Сирський наполягає на посиленні мобілізації, Банкова бере паузу

Фінансове забезпечення тимчасово окупованих територій залишається ключовим аспектом державної політики у воєнний період. Незважаючи на відсутність фактичного контролю над частиною громад, ці адміністративно-територіальні одиниці продовжують функціонувати, формуючи бюджети та плануючи відновлення після деокупації. Такий підхід дозволяє зберігати соціальну інфраструктуру, підтримувати освітні та медичні заклади, а також забезпечувати стабільність у місцевих громадах, навіть у складних умовах війни.

Бюджетне планування включає не лише поточні видатки на забезпечення базових потреб населення, але й довгострокові проєкти реконструкції та модернізації інфраструктури. Завдяки цьому громади готуються до швидкого відновлення після повернення під контроль держави. Ключовим фактором ефективності таких бюджетів є прозорість фінансових потоків та координація з центральними органами влади, що дозволяє уникнути дублювання витрат і забезпечує максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Поліна з Хмельниччини почала блювати після кожного прийому їжі, і її батьки звернулися по допомогу. Спочатку лікарі підозрювали апендицит, але пізніше, після обстеження, їй поставили діагноз “синдром Уїлкі” — захворювання, яке викликає кишкову непрохідність через здавлення дванадцятипалої кишки брижовою артерією.

Враховуючи серйозність ситуації, коли медикаментозне лікування не допомогло, львівські лікарі вирішили вдатися до хірургічного втручання з використанням роботизованої системи Da Vinci Si. Операція стала надзвичайно складною через розташування органів у критичній зоні, адже поруч з дванадцятипалою кишкою розташовані підшлункова залоза, печінка та жовчні шляхи.

Протягом двох годин хірурги виконали операцію, створивши обхідний шлях для їжі, з’єднавши вільну петлю кишківника з верхом дванадцятипалої кишки. Це дозволило їжі безперешкодно потрапляти до тонкого кишківника, обминаючи місце здавлення.

Зараз Поліна швидко відновлюється, почала повноцінно харчуватися та відновлює свою вагу. Завдяки роботизованій хірургії і високому професіоналізму медиків, її життя вдалося врятувати.

Погрози президента США Дональда Трампа запровадити жорсткі торговельні обмеження проти будь-якої держави, яка спробує перешкодити його планам стосовно Гренландії, стали тривожним сигналом для європейських союзників. У дипломатичних і політичних колах Європи ці заяви сприйняли не лише як елемент внутрішньоамериканської риторики, а як демонстрацію готовності Вашингтона діяти різко й без урахування інтересів партнерів по НАТО та ЄС.

Європейські лідери дедалі частіше говорять про кризу довіри у трансатлантичних відносинах. Намір застосовувати каральні мита як інструмент політичного тиску проти союзників розглядається як підрив усталених принципів співпраці, що десятиліттями були основою західної системи безпеки. Особливе занепокоєння викликає той факт, що подібні погрози пролунали у контексті територіальних і стратегічних інтересів у Північній Атлантиці — регіоні, який має ключове значення для оборони Європи.

Протягом останнього року європейські держави, зокрема й ті, що не входять до Європейського Союзу, активно працюють у форматі неформальної координаційної групи, яка фактично діє без участі Сполучених Штатів. До неї залучені Велика Британія, Норвегія та інші партнери. Цей формат отримав неофіційну назву «коаліція бажаючих».

Радники з національної безпеки приблизно трьох десятків урядів перебувають у постійному контакті. Вони регулярно проводять онлайн-зустрічі, особисті консультації та обмінюються повідомленнями в неформальних каналах зв’язку. У цих колах сформувався високий рівень довіри, що дозволяє швидко координувати позиції та шукати спільні рішення в умовах, коли США дедалі частіше сприймаються як фактор нестабільності, а не як гарант безпеки.

За цей час європейські лідери напрацювали відпрацьований механізм взаємодії на випадок різких або потенційно небезпечних дій з боку американського президента. Це дозволяє оперативно узгоджувати спільну реакцію без залучення Вашингтона.

Окреме місце в цьому неформальному об’єднанні посідає Україна. Саме навколо підтримки Києва почалося формування тісних контактів між ключовими європейськими столицями. Участь України не лише зміцнила взаємну довіру між партнерами, а й створила новий рівень координації, коли лідери та радники безпосередньо знають один одного й можуть швидко виходити на прямий зв’язок.

