У 2025 році війна може завершитися – Зеленський

Блогерка та дружина популярного співака Віктора Павліка, Катерина Репяхова, поділилася з підписниками дуже особистою та відвертою історією про стан здоров'я їхнього 4-річного сина Михасика. Як зізналася Катерина, у хлопчика була виявлена надзвичайно рідкісна генетична мутація, яка порушує передачу нервових сигналів у мозку. Це відкриття стало серйозним випробуванням для родини, адже розвиток Михасика не відповідав нормам для його віку, і батьки були змушені стикатися з невизначеністю та постійними переживаннями за його майбутнє.

Катерина пояснила, що, на жаль, ця мутація не тільки сповільнює нормальний розвиток мозку, а й може мати значний вплив на координацію, мовні та фізичні навички дитини. Вона зазначила, що спочатку родина не могла зрозуміти, чому Михасик не досягає тих показників розвитку, які були характерні для його однолітків. Однак, після численних медичних обстежень і консультацій з провідними фахівцями, було поставлено цей складний діагноз.

“У Михасика виявлено дуже рідкісну генетичну зміну, яка впливає на передачу сигналів у мозку. Є загальні діагнози, як-от РАС, але наш випадок особливий: поломка у конкретному гені. Тому існує цільова терапія, яка не просто допомагає ззовні, а забезпечує мозок тим, чого йому бракує“, – пояснила Репяхова.

Для встановлення діагнозу сім’я пройшла низку обстежень, зокрема генетичний тест. Виявилося, що подібні випадки у світі можна порахувати на десятки, а саме такий тип мутації, як у Михасика, зафіксований лише один раз.

Зараз дитина проходить індивідуальну цільову терапію, яка спрямована саме на виправлення цієї генетичної проблеми. Репяхова зазначає, що правильний підхід дає шанс значно покращити розвиток сина.

“У світі описано приблизно 60–70 людей із подібними мутаціями. Але конкретно наш випадок наразі унікальний. Тому терапія дуже специфічна та підібрана персонально“, – наголосила Катерина.

Сім’я зізнається, що цей шлях нелегкий, але вони вірять у позитивний результат і закликають суспільство з розумінням ставитися до проблеми.

В Україні, для того щоб у 2025 році отримувати пенсію в розмірі близько 11 000 грн, необхідно не лише мати достатній страховий стаж, але й офіційну зарплату, яка відповідає високим стандартам. За оцінками фахівців, щоб досягти цієї суми, середній розмір офіційної заробітної плати протягом кар'єри повинен становити не менше 31 400 грн на місяць. Саме цей показник, а точніше сума сплачених страхових внесків, визначатиме індивідуальний коефіцієнт, який, у свою чергу, визначає розмір пенсії.

Ключовим елементом пенсійної системи є вимоги до страхового стажу, які постійно зростають. Уже зараз, згідно з новими правилами, мінімальний стаж для отримання пенсії з кожним роком збільшується. Так, у 2026 році для того, щоб вийти на пенсію в 60 років, необхідно мати 33 роки стажу. Для виходу на пенсію в 63 роки достатньо буде 22 роки стажу, а для 65 років – 15 років. Ці вимоги продовжать підвищуватися і в наступні роки, зокрема до 2028 року, коли для пенсії в 60 років буде потрібно 35 років стажу, а для 63 років – 25.

Окремо на 2025 рік: жінки можуть виходити на пенсію у 60 років за наявності не менше 32 років стажу. Матері п’ятьох і більше дітей або матері дитини з інвалідністю мають право на оформлення пенсії з 50 років за умови щонайменше 15 років стажу.

Стаж можна докупити добровільно. У 2025 році один місяць коштує 1 760 грн (це 22% від мінімальної зарплати 8 000 грн). Оплата здійснюється офіційно, і куплений період зараховується до страхового стажу для права на пенсію.

Пенсійна формула «прив’язана» до середньої офіційної зарплати за весь стаж і сплачених внесків. Тож ідеться не про разовий високий оклад, а про стабільно легальну зарплату протягом тривалого періоду. Якщо частина кар’єри відпрацьована на мінімальних внесках або «в тіні», підсумковий коефіцієнт буде нижчим, і до 11 тисяч може «не дотягнути».

Ключ до цільової пенсії — офіційні внески з гідної зарплати + потрібний стаж. За потреби стаж докуповують, але дешевше й ефективніше підвищувати «білу» зарплату та безперервно сплачувати ЄСВ.

Це звернення підняло важливі питання щодо етики керівництва та умов служби в українській армії. Воно також підкреслило необхідність прозорості та відповідальності у військових структурах.

Катерина Поліщук зазначила, що більше року вона, як парамедик, перебувала в зоні бойових дій разом із 59 ОМПБр ім. Якова Гандзюка. Вона підкреслила, що під час їхньої співпраці бригадою командували Вадим Олегович Сухаревський та Максим Олександрович Стеценко, які були професіоналами своєї справи.

Однак, як зазначила військовослужбовиця, через посадові рішення та “родинні зв’язки” вищого військового керівництва Богдан Шевчук був призначений командиром 59 ОМПБр у квітні 2024 року. “Оскільки тисячі військовослужбовців досі залишаються виконувати бойові завдання в зоні ведення бойових дій під керівництвом Шевчука, прошу Вас, пане Верховний Головнокомандувачу, звернути увагу та провести службову перевірку за фактами злочинних наказів, свідомої недбалості, нехтування життям та здоров’ям особового складу, дій, що призвели до гибелі великої кількості військовослужбовців, в тому числі з високих керівних посад, егоїзму, сліпого кар’єризму, усунення всіх “незгодних” командирів, пригнічення бойового духу та приниження особового складу повною байдужістю до основної мети військовослужбовців та його, як командира, у війні з ворогом”, — наголосила вона.

Катерина підкреслила, що через нелюдське та непрофесійне ставлення Шевчука, вона була змушена припинити співпрацю з цією бригадою. Однак, за її словами, не всі військовослужбовці мають можливість залишити бригаду через злочинні накази, які спрямовані лише на “здобування додаткових зірочок цією людиною”.

“Прошу вжити заходів та усунути від прийняття важливих військових рішень людей, які не зацікавлені у збереженні особового складу, виконанні завдань та перемозі. Військова честь та честь офіцера — не пусті слова. Принаймні такими вони не повинні бути”, — додала вона.