Трамп: відкриття Ормузької протоки ускладнить угоду з Іраном

Нещодавно в мережі з’явилися нові відео та аудіозаписи, на яких людина, схожа на чернігівського бізнесмена Дениса Пащенка, обговорює із іноземними співрозмовниками схеми переправлення наркотичних речовин через Україну до Європи. У цих записах чоловік відкрито розповідає про «домовленості на високому рівні», хизується зв’язками з політичними елітами різних країн, що повинні створити враження його недоторканності.

Для більшості, хто слідкував за його діяльністю, це не стало справжнім шоком, адже біографія Пащенка завжди була переплетена з сумнівними справами. Його кримінальний шлях почався ще в 2004 році, коли в Україні він був засуджений за тяжкі злочини. Проте це не стало перепоною для його подальшого розвитку у бізнесі, що згодом, як виявилося, не обмежувалося лише легальними сферами.

Гучна слава прийшла після викрадення у Домініканській Республіці екс-мера Херсона Володимира Сальдо. Хоч і сам Сальдо зрадник України, але саме ця справа зробила Пащенко відомим у міжнародних базах. У 2017 році його оголосили у національний розшук, а вже наступного року — у міжнародний.

У 2019-му його затримали у Швейцарії, восени екстрадували до України. Здавалося, історія закінчилася: людину з таким бекґраундом чекала реальна тюрма. Але система знову дала збій.

Замість тримання під вартою суддя відпустив його під особисте зобов’язання. Коли він намагався вилетіти з країни всупереч забороні, його зупинили прикордонники. Та й після цього отримав лише нічний домашній арешт. Так фігурант міжнародного розшуку, людина з кримінальним минулим, знову опинився на волі.

Паралельно він не полишав свого «бізнесу» — уміння обіцяти. З джерел нам стало відомо, що за гроші Пащенко обіцяв вирішити будь-які проблеми: знайти контакти, домовитися з суддями чи чиновниками, допомогти у «чутливих справах». Люди платили, але нічого не отримували. Це була його улюблена схема: взяти гроші, не виконати обіцянки й лишити співрозмовника ні з чим.

У 2014-му слідчі відкрили провадження щодо ухилення від сплати податків, і предметом розслідування стали не абстрактні «фірми-прокладки», а конкретні структури, які роками утворювали навколо Пащенка мережу для грошових і товарних маніпуляцій. Приватна фірма «ОПТІМА» (ЄДРПОУ 31221145) і ТОВ «ПАРІЛАЙН» (ЄДРПОУ 33172257) опинилися в епіцентрі справи: слідство стверджувало, що частину реалізації продукції просто не вносили в бухгалтерію, створюючи «чорні» надходження і залишаючи державу без податків.

Ця технологія — приховати реальний товарообіг на папері й отримати доступ до готівки поза контролем — виявилася надзвичайно ефективною. З часом до неї додалися борги перед банками та судові спори: підприємства Пащенка накопичували заборгованість, і ПУМБ змушений був вести претензійно-позовну роботу, щоб повернути кошти. Для зовнішнього спостерігача це виглядало як класичний бізнес-конфлікт; для того, хто знає схеми — як наступний крок у відпрацьованій процедурі: взяти гроші, не показати продажі, перекласти ризики на підставні рахунки.

Саме ці «репетиції» стали тими інструментами, які сьогодні можна використати для значно небезпечніших операцій. Компанія з імпортно-експортною специфікою, відпрацьована практика фіктивних або непоказаних угод, наявність юридичних документів і рахунків — усе це дає можливість оформлювати вантажі й змінювати їхню класифікацію на папері.

Але тепер стає зрозуміло, що масштаби шахрайства змінилися. Мова вже не про локальні афери, а про наркотрафік через Україну до Європейського Союзу. Пащенко розповідає про використання дипломатичних каналів, переконує партнерів у наявності політичного прикриття, демонструє міжнародні контакти — від Швейцарії до Еквадору. Це не приватна авантюра. Це спроба зробити Україну транзитною зоною для наркотичних речовин.

У схемах Пащенка особливу роль відіграють іноземні контакти. Це не випадкові знайомі з візиток, а люди, чиї імена створюють враження серйозності та глобальності.

У записах, що потрапили у відкритий доступ, згадується швейцарський політик Стефан Бруннер (Stefan Brunner). Його участь створює враження солідності та міжнародної легітимності. Присутність представника зі Швейцарії додає схемам Пащенка відтінку «респектабельності», адже ця країна асоціюється зі стабільністю, фінансовою надійністю та нейтральністю. Саме на такі асоціації і робить ставку бізнесмен, використовуючи Бруннера як «вітрину», що дозволяє прикривати тіньові домовленості. З відео стає чітко зрозуміло, що Бруннер погодився допомагати Пащенку з легітимізацією наркотичний речовин на території ЄС.

