У перший день літа в Україні очікується потепління

Спроба ініціювати процедуру банкрутства одного з ключових промислових підприємств країни спричинила гучний корпоративний конфлікт, що вже вийшов за межі суто юридичної площини. Йдеться про ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», стратегічно важливий актив бізнесмена Костянтина Жеваго, навколо якого розгорнулася складна боротьба інтересів.

Ініціатором процедури банкрутства виступила компанія ТОВ «Максі Капітал Груп», яка заявила фінансові вимоги в розмірі 4,7 млрд гривень. Такий обсяг претензій автоматично переводить справу в категорію резонансних, адже йдеться не лише про господарський спір, а й про потенційний перерозподіл контролю над підприємством, що має системоутворююче значення для регіону та гірничо-металургійного комплексу України.

Інші частки в компанії, що ініціювала банкрутство, належать юристам і адвокатам. За наявною інформацією, для запуску процедури було використано викуп у ФГВФО пулу прав вимог до підприємств, пов’язаних із бізнес-структурами Жеваго. Саме цей механізм став юридичною основою для подання заяви про банкрутство.

Паралельно в публічному просторі згадується й інша хвиля процедур щодо активів Жеваго. Йдеться про фармацевтичну корпорацію «Артеріум», до якої входять заводи «Київмедпрепарат» і «Галичфарм». Компанія, пов’язана з тими ж бенефіціарами, викупила борги через ФГВФО та ініціювала окрему процедуру банкрутства із заявленими вимогами на мільярди гривень.

Ситуація демонструє ширший тренд використання механізмів викупу боргів у державних фінансових інституцій з подальшим ініціюванням процедур неплатоспроможності. Це створює юридичний тиск на великі промислові та фармацевтичні активи й може мати наслідки для виробничих ланцюгів, працівників і кредиторів.

Подальший розвиток подій залежатиме від рішень суду та позицій сторін у процесі. Конфлікт навколо активів Костянтина Жеваго набуває системного характеру та виходить за межі одного підприємства.

Інтерв’ю посла України у Великій Британії Валерія Залужного агентству Associated Press викликало бурхливі політичні дискусії в Україні. Поява колишнього головнокомандувача Збройних Сил України на міжнародній арені змусила політичних аналітиків шукати можливі сценарії його подальшого впливу на внутрішню політику держави. В ефірі радіостанції Radio NV була озвучена думка, що активність Залужного може стати частиною стратегії його повернення на політичну сцену України.

Варто зазначити, що після свого призначення на посаду посла України у Великій Британії, Залужний продовжує відігравати важливу роль у міжнародних відносинах, а його публічні виступи викликають неоднозначні реакції серед політиків і експертів. Нехай навіть його діяльність за межами України не спричиняє прямої політичної конкуренції, та на внутрішній політичній арені питання його майбутнього не може залишатися без уваги.

У студії радіостанції заявили, що останні медійні кроки Залужного виглядають не випадковими. Пролунала теза, що він нібито зацікавлений у завершенні своєї дипломатичної місії в Лондоні та поверненні до Києва для початку політичної діяльності.

В ефірі прозвучало припущення, що інтерв’ю AP може бути елементом підготовки до політичних процесів після завершення воєнного стану. Зокрема, йдеться про можливий старт виборчої кампанії у разі ухвалення відповідного рішення.

Журналісти Radio NV також послалися на дані закритих соціологічних досліджень. За їхніми словами, у разі участі у виборах Валерія Залужного та Володимира Зеленського саме вони є основними потенційними кандидатами. Третє місце в різних конфігураціях, за твердженням ведучих, посідає керівник ГУР Кирило Буданов.

Окрему увагу привернула згадка у медійному просторі імені американського політтехнолога Пола Манафорта. В ефірі Radio NV пролунала інформація про те, що він нібито вже консультує окремі політичні сили та просуває стратегію розділення українського суспільства за принципом «хто воював — хто не воював». У студії зауважили, що подібні підходи активно використовує і Росія в інформаційних кампаніях.

Після виходу матеріалу Associated Press публічне обговорення викликала згадка про можливі контакти Залужного з Манафортом. Водночас сам американський консультант у коментарях для західних медіа заперечив активну діяльність в Україні, заявивши, що не перебував у країні близько десяти років і не планує повертатися.

Пол Манафорт відомий в Україні ще з початку 2000-х років як консультант Віктора Януковича та Партії регіонів. Пізніше він працював із «Опозиційним блоком». У США Манафорт став керівником передвиборчого штабу Дональда Трампа у 2016 році, після чого був засуджений за фінансові злочини та згодом помилуваний.

The New York Times повідомляло, що Манафорт намагається повернутися на міжнародний ринок політичного консалтингу. За даними видання, меморандум із презентацією його команди нібито поширювався у політичних колах Києва та викликав занепокоєння. У команді Манафорта згадують соціолога Тоні Фабріціо — консультанта, пов’язаного з оточенням Трампа.

