Шевченківська окружна прокуратура міста Києва через суд домоглася повернення до державної власності земельної ділянки площею майже 7 гектарів у Солом’янському районі столиці. Орієнтовна вартість ділянки становить близько 190 мільйонів гривень. Про це повідомила Київська міська прокуратура. Як встановили прокурори, ділянка була передана у постійне користування Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Водночас фактично нею […]Весна 2026 року стала свідком важливих дипломатичних зустрічей у Пекіні, коли Китай приймав двох світових лідерів — президента США Дональда Трампа та російського президента Володимира Путіна. Незважаючи на підвищену увагу ЗМІ та численні заяви, обидва політики не змогли досягти своїх цілей. Китай продовжує слідувати своїй стратегії, використовуючи глобальні протиріччя на свою користь.
Візити Трампа і Путіна до китайської столиці сталися на фоні кількох міжнародних криз, включаючи війну в Україні, ескалацію в Близькому Сході та напруженість навколо Тайваню. Результати цих переговорів викликали інтерес не тільки у Вашингтоні і Москві, а й у Брюсселі, Києві і в країнах Азії.
Під час візиту Трампа Китай знову акцентував на важливості «стабільності» та «політичного врегулювання». Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї зазначив, що Пекін виступає за швидке завершення конфлікту в Україні, проте відмовився вживати термін «війна», продовжуючи використовувати поняття «українська криза».
Через кілька днів після Трампа до Пекіна прибув Путін, під час чого Китай надіслав більш жорсткі сигнали. Спільна заява Москви і Пекіна про «усунення корінних причин конфлікту» фактично повторює російські наративи щодо України. Сі Цзіньпін під час зустрічі з Путіним також критикував «світовий порядок США», натякаючи на бажання створити альтернативний центр сили, що об'єднує Китай, Росію, Іран та Північну Корею, відомий під назвою CRINK.
Для України результати обох візитів стали сигналом тривоги. Китай не виявив готовності тиснути на Москву з вимогою припинення бойових дій. Натомість Пекін залишається основним економічним партнером Кремля, допомагаючи уникати санкцій і підтримувати оборонну промисловість.
Серед значущих тем переговорів також була ситуація з Тайванем. Китай вимагав скасування американського пакета озброєнь для Тайбею на 14 мільярдів доларів, укладеного наприкінці 2025 року. Трамп, виступаючи після зустрічі, поставив під сумнів готовність США захищати Тайвань у разі китайської агресії, що викликало занепокоєння серед союзників Америки в Азії та Європі.
Такі заяви спричинили хвилю занепокоєння в європейських столицях, які вважають, що США можуть відмовитися від ролі основного гаранта безпеки, особливо після того, як Трамп підкреслив необхідність європейській стороні самостійно відповідати за свою безпеку.
На фоні поточних подій в Близькому Сході, зокрема загострення конфлікту з Іраном, США стикаються з дефіцитом військових ресурсів. Американські експерти попереджають, що країна може не витримати одночасного протистояння на кількох фронтах.
Ця ситуація стала можливістю для Пекіна посилити свій економічний вплив, тоді як Росія намагається затягнути війну в Україні. Серед нових викликів для Кремля стало розчарування від відмови Китаю фінансувати газопровід «Сила Сибіру-2», що мало б компенсувати втрати на європейському ринку.
Попри це, Китай залишається важливим економічним партнером для Росії, надавши їй підтримку в умовах санкцій. Згідно з думками аналітиків, Пекін не зацікавлений у швидкому завершенні українського конфлікту, адже війна є інструментом для виснаження Заходу.
Водночас Європа усвідомлює необхідність адаптації до нових реалій, зокрема зменшуючи залежність від США. Брюссель вже просуває ініціативи для розвитку власної оборонної промисловості.
В результаті візити Трампа і Путіна в Китай лише підтвердили, що Пекін не має наміру рятувати Росію в обмін на власні інтереси, і не прагне допомагати Заходу в боротьбі з Кремлем. Для України це свідчить про те, що сподівання на китайський тиск на Москву залишаються ілюзорними. Європа ж усвідомлює, що їй потрібно самостійно зміцнити свою оборону та підготуватися до нових викликів глобального суперництва.