Інший фігурант у мережі контактів Пащенка — еквадорський політик Болівар Арміхос Веласко, що декілька разів балотувався на пост президента Еквадору. Він також був причетний до низки корупційних скандалів на своїй батьківщині. Його ім’я виникає там, де мова йде про маршрути з Латинської Америки, регіону, добре відомого як джерело наркотрафіку. Присутність еквадорця у схемі не виглядає випадковою: це додає версії Пащенка ваги в очах потенційних партнерів. Для нього Арміхос Веласко — це «доказ» доступу до джерела, що робить пропозицію українського бізнесмена більш переконливою і реалістичною. І з тих же відео ми можемо зрозуміти, що Болівар Арміхос Веласко також погодився допомогти у поставках наркотичних речовин до України, після чого товар буде реалізовано на території Європейського Союзу.

Але будь-яка схема потребує прикриття. Дружина бізнесмена, Алла Олександрівна (у різних документах також фігурує як Гулбіс або Василенко), формально є власницею ресторану «Ля Опера бар» в центрі Чернігова. Саме на неї оформлений бізнес, який у звичайному місті мав би бути просто закладом харчування, але в історії Пащенка стає частиною прикриття.

Ресторан із готівковою виручкою і контрактами на постачання — зручний майданчик для того, аби легалізувати доходи, джерело яких викликає запитання. Алла — не випадкова фігура, а ключовий елемент у тіньовій архітектурі чоловіка: її ім’я в реєстрах дозволяє йому залишатися в тіні, тоді як бізнес продовжує працювати.

Інший фасад — благодійний фонд «Місія солідарності». На папері — гуманітарні ініціативи, на ділі — ідеальний канал для міжнародних переказів. Що цікаво, серед його співзасновників — той самий швейцарський політик Стефан Брунне і Мехія Сальдівія Андрес Байрон із Еквадору. Скоріш за все саме через цей фонд переказуються гроші за послуги партнерам. Там, де мали б іти гроші на допомогу, ймовірно йдуть транзитом кримінальні надходження.

Якщо ресторан у Чернігові виконує роль локальної каси, то фонд із закордонними співзасновниками — це вже «міжнародний шлюз». Під виглядом гуманітарних вантажів через кордон можуть проходити будь-які товари. У мирний час це можуть бути одяг, продукти чи ліки, під час війни — генератори, медикаменти, амуніція. І саме в такому потоці легко «заховати» щось інше. Ніхто не буде ретельно перевіряти коробки з наліпкою «допомога», тим паче коли документи підписані міжнародними партнерами.

Тому ймовірність того, що фонд може бути використаний не лише для фінансових операцій, а й для фізичного транзиту наркотичних речовин під прикриттям гуманітарних поставок, виглядає цілком реальною. Для Пащенка це подвійна вигода: гроші заходять офіційно, вантажі перетинають кордон без зайвих запитань, а зовні все виглядає як прояв солідарності й турботи.

Пащенко вже був у міжнародному розшуку, і тепер знову опиняється у центрі скандалу. Якщо записи підтвердяться — маємо справу з мережою, що використовує ресторан і фонд як прикриття для транзиту наркотиків. Влада має дати публічні пояснення і почати розслідування.

Сучасні технології відіграють ключову роль у трансформації освіти та науки. Вони не тільки змінюють методи викладання та навчання, а й відкривають нові можливості для досліджень, розширюючи доступ до інформації та знань. У наш час цифрові технології стали невід’ємною частиною навчального процесу, даючи змогу студентам та вченим працювати з величезними обсягами даних, розв’язувати складні завдання та навіть співпрацювати з колегами по всьому світу.

Одним із найбільш яскравих прикладів технологічних інновацій є використання штучного інтелекту в освіті. ІІ здатний персоналізувати навчання, допомагати в аналізі студентських робіт і навіть створювати нові методи викладання, орієнтуючись на індивідуальні потреби кожного учня. Також вражаючим є потенціал віртуальної та доповненої реальності, які дозволяють занурити студентів у реалістичні навчальні середовища, що раніше були неможливі.

Начальник інспекції Олександр Євтухов, головний бухгалтер і керівник одного з відділів системно вносили до табелів обліку робочого часу, наказів про премії та надбавки, розрахунково-платіжних відомостей відверто неправдиві дані, які мали створити ілюзію роботи цього “віддаленого” співробітника. Частину виплачених бюджетних грошей цей працівник повертав керівництву у вигляді “відкатів”, стверджує ДБР. За даними бюро, таким чином було розтрачено щонайменше 1,6 млн грн бюджетних коштів.