Водночас сам Манафорт публічно заперечує активну участь в українських процесах. Він заявив, що не був в Україні близько десяти років, не надсилав жодних пропозицій і не підписував контрактів із українськими політичними гравцями. За інформацією західних медіа, окремі українські політики, до яких нібито потрапив меморандум, не проявили інтересу до його послуг.

Згадка про можливі контакти Манафорта у контексті інтерв’ю Залужного стала каталізатором дискусії про ризики зовнішнього впливу на майбутні політичні процеси в Україні.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Пайфер зазначив, що Ющенко активно підтримував отримання Плану дій щодо членства в НАТО і був налаштований на поглиблення співпраці з Альянсом. Однак, тодішній прем’єр Янукович виступав проти цього кроку, що стало ключовою причиною відмови від подальших переговорів. На той момент, за словами Пайфера, Росія не проявляла такого активного опору, як це сталося у 2008 році під час Бухарестського саміту НАТО, де Україні знову було відмовлено у членстві.

Ранні кроки України до НАТО

Після проголошення незалежності Україна одразу взяла курс на зближення з НАТО. У 1992 році перший президент Леонід Кравчук відвідав штаб-квартиру НАТО у Брюсселі, а у 1994 році Україна першою серед пострадянських держав підписала угоду в рамках ініціативи “Партнерство заради миру”. Проте політичні розбіжності і зміна пріоритетів української влади стали перешкодою для швидшого інтеграційного процесу.

Сучасні перспективи вступу України до Альянсу

На тлі війни з Росією Україна відновила процес зближення з НАТО, подавши заявку на вступ 30 вересня 2022 року. На зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте президент Володимир Зеленський висловив надію, що Україна стане 33-м членом Альянсу. Водночас, за інформацією Politico, сім країн-членів НАТО висловили побоювання щодо вступу України, зокрема через ризики ескалації конфлікту з Росією.

Як зазначає FT, можливим компромісом може стати підхід, подібний до “західнонімецької моделі”. Такий варіант дозволив би Україні стати частиною НАТО, незважаючи на тимчасову окупацію частини її територій Росією.

У Харківській області нещодавно виникла ситуація, яка викликала серйозне обурення серед громадськості та стала об'єктом пильної уваги медіа — облаштування дитячого психіатричного відділення за понад 55 мільйонів гривень. Це сума, яка стала темою гучного скандалу, адже мова йде лише про ремонт першого поверху одного з корпусів лікарні, де планується розміщення лише десяти ліжок для пацієнтів. Вартість робіт викликає численні запитання щодо доцільності та прозорості використання бюджетних коштів.

Громадськість активно обговорює не лише саму цифру, але й можливі причини такої значної різниці в кошторисах для ремонтних робіт. Експерти звертають увагу на відсутність детальних пояснень від органів влади щодо того, на що саме були витрачені ці кошти, і чи відповідають вони реальним потребам медичної установи.

Проєкт подається як соціально важливий: дитяча психіатрія в Україні роками перебуває в умовах дефіциту місць та кадрового виснаження. Батьки нерідко змушені чекати на госпіталізацію місяцями. Однак саме цей об’єкт став прикладом того, як бюджетна програма може перетворитися на джерело потенційних зловживань.

11 грудня 2025 року Держаудитслужба оприлюднила результати перевірки, в яких зафіксовано низку порушень у тендерній процедурі. Аудитори вказали на відсутність підтверджуючих документів щодо наявності необхідної техніки, маніпуляції зі штатним розписом та нестачу обов’язкових документів у складі тендерної пропозиції. Попри це, компанію не дискваліфікували, а визнали переможцем закупівлі.

Окрему увагу викликає кошторис. За даними аналізу, ціни на будівельні матеріали в окремих позиціях перевищують ринкові на 50–150%. Зокрема, завищеними виглядають витрати на МДФ-панелі, лінолеум та вентиляційне обладнання. Попередні підрахунки свідчать, що лише за рахунок різниці в цінах з бюджету могли бути виведені понад 16 мільйонів гривень — майже третина загальної суми договору.

Скандал розгортається в межах управлінської вертикалі Харківської ОВА. Інфраструктурний напрямок курирує заступник голови адміністрації, а безпосередньо процедуру підписував керівник профільного департаменту. Саме на рівні обласної влади приймалося рішення про визначення переможця тендеру.

ТОВ «Дрогон Еко» має статутний капітал 100 тисяч гривень. Після зміни профілю діяльності компанія почала активно отримувати підряди від обласної влади — загальна сума контрактів перевищує 610 мільйонів гривень. Така динаміка викликає додаткові питання щодо критеріїв відбору підрядників і прозорості розподілу бюджетних коштів.

Історія з дитячим психіатричним відділенням стала показовою: соціально чутлива сфера, в якій діти потребують реальної медичної допомоги, може перетворитися на майданчик для сумнівних фінансових рішень. Чи отримає ця справа подальшу правову оцінку — залежить від реакції контролюючих органів і правоохоронців.