Україна посилює епіднагляд за холерою: новий сезон триватиме до жовтня

Розслідування БЕБ зосереджується на вивченні операцій, які можуть не відповідати встановленим нормам та правилам зовнішньоекономічної діяльності. Експерти відзначають, що такі дії можуть мати серйозні наслідки для економіки країни, зокрема впливати на надходження до державного бюджету та репутацію України на міжнародному ринку зерна.

Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.

“Повідомляємо, що згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань за зазначеними у Вашому запиті фактами (сірого експорту зерна з терміналу “Олімпекс” – ред.) розслідуються 3 кримінальні провадження”, – йдеться у відповіді ОГП.

При цьому у відомстві уточнили, що кримінальні справи розслідують детективи Бюро економічної безпеки. А процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора та Одеська обласна прокуратура.

Раніше стало відомо, що Бюро економічної безпеки розслідує кілька кримінальних проваджень, що стосуються сірого експорту зерна. За даними правоохоронців, найпоширенішою схемою такого ухилення від сплати податків на десятки мільйонів гривень є купівля зерна, що не має документів про походження, за готівку та подальше його вивезення за кордон за допомогою реквізитів “ризикових” або підставних компаній.

Одним із яскравих прикладів сірого експорту є кримінальні справи, які стосуються сірого експорту із зернового терміналу “Олімпекс” у 2021-2023 роках, коли ним активно керували одеські бізнесмени Сергій Гроза та Володимир Науменко.

Зокрема, у січні 2021 року правоохоронців зацікавила низка компаній, які займаються експортом зерна і пов’язані з агрохолдингом GNT Group Сергія Грози та Володимира Науменка. ТОВ “Ферко”, ТОВ “Металзюкрайн Корп ЛТД”, ТОВ “Зерновий Перевантажувальний Комплекс “Інзерноекспорт” та підприємство “Вторметекспорт”, що належать до GNT Group, активно використовували реквізити “ризикових” підприємств для проведення експортних операцій. Під час розслідування територіальне управління БЕБ в Одеській області виявило щонайменше три таких “ризикових” підприємства: ТОВ “АУТСТАФФ 19”, ТОВ “АЛІСЕНТА ТРЕЙД” і ТОВ “СОЛТЕК ПРОДАКТ”. Крім того, слідство встановило, що експортоване зерно зберігалося, зокрема, на складах ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”, яке теж підконтрольне Грозі та Науменку.

За результатами розслідування правоохоронці виявили, що жодне зі згаданих “ризикових” підприємств не має підтверджень придбання зернових, які планувалося експортувати, – а це понад 2 тисячі тонн кукурудзи, ячменю, пшениці (це тільки те, що було виявлено правоохоронцями під час обшуків). Крім того, всі ці підприємства порушували вимоги фінансової та податкової звітності, демонстрували нульову прибутковість, занижували податок на прибуток.

Лише в межах цього кримінального провадження, за підрахунками правоохоронців, компанії Грози та Науменка завдали державі збитків на суму майже 37,5 млн грн. При цьому експортером “сірих” зернових було ТОВ “Агірос”, що належить відомому контрабандисту Вадиму Альперіну, проти якого РНБО запровадила санкції 2021 року і якого позбавили українського громадянства. А відвантажувала ці зернові, за даними ЗМІ, ще одна підконтрольна Грозі та Науменку компанія “Аттолло Гранум”.

Наразі це кримінальне провадження ще розслідується.

Ще одне кримінальне провадження, у якому фігурує компанія Грози та Науменка ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”, розслідує територіальне управління БЕБ міста Києва. Воно відкрите роком пізніше, у 2022-му, проте також стосується “сірого” експорту зернових.

Справу розслідують за статтями про ухилення від сплати податків, підробку документів для державних реєстрів, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом і незаконне поводження зі зброєю або боєприпасами.

Схема, за якою діяла компанія Грози і Науменка, ідентична тій, що використовувалася раніше, відрізняються лише назви фіктивних компаній, та й то не всі. У ній, зокрема, фігурує згадане вже в іншому кримінальному провадженні ТОВ “АУТСТАФФ 19”.