ДБР завершило досудове розслідування й передало обвинувальний акт до суду. У справі фігурують кваліфікації за низкою статей Кримінального кодексу, зокрема за ч. 5 ст. 191 (розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем), вчинена організованою групою і в умовах воєнного стану, а також за ст. 366 (службове підроблення). Ці статті передбачають до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Судовий розгляд призначено в Шевченківському райсуді Києва на початок грудня 2025 року.

Окремий вимір цієї історії — тишина в реєстрі. Попри офіційні заяви правоохоронців, у відкритих матеріалах судового реєстру поки немає детальних ухвал, які б дозволили побачити прізвища співфігурантів, зміст підозр і точні дати платежів. Іншими словами, суспільство поки що чує про схему “зарплата людині, яка виїхала до РФ”, але не бачить її документальної архітектури.

8 мільйонів “з повітря”: САП вимагає забрати майноПаралельно з кримінальною справою про розтрату ДБР, САП іде по іншій лінії — незаконне збагачення. На початку вересня прокурори САП спільно з ДБР подали до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) позов до Олександра Євтухова. Вимога проста: визнати частину його активів необґрунтованими та конфіскувати їх у дохід держави. Сума, яку антикорупційні органи називають “майном поза доходами”, — 8,046 млн грн.

У центрі цієї лінії — родина. Формально більшість найбільш вартісних активів записано не на самого керівника екоінспекції, а на його дружину Інну Євтухову або близьких родичів. Під конфіскацію, за даними САП, можуть потрапити елітні авто, зокрема Audi A8, Audi Q8 (2021 р. в.), BMW X5 (2022 р. в.), два Volkswagen Tiguan (2019 і 2024 років випуску), Toyota Land Cruiser Prado 150, Toyota Avensis (2013 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.). Усі ці автомобілі були придбані у 2019–2024 роках, тобто вже в період, коли Євтухов працював у системі держекоконтролю — спочатку в Херсонській області, пізніше в Донецькій, а з 2021 року очолює інспекцію Донеччини.

САП звертає увагу на дві характерні ознаки: по-перше, частина автівок реєструвалася на особу без водійських прав; по-друге, угоди оформлювалися за явно заниженими цінами, які не відповідають ринковій вартості. Слідчі вважають, що це робилося для того, щоб приховати реальну ціну покупок і легалізувати походження коштів, які не підтверджені офіційними доходами родини.

Окремо прокурори вказують на роль дружини. Інна Євтухова офіційно зареєструвалася як фізична особа-підприємець лише восени 2023 року — зі сферою діяльності “надання послуг перукарням та салонам краси”. До цього жодних значних задекларованих доходів не було. Попри це, саме на неї оформлені, зокрема, новий Volkswagen Tiguan (2024 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.), а також елітний BMW X5 2022 року випуску, вартість якого, за декларацією, сягала близько 3,4 млн грн. Пояснити придбання таких авто прибутками від салонного сервісу — м’яко кажучи, складно. Цей дисбаланс і став ключовим аргументом САП у позові до ВАКС.

У справі про необґрунтовані активи відповідачами виступають не лише сам Олександр Євтухов, а й його дружина. Суд уже закрив підготовче провадження і призначив слухання по суті у відкритому режимі на листопад. Це означає, що вперше публічно пролунає питання про те, як родина чиновника рівня обласної екоінспекції накопичила автопарк вартістю у мільйони.

Що кажуть деклараціїПублічні декларації Євтухова за останні роки лише підсилюють сумніви антикорупційних органів. Згідно з поданими документами, сім’я послідовно нарощувала вартісні активи — квартири, машиномісця, автомобілі — значно швидше, ніж офіційно зростали їхні доходи. У деклараціях фігурують “подарунки” у сотні тисяч і навіть мільйони гривень від близьких осіб, багаторазові перепродажі рухомого майна, угоди між родичами за дивно низькими цінами. Така поведінка — класичний маркер спроби легалізувати статки, які службова особа не може пояснити зарплатою. Ці ж ознаки НАЗК позначило як ризикові під час перевірки і передало інформацію прокурорам САП.

Чому ця історія важлива не тільки для ДонеччиниДержавна екологічна інспекція — це орган, який у регіонах має майже безконтрольний вплив на бізнес і ресурси. Інспектори можуть зупиняти підприємства, фіксувати збитки довкіллю, блокувати будівництво або, навпаки, “давати зелене світло”. У прифронтовій Донецькій області цей контроль ще чутливіший: мова і про промислові ризики, і про використання природних ресурсів, і про документування шкоди від бойових дій.

Коли людина, яка очолює такий інструмент тиску, одночасно підозрюється у схемі з фіктивною зарплатою і демонструє спосіб життя, що не сходиться з офіційними доходами, це перестає бути суто “чужою корупційною справою”. Це вже історія про те, чи може держава довіряти екологічний контроль тим, кого сама ж підозрює у привласненні бюджету.