Україна розглядається як унікальний елемент потенційного безпекового альянсу. Це найбільш мілітаризована держава серед учасників цього формату, яка має одну з найбільших армій у Європі, розвинену індустрію безпілотних технологій і безпрецедентний сучасний бойовий досвід. Жодна інша європейська країна не має подібного практичного досвіду ведення повномасштабної війни.

У разі поєднання військового потенціалу України з можливостями провідних європейських держав, таких як Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія, новий альянс міг би отримати колосальну силу. Йдеться як про ядерні, так і про неядерні компоненти стримування, що здатні забезпечити безпеку континенту навіть без прямої участі США.

Таким чином, дедалі очевидніше, що Європа поступово готується до сценарію стратегічної автономії, у якому роль Вашингтона буде суттєво обмежена, а Україна може стати одним із ключових стовпів нової системи європейської безпеки.

Десять офіцерів Управління державної охорони (УДО) висловили своє занепокоєння щодо дій виконуючого обов'язки голови УДО Максима Донця. Вони звернулися зі скаргою до президента Володимира Зеленського та інших керівників держави, вказуючи на порушення законодавства при призначенні Донця на посаду.

Офіцери стверджують, що після звільнення з посади глави УДО Сергія Рудя, Донець, який тимчасово виконував його обов'язки, не був призначений на цю посаду відповідно до вимог чинного законодавства через президентський указ. Незважаючи на це, Донець самостійно видав наказ про своє підвищення на посаді, що викликало обурення серед офіцерів управління.

Звернення офіцерів до президента Зеленського свідчить про серйозні внутрішні конфлікти та можливі порушення процедур у рамках УДО. Це питання потребує ретельного розгляду і може мати важливі наслідки для функціонування державної охорони та довіри до її керівництва.

Офіцери також вказують на необхідність дотримання законності та прозорості в кадрових призначеннях у державних органах, підкреслюючи, що подібні ситуації можуть негативно вплинути на моральний стан співробітників та ефективність виконання ними своїх обов'язків.

Таким чином, звернення офіцерів УДО до президента є важливим сигналом для керівництва країни щодо необхідності вжиття заходів для врегулювання конфлікту та забезпечення законності і прозорості у кадрових питаннях державних структур.

Що, на думку підписантів, незаконно і свідчить про “самовільне захоплення влади в державному правоохоронному органі”.

Також вони заявили, що новий начальник заважає співробітникам УДО виконувати їхні обов’язки. Зокрема, він наказав заступати в наряд з охорони перших осіб країни без зброї, що порушує інструкцію і “може призвести до непередбачених наслідків”.

Ще одна претензія – розформування двох бойових підрозділів УДО, які виконували завдання на кордоні Сумської області з Росією.

Крім того, за усним розпорядженням Донця, Управління держохорони передало всі вибухові речовини і вибухові пристрої на зберігання в СБУ, “тим самим зруйнувавши бойові можливості” УДО. Зокрема вибухівку відібрали у кінологів, які тренували собак її знаходити.

“В умовах постійних спроб реалізації диверсій проти вищого керівництва держави, зазначені вище дії в.о. начальника УДО України в перспективі призведуть до того, що ворог зможе безперешкодно підготувати й реалізувати диверсію із застосуванням вибухових пристроїв щодо президента України, вищих керівників держави або представників іноземних делегацій, щодо яких здійснюється державна охорона”, – наголошується в листі.

Частину співробітників Максим Донець без пояснення причин у травні наказав перевести в резерв, фактично відсторонивши від служби, йдеться у зверненні. Їм наказано пройти медкомісію, а деяких перевели в департамент, який займається, серед іншого, чищенням біотуалетів на блокпостах. Серед переведених туди – люди рівня полковників і начальників відділів.

Підписанти вважають, що це розпорядження незаконне, і викликане “особистою неприязню до певного кола підлеглих”.

Також офіцери-підписанти вважають, що безпідставно отримали низку стягнень – від догани до пониження у званнях за “дисциплінарні проступки” або “невиконання обов’язків”. Службового розслідування напередодні накладення стягнень не проводили.

Автори звернення просять Зеленського скасувати незаконні, на їхню думку, накази Донця і призначити легітимного начальника УДО.