У Києві досі лише одне модульне укриття, тоді як у Херсоні їх понад дві сотні

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

За даними The Washington Post, кількість літаків є недостатньою, а російські системи ППО занадто чисельні. Тому, ймовірно, перші F-16 будуть використовуватись для посилення протиповітряної оборони України, збиваючи ракети, безпілотники та ворожі літаки, а не для ударів по російських військах і об’єктах поблизу фронту.

Офіційні особи повідомляють, що на початковому етапі літаки, ймовірно, не будуть літати надто близько до лінії фронту, тому незрозуміло, чи зможуть вони взагалі стримувати ворожі літаки від перетину кордону України. Президент Володимир Зеленський зазначив, що Україні потрібно понад 100 F-16 для боротьби з великими російськими ВПС, і кількість літаків, які Україна отримає, є “недостатньою”.

Деякі аналітики налаштовані ще більш скептично. Бекка Вассер з Центру нової американської безпеки вважає, що F-16 можуть бути найефективнішими як психологічний і моральний стимул для українців та як засіб залякування для російських військових, оскільки умови на полі бою змінилися з часу ухвалення рішення про передачу літаків. Вона також зазначає, що вони можуть задовольнити термінові потреби, зокрема збивати ворожі літаки та вражати наземні цілі.

Україна також не може дозволити собі втратити велику кількість досвідчених пілотів на тривалий час, оскільки вони потрібні для бойового чергування. Тому неможливо одночасно навчити багато українських пілотів.

Що стосується озброєння, F-16 зазвичай несуть різноманітну зброю. Українські F-16 будуть оснащені ракетами AIM-120 Advanced Medium-Range Air-to-Air Missile, які також використовують наземні системи ППО NASAMS. Дальність польоту однієї з версій цих ракет становить близько 100 миль, але в України є обмежена кількість ракет AIM-120, і їх доведеться розподілити між F-16 і NASAMS.

Захист F-16 на землі також буде складним завданням, оскільки всі аеродроми України перебувають у межах досяжності російських ракет. Україна не має можливості побудувати криті бетонні ангари для захисту літаків, тому використовуватиме маскування та залишатиме приманки на аеродромах.

До переваг F-16 належить радар, здатний виявляти цілі на відстані близько 125 миль, що робить ці літаки безпечнішими, оскільки пілотам не потрібно підходити близько до ворожих літаків для їх ураження. Незважаючи на те, що F-16 перевершує наявні в Україні винищувачі, він все ж залишається винищувачем старого покоління порівняно з новими російськими літаками.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що F-16 допоможуть українським захисникам, але їх можливості будуть обмеженими на фронті. Посол України в США Оксана Маркарова зазначила, що літаки F-16 будуть залучені до бойових дій в Україні вже цього року. Наразі українська дипломатія в США працює над збільшенням кількості підготовки пілотів і персоналу.

Українська сторона категорично відкидає будь-які пропозиції щодо гарантій безпеки, які не передбачають реальних механізмів захисту від можливої повторної агресії з боку Росії. Посол України в НАТО Альона Гетманчук наголосила, що після низки невдалих домовленостей українське суспільство ставиться до формальних або декларативних ініціатив надзвичайно обережно. Вона підкреслила, що нинішній підхід відрізняється від ситуації 2015 року, коли були підписані Мінські угоди: тоді сподівання на дотримання домовленостей були високими, проте фактичне виконання умов залишилося сумнівним.

Гетманчук зазначила, що ключовим завданням України є не просто отримати формальні гарантії, а забезпечити надійний механізм, який би дозволяв реагувати на будь-які прояви агресії й захищати національний суверенітет. Попередній досвід показав, що декларативні домовленості без конкретних інструментів контролю та реагування не забезпечують безпеки і можуть створювати хибне відчуття стабільності.

Гетманчук підкреслила, що українці не збираються приймати ще одну «безглузду» пропозицію, навіть якщо вона буде подана під виглядом привабливих гарантій. На її переконання, досвід війни зробив українське суспільство значно жорсткішим у питаннях безпеки та відповідальності партнерів.

