Суд виніс вирок “мінеру” Південного мосту в Києві

Міжнародна група вчених оголосила про важливий прорив у лікуванні раку молочної залози, що відкриває нові можливості для пацієнток з генетичними мутаціями BRCA1 або BRCA2. У результатах масштабного дослідження OlympiA було продемонстровано, що препарат олапаріб значно знижує ризик рецидиву та метастазування раку у жінок, які перенесли хіміотерапію. Це дослідження, що тривало 2,5 роки, стало важливим етапом у боротьбі з одним з найпоширеніших типів раку серед жінок.

У дослідженні взяли участь пацієнтки, що мали мутації в генах BRCA1 або BRCA2, і пройшли основний курс хіміотерапії. Результати вражають: 85,9% учасниць, що отримували олапаріб після хіміотерапії, залишалися без рецидиву захворювання. Для порівняння, серед тих, хто отримував плацебо, цей показник становив лише 77,1%. Це означає, що прийом олапарібу дозволяє знизити ризик повторного розвитку хвороби на 8,8%, що є значним досягненням в онкології.

Ще переконливішими стали дані щодо метастазів: 87,5% пацієнток на олапарібі не мали віддалених метастазів — проти 80,4% у контрольній групі. Це — 43% зниження ризику поширення раку. Олапаріб — це інгібітор PARP (ферменту, який допомагає раковим клітинам відновлюватися). Його вже застосовували для лікування пізніх стадій раку, однак тепер підтверджено його ефективність на ранньому, лікувальному етапі — особливо у пацієнток зі спадковими мутаціями.

Голова керівного комітету дослідження, професор Ендрю Тутті, зазначив:

“Для жінок з раннім раком грудей і спадковими мутаціями досі не існувало цільового лікування для зниження ризику рецидиву. Тепер олапаріб може стати таким лікуванням. Це великий прорив”.

На тлі публічних заяв держави про остаточний розрив енергетичної залежності від Росії та проголошення енергетики складовою національної безпеки, за межами офіційної риторики продовжують функціонувати добре знайомі механізми впливу. Попри зміну політичних обставин і початок повномасштабної війни, окремі групи зуміли не лише зберегти свої позиції, а й адаптуватися до нових реалій. Яскравим прикладом цього є діяльність структур, пов’язаних із сім’єю Кацуб.

За наявною інформацією, ці бізнес-кола не втратили доступу до ключових сегментів паливно-енергетичного ринку. Навпаки, вони інтегрувалися у воєнну економіку, скориставшись підвищеним попитом на газ і нафтопродукти, а також особливостями державного регулювання в умовах надзвичайного стану. Через мережу формально незалежних, але фактично пов’язаних компаній зберігається контроль над значними обсягами торгівлі енергоносіями.

Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.

Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.

Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.

Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.

Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.