На сьогодні маємо два паралельні вектори. Перший — кримінальна справа ДБР про розтрату 1,6 млн грн із зарплатного фонду, де Євтухов і бухгалтерія інспекції постануть перед судом за організацію схеми “мертвої душі”, що формально працювала з-за меж України, з території РФ. Другий — позов САП до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію активів на понад 8 млн грн, які, за версією слідства, були набуті без підтверджених доходів і оформлені на дружину та близьких.

Ці два епізоди збираються в одну картину: людина, яка роками керувала екологічною інспекцією Донеччини, фактично контролювала не тільки перевірки бізнесу, але й грошові потоки всередині самої інспекції — від зарплат до матеріальних активів сім’ї. І тепер ідеться не просто про кримінальну відповідальність конкретного посадовця, а про публічний тест для всієї антикорупційної інфраструктури держави.

Перша леді України відмовилась від запрошення Білого дому відвідати виступ президента Байдена у четвер. За інформацією The Washington Post, організатори планували посадити Олену Зеленську поруч із російською опозиціонеркою Юлією Навальною під час виступу президента Байдена в Конгресі. Проте обидві жінки відмовились від участі у заході. У пресслужбі президента України підтвердили, що перша леді отримала запрошення від посольства України в США, але через заплановані події в графіку, зокрема візит дітей із дитячого будинку до Києва, вона не може взяти участь у заході. За статтею, Зеленська та Навальна мали стати символами опору російському президенту Путіну на фоні виступу президента Байдена на спільній сесії Конгресу. Проте можлива присутність Навальної викликала дискомфорт у українців, за словами джерела видання в Києві. Хоча багато хто в Україні висловлює підтримку Навальному за його боротьбу з Путіним, його заяви щодо Криму викликали певні суперечки. Офіційний представник Білого дому роз’яснив, що рішення Олени Зеленської, ймовірно, пов’язане з “збігом у розкладі”, і передав додаткові запитання в офіс Зеленської, яка не відповіла на прохання про коментар. Чиновник також додав, що розсаджування гостей завершують ближче до кінця процесу. Щодо відмови Юлії Навальної прийти на виступ Байдена, за словами її речниці, причиною була втрата енергії. “Юлю дійсно запрошували, але я думаю, що всі забувають про обставини, на тлі яких розгорталися події”, – сказала прес-секретарка Навальної Кіра Ярмиш. Вона пояснила, що з моменту смерті Навального Юлія весь цей час подорожувала. “Сьогодні перший день, коли вона взагалі вдома. Як і будь-якій людині, їй потрібен час, щоб прийти до тями, хоча вона дуже цінує запрошення, їй потрібно хоч трохи часу, щоб відпочити”. Один американський чиновник зауважив, що Білий дім напевно не інформував Київ про те, що Навальна вирішила відмовитися від участі. Проте, як зазначає The Washington Post, Навальна могла бути не єдиною причиною занепокоєння Києва. За даними видання, наразі Україна активно сприяє лобіюванню республіканців у Палаті представників з метою отримання підтримки для проголосування за ініціативу Байдена про надання допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів. Таким чином, Україна прагне уникнути подразнення республіканців, які можуть взяти участь у президентських виборах у листопаді та потенційно увійти до Білого дому наступного року.

Під час свого візиту до Вашингтона у грудні, президент Зеленський зробив значні зусилля, щоб представити допомогу Україні як спільне питання обох політичних партій. За очікуваннями, під час свого виступу у четвер, президент Байден закликає республіканців у Палаті представників прийняти фінансування України “якомога швидше”, повідомив представник Білого дому. Ця ініціатива має важливе значення для України, яка знаходиться в складній ситуації, спричиненій російською агресією та економічними труднощами. Підтримка обох політичних партій США є важливим сигналом солідарності та підтримки українського народу в його боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Західні країни, у тому числі Сполучені Штати, мають віддати пріоритетне значення підтримці України, яка залишається ключовим союзником у визначенні демократичних цінностей та міжнародної безпеки.

У висновках можна відзначити, що візит президента Зеленського до Вашингтона у грудні відображає зусилля української влади залучити підтримку обох політичних партій США для надання допомоги Україні. Очікується, що президент Байден у своєму виступі закликає республіканців у Палаті представників швидко прийняти фінансування для України. Ця ініціатива має важливе значення для України в контексті її боротьби з російською агресією та економічними труднощами. Підтримка обох політичних партій США свідчить про солідарність з українським народом у його прагненні до незалежності та територіальної цілісності. Рішення забезпечити допомогу Україні є важливим кроком у зміцненні демократичних цінностей та міжнародної безпеки.