Стрімке зростання статків: як змінилися доходи очільника Державної комісії з питань запасів корисних копалин Сергія Паюка під час війни

На тлі повномасштабної війни українська система охорони здоров’я працює в умовах постійного перевантаження, а пацієнти дедалі частіше стикаються з необхідністю економити навіть на базових лікарських засобах. У такій ситуації фармацевтичний ринок опинився під особливою увагою, адже саме доступність і вартість препаратів безпосередньо впливають на якість лікування та загальний стан здоров’я населення.

Воєнні дії, руйнування логістичних ланцюгів і зростання витрат на виробництво та імпорт ліків призвели до системного подорожчання медикаментів. Аптеки та дистриб’ютори змушені закладати у ціну додаткові витрати, пов’язані з транспортуванням, енергоресурсами та безпековими ризиками. У результаті багато пацієнтів повідомляють, що регулярне придбання необхідних препаратів стає серйозним фінансовим навантаженням.

Зокрема, пов’язане з групою підприємство АТ «Київмедпрепарат» роками не виконує рішення судів про стягнення значних сум. При цьому виробничий процес не зупиняється: продукція виготовляється, постачається в аптеки та лікарні, контракти виконуються у звичайному режимі. На папері компанія декларує відсутність коштів, однак фактично продовжує стабільно працювати.

Ключовим механізмом такої моделі називають внутрішній перерозподіл фінансових потоків. Основні продажі та прибутки, за наявною інформацією, акумулюються через інші структури групи — зокрема Корпорацію «Артеріум» та ТОВ «Артеріум ЛТД». За деякими оцінками, понад 70% продукції концентрується саме на цих юрособах. У підсумку борги залишаються на одному підприємстві, тоді як реальні гроші — на іншому, що ускладнює роботу виконавчої служби.

Проблеми виникали й під час спроб примусового виконання рішень суду. Зафіксовано випадки, коли приватних виконавців не допускали до складських приміщень під приводом відсутності майна. Водночас матеріали справ та слідчі дії свідчили, що лікарські засоби фактично перебували на цих складах. Це може вказувати на свідоме приховування активів.

На тлі кримінальних проваджень та арештів активів відбулися зміни у структурі власності групи. Іноземні компанії зникли з реєстрів, натомість з’явилися фізичні особи, пов’язані з оточенням підсанкційного бізнесмена Костянтина Жеваго. Експерти розцінюють такі кроки як спробу ускладнити встановлення реальних бенефіціарів та доступ до корпоративних прав. Паралельно в публічному просторі поширювалися заяви про «корпоративні конфлікти» та «рейдерство», що часто використовується для відвернення уваги від фінансових і юридичних питань.

Окремі питання виникають і до державного контролю. Ринок лікарських засобів курує Міністерство охорони здоров’я, однак компанії, які мають невиконані судові рішення, продовжують працювати без помітних обмежень. Через Національну службу здоров’я України, яка адмініструє мільярдні бюджетні виплати медзакладам, також проходять кошти, що зрештою опиняються у фармвиробників, включно зі структурами, навколо яких тривають спори та розслідування.

У результаті складається ситуація, коли фармацевтичний бізнес швидко адаптується до воєнних умов і зберігає високі доходи, тоді як пацієнти стикаються зі зростанням цін і зниженням доступності лікування. Історія «Артеріума» демонструє системну проблему: за відсутності дієвого контролю та реальної відповідальності навіть критично важлива галузь може працювати за логікою мінімізації зобов’язань, а не суспільної користі.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Згідно з виданням, причини укладення угоди стали зрозумілими після заяви президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, де він підкреслив, що енергообладнання біля українських АЕС є незахищеним і може стати мішенню для російських ракет. Це спонукало “Енергоатом” до проектування захисту “другого рівня”, що передбачає будівництво залізобетонних П-образних споруд. Ці конструкції мають захищати великі трансформатори від атак, зокрема від шахедів та осколкових уражень.

Як відзначають експерти, ефективність подібних захисних споруд вже була доведена на підстанціях “Укренерго”. Зазначається, що, незважаючи на те, що роботи з проектування та будівництва тривають з минулого року, навіть незавершені споруди вже забезпечують певний рівень захисту.

Однак контракт на 509 млн грн для РАЕС викликає занепокоєння через відсутність інформації про розміри споруди. “Наші гроші” підкреслюють, що багато деталей угоди залишаються прихованими, що ставить під сумнів прозорість процесів у державному секторі.

Також варто відзначити активізацію “Укргідроенерго”, яка у вересні провела закупівлі на захист та відновлення пошкоджених гідроелектростанцій на загальну суму 1,11 млрд грн. З цих коштів 0,54 млрд грн припали на угоду з ПрАТ “Укрсталь конструкція”, що належить колишньому олігарху Віталію Гайдуку. Знову ж таки, деталі цін на будівельні матеріали по цих контрактах не були оприлюднені.

Більшість військовослужбовців згодні: через обмежений обсяг постачання практично всі підрозділи змушені раціоналізувати використання боєприпасів. Деякі військові частини наразі можуть утримувати свої позиції — принаймні до тих пір, поки Збройні Сили Російської Федерації не розпочнуть повномасштабну атаку. Але зі зростанням інтенсивності атак через гостру нестачу особового складу, зброї та боєприпасів, їхній опір може бути недовгим. У такому разі Збройним Силам України може доведеться відступати, проте позиції для такого відступу не виконані належним чином. "Українці зараз переживають труднощі, в той час як росіяни наступають по всьому фронту", — зауважує військовий експерт Марк Канчіан з Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Україна намагається дотримуватися стратегії активної оборони, проте замість успішних контратак втрачає все більше високоякісного обладнання зі Заходу. У багатьох військових частин скоро вичерпаються запаси боєприпасів. "Ми не зможемо так тривати довго", — визнає командир української артилерії під Вугледаром.

У вищезгаданій статті надано зрозумілий огляд складної ситуації, що склалася навколо оборони України. Зазначено, що Збройні Сили України зазнають значних труднощів через недостатнє постачання боєприпасів та обмежений особовий склад. Із загостренням ситуації та збільшенням атак з боку Росії, існує серйозна загроза втрати контролю над деякими позиціями. Українські військові визнали складність ситуації та виразили обурення через невдачі в постачанні і недоліки в плануванні оборони. Загалом, стаття підкреслює необхідність негайних заходів для покращення оборонної готовності та забезпечення безпеки України.