світі може з’явитися близько 170 млн нових робочих місць. Найбільш помітний приріст очікується у спеціальностях, пов’язаних із даними (Big Data), фінтех-інженерією, штучним інтелектом і машинним навчанням, а також розробкою програмного забезпечення. Водночас під найбільшим ризиком — касири, адміністративні помічники та оператори вводу даних: їхні функції швидко автоматизуються.

Для працівників і бізнесу це означає поступову «переупаковку» компетенцій. Попит зростає на аналітичне мислення, цифрову грамотність, роботу з великими даними, кібербезпеку, управління продуктом і «зелені» навички — від енергоаудиту до проєктування низьковуглецевої інфраструктури. Компанії, які швидко інвестують у перепідготовку, виграють у конкуренції за таланти, а працівники, що першими опанують нові інструменти ШІ та аналітики, підвищують стійкість кар’єри.

На Тернопільщині майстер з міста Збараж, Юрій Кордупель, зробив несподіване і надзвичайно важливе для країни рішення: він вирішив продати свій унікальний позашляховик, створений власноруч. Цей автомобіль, що отримав назву «Україна», є результатом величезної праці та креативності, і тепер його продаж має на меті зібрати кошти для придбання транспорту для Збройних сил України. Ідея продати позашляховик для підтримки армії стала природним кроком для майстра, чия робота завжди була про те, щоб створювати корисні і надійні машини для країни.

Позашляховик «Україна» був спроектований і побудований в єдиному екземплярі на базі легендарного шасі ГАЗ-66 ще в 2020 році. З того часу автомобіль пройшов значну модернізацію, в яку було інвестовано понад 35 тисяч доларів. Юрій Кордупель не лише вдосконалив технічні характеристики машини, але й повністю переробив її кузов, зробивши позашляховик сучасним і практичним транспортом. Однією з головних змін стало заміщення старого радянського бензинового двигуна на новітній турбодизель Mercedes-Benz. Це нововведення значно зменшило витрату пального, що стало вражаючим досягненням, адже тепер автомобіль споживає всього 10 літрів на 100 км при вазі в чотири тонни.

Зовні позашляховик отримав новий склопластиковий капот, сучасний дизайн решітки радіатора та круглі фари. Від оригінального ГАЗ-66 залишилися лише характерне лобове скло та чотиридверна конструкція. Салон авто розрахований на сім осіб, оснащений підігрівом сидінь та трансформованим заднім диваном.

Цей проєкт — результат чотирирічної праці майстра, який уже не перший раз допомагає фронту. Юрій Кордупель раніше відремонтував і передав військовим щонайменше 10 автомобілів. Тепер він готовий розпрощатися з унікальним власноруч збудованим позашляховиком заради армії.

Продаж «України» має стати не просто комерційною угодою, а вчинком, який об’єднує патріотизм і підтримку захисників. Покупець отримає не лише технічний шедевр, а й можливість зробити реальний внесок у перемогу.