Крім цієї компанії вони також використовували “ризикові” підприємства “ЕКСПРЕС ВСІ” та “АГРОТРАНС-ГРУП”. З їхньою допомогою, за даними слідства, з терміналу зникло щонайменше 40 тис. т зернових та олійних у 2023 році.

Крім того, детективи БЕБ вважають, що злочинна діяльність, пов’язана з ухиленням від сплати податків через сірий експорт зернових, на терміналі “Олімпекс” триває.

Президент США Дональд Трамп несподівано заявив, що Україна здатна не лише повернути всі свої території, втрачені після 2014 року, а й розгромити російську армію. Ці слова стали справжнім шоком для міжнародної спільноти, оскільки вони стали різким контрмеседжем до попередніх заяв Трампа, який протягом багатьох років повторював кремлівські тези і сумнівався в можливості України відновити свої кордони. Такі зміни у риториці американського лідера викликали серйозні запитання про його подальші дії та реальне ставлення до української ситуації.

Про ці зміни пише військовий оглядач The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон, який зазначає, що за останній час Трамп знову змінив свою позицію, ймовірно, під впливом нових геополітичних реалій. У своїй колонці він звернув увагу на те, що, попри раніше висловлену скептичність щодо можливості України повернути контроль над втраченими територіями, нинішня заява Трампа стала важливою зміною у його публічній позиції. Це викликає питання, чи є його слова свідченням реальних змін у політиці США щодо України, чи це просто черговий дипломатичний хід з огляду на поточні обставини.

Автор підкреслив, що Трамп використав китайський термін «паперовий тигр» на адресу Росії, маючи на увазі силу, яка виглядає загрозливо, але фактично виявляється безпорадною. На його думку, це іронічний опис, враховуючи близькість Кремля та Пекіна.

Оглядач пояснив, що для перемоги України потрібні конкретні кроки з боку США та Європи. Насамперед — створення безпольотної зони хоча б над західною частиною країни, щоб захистити цивільні об’єкти. Це дозволило б Україні зосередити сили ППО на сході та зміцнити наступальні операції.

Крім того, Трамп повинен наполягати на передачі Києву значно більшої кількості високоточних ракет великої дальності, а також зняти обмеження на удари вглиб російської території. Це, на переконання оглядача, значно посилило б ефективність українських стратегічних атак.

Не менш важливим є повний спектр санкцій проти Москви. «Недостатньо лише погрожувати — санкції мають бути втілені», — наголосив Бреттон-Гордон.

За його словами, якщо Європа та США справді хочуть допомогти Україні перемогти, вони повинні бути готовими йти ва-банк: від захисту українських міст із повітря до швидкої реакції на будь-які провокації Росії. Інакше вся риторика перетвориться на «порожню балаканину», яка лише додасть сміливості Путіну.

Оглядач підсумував: Україна зможе перемогти лише за умови незмінної позиції Трампа та рішучих дій НАТО. Якщо ж президент США знову передумає, війна може затягнутися на десятиліття.

Оптимізм українців: чому 85% продовжують вірити у перемогу незважаючи на всі труднощі

Незважаючи на випробування, українці демонструють неймовірну стійкість та віру в перемогу. Професор політології, Олександр Мотиль, в колонці для видання The Hill зазначає, що секрет українського оптимізму залишається загадкою для західних спостерігачів, які схильні до песимізму. Мабуть, хтось пропустив момент, коли українцям сказали, що перемогти Росію неможливо.

Дані опитування, проведеного авторитетним Центром Разумкова наприкінці січня, свідчать: 85% респондентів вірять у перемогу України, лише 8,5% відмовляються від цього переконання. Ці цифри майже однакові у всіх регіонах країни, навіть на сході, де найбільше відчуваються військові дії.

Особливо захоплююче те, що українці чітко розуміють, що означає перемога: 38% вважають, що перемогою буде відновлення кордонів станом на січень 2014 року та вигнання російських військ, а 27% мають ще амбітніші мрії — повне знищення російської армії та крах внутрішнього режиму в Росії.

Оптимізм українців порушує. 60% вірять у перемогу до кінця 2025 року, а 65% з них мають навіть максималістські очікування. Цей настрій є типовим не тільки для середньостатистичних громадян, а й для окремих категорій, таких як бізнесмени та жінки.