На цьому тлі в Європі завершується розробка планів зі створення сил швидкого реагування, які могли б бути задіяні у разі порушення Росією умов припинення вогню. Передбачається залучення європейських підрозділів і техніки, розміщених як в Україні, так і за її межами, а також участь українських збройних сил.

Водночас обговорення того, за яких умов ці сили можуть бути задіяні, все ще тривають. Один із варіантів передбачає, що Україна реагуватиме першою у разі порушення домовленостей, після чого до дій можуть долучатися європейські підрозділи, а підтримка з боку США розглядатиметься як фінальний елемент стримування.

Очікувалося, що президент України Володимир Зеленський зможе підписати відповідну угоду під час зустрічі з Дональдом Трампом на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Однак після цього американські представники, за інформацією західних медіа, змінили підхід до переговорного процесу.

Нові вимоги Вашингтона фактично означають, що Київ може бути змушений погодитися на мирну угоду, яка допускає територіальні поступки на сході України паралельно з будь-якими домовленостями про безпеку. Саме ця позиція викликала занепокоєння серед європейських чиновників, які побоюються, що відмова від чітких гарантій може бути використана як інструмент тиску на Україну.

Водночас українські джерела наголошують, що не розглядають дії США як пряму спробу змусити Київ погодитися на передачу територій. У Києві це радше сприймають як прагнення прискорити переговори після перших прямих контактів між українськими та російськими представниками, які відбулися минулого тижня в Абу-Дабі.

Попри це, питання територіальних поступок залишається ключовою перешкодою для виходу з переговорного глухого кута. Станом на зараз жодна зі сторін не демонструє готовності змінити свою позицію з цього питання.

Із Києва до Закарпатської області одночасно вирушили дві перевірочні групи після того, як до виконання службових обов’язків повернувся колишній керівник обласного територіального центру комплектування Андрій Савчук. Його поява на роботі після тривалого лікарняного збіглася з початком процедури передачі посади, однак замість спокійного завершення каденції ситуація набула резонансу через низку неврегульованих організаційних моментів і підозр, що мають ознаки кримінальних порушень.

За інформацією з поінформованих джерел, Савчук перебував на лікарняному з 7 січня, що фактично призупинило формальне звільнення та ускладнило процес передання справ новому керівництву. Така пауза, як стверджують співрозмовники, дозволила відкласти ухвалення кадрових рішень, водночас накопичивши ще більше запитань до роботи обласного ТЦК за попередній період. Після повернення посадовця до служби активізувалися внутрішні механізми контролю, а увага з боку центральних органів управління помітно зросла.

Перша має провести стандартну процедуру прийому-передачі: підрозділи складають акти за своїми напрямками, відбувається звірка майна та документації, після чого фіксується завершення каденції керівника.

Друга комісія покликана перевірити стан мобілізаційної роботи в регіоні. Її очолює бригадний генерал Юрій Ральцев, якого в військових колах пов’язують із підтримкою Савчука. За даними співрозмовників, про інспекцію працівників попередили заздалегідь, роботу перевели у посилений режим, а показники мобілізації доручили «підтягнути». У такому форматі перевірка, за оцінками джерел, більше нагадує підготовлений аудит, ніж реальну оцінку ситуації.

Паралельно триває інша лінія подій. За інформацією з правоохоронних органів, СБУ готує процесуальні рішення щодо Андрія Савчука. Йдеться про можливе повідомлення про підозру за фактом незаконного утримання людей. Саме цим, за словами співрозмовників, пояснюють його тривалу відсутність на роботі. Очікується, що юридичні кроки можуть відбутися найближчим часом.

Постать керівника перевірки також викликає дискусії. Юрій Ральцев має тривалий досвід служби у системі військкоматів та ТЦК. Водночас у професійному середовищі його кар’єрне зростання оцінюють неоднозначно. Раніше НАЗК повідомляло про виявлення у його декларації недостовірних даних і необґрунтованих активів, зокрема щодо значних фінансових операцій, задекларованих як подарунки.

Таким чином, ситуація навколо Закарпатського ТЦК поєднує одразу кілька складових: формальну передачу посади, показову перевірку мобілізації та можливі кримінальні провадження. Чи призведе це до реальних кадрових та правових наслідків, стане зрозуміло після завершення роботи комісій і рішень правоохоронців.