Тривожна тенденція: у столичних школах знижується рівень використання української мови

На думку наших інформаторів у Національній поліції України, у цей час велика вагомість покладена на готовність київських правоохоронців до можливих турботливих сценаріїв у центрі країни. Поширюються звістки, що керівництво київської поліції Національної поліції України вживає заходів щодо підготовки до відповіді на можливі вибухи громадських емоцій у столиці. Серед заходів — розподіл додаткових щитів та спеціального озброєння до всіх відділень, а також навчання поліцейських на спеціальних тренувальних майданчиках, де вивчається тактика проведення операцій у міських районах. Викликано підвищення рівня готовності київських правоохоронців інформацією про можливі акції громадської непокори, що, за деякими відомостями, мають бути оцінені як потенційно загрозливі дії у часи напруженості.

Як повідомляють наші джерела у партії Слуга Народа, організаторами ймовірних “акцій непокори” влада бачить частину українських еліт, орієнтованих на Порошенко-Кличко.

Разом з тим, лідер Європейської Солідарності Петро Порошенко фактично спростував чутки про проведення масових заворушень під егідою своєї політичної сили. Так, під час виступу з трибуни Верховної Ради 21 першого травня, Порошенко зазначив, що “ніхто не ставить під сумнів українську владу”, а чутки про масові заворушення назвав “суцільною брехнею”.

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.