Відповідно до опитування, проведеного Українською мережею ділових новин, майже 60% бізнесу очікують зростання у 2024 році, а більшість з них розраховують на значний приріст. Багато фірм впевнені, що досягнуть своїх цілей.

Але погляди європейців щодо України дещо інші. Європейська рада з міжнародних відносин виявила, що лише 10% європейців вірять у перемогу України, вдвічі більше вони очікують перемоги Росії. Це різниця в підходах щодо розуміння ситуації, яка вражає.

Європейський песимізм не є таким беззаперечно песимістичним, як може здатися на перший погляд, оскільки від 27 до 47 відсотків європейців вважають, що Україна та Росія зможуть досягти "компромісного врегулювання" (це було б досягненням!), а 19 до 38 відсотків обирають варіант "нічого з цього" або "не знаю". Проте навіть з такими застереженнями зрозуміло, що українці та європейці мають абсолютно протилежні погляди на перемогу України.

Зайво кажути, що багато американських політиків і аналітиків поділяють західний песимізм, до того ж один аналітик нещодавно заявив у виданні The Hill, що "ідея повної перемоги України — це маячня". Виникає очевидне запитання: хто помиляється, українці чи європейці та американські політики, аналітики та прості люди? Важко сперечатися з тим, що українці знають справжню реальність. За два роки війни та геноциду їхні почуття мають бути затуплені, а не підсилені. Навпаки, очевидно, що переважна більшість європейців та американців не мають належного уявлення про те, що відбувається в Україні. Вони дивляться телевізор, час від часу читають статті чи пости в соціальних мережах, а потім, здолавши військовий стрес, повертаються до пива, вина та барбекю. Якщо хтось і помиляється, то це середньостатистичні європейці й американці. На жаль, це стосується деяких політиків і аналітиків також.

Герої американських ЗМІ, такі як Такер Карлсон і Дональд Трамп та їхні послідовники; прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо; відомий угорець Віктор Орбан; лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен у Франції; партія "Альтернатива для Німеччини"; австрійська "Партія свободи" — це лише кілька прикладів — живуть у своєму власному паралельному світі, де Володимир Путін — святий, а Володимир Зеленський — сатана. На щастя, таких людей менше. Можливо, українці настільки втомилися від війни та злякалися зла, яке чекає на них, що колективно зробили стрибок у абсурдну віру в те, що вони переможуть, тому що вони повинні перемогти. Це передбачає, що населення повністю піддається ірраціональним емоціям, які змушують їх бачити те, чого насправді немає. Можливо, це стосується деяких українців, але це точно не стосується 85 відсотків. У будь-якому разі, такого роду ірраціональність не присутня ні в українських ЗМІ, ні в розмовах з реальними українцями.

Українці, судячи з усього, мають глибоке розуміння ситуації, яке перевершує знання на Заході. Вони добре усвідомлюють, що Конгрес США фактично виступає на боці Росії, відмовляючись постачати зброю Україні. Вони розуміють, що європейці та американці ставляться зі скептицизмом до їхньої перемоги. Вони осведомлені про реальність на Заході. Але вони також чудово розуміють, що відбувається в Україні та Росії. Вони знають, що Росія не може перемогти війну, яка коштує їй тисячу жертв щодня. Вони усвідомлюють, що режим Путіна виявляється значно слабкішим, ніж здається на перший погляд. Нарешті, українці також розуміють, що для перемоги їм потрібно лише вижити, відстояти себе від росіян — і вони знають, що це можливо зробити не завдяки якійсь магічній вірі в стійкість і перемогу, а завдяки тому, що альтернативою "виживання" росіян є знищення українців російськими агресорами.

Українці виявляють вражаюче розуміння ситуації на політичній арені, яке перевершує розуміння західних країн. Вони усвідомлюють складність та протиріччя відносин між Україною, Росією та Заходом. Глибоко розуміють вони і труднощі, з якими стикається Україна, і загрози, які приховуються за відмовою Заходу постачати необхідну допомогу. Не тільки розуміють вони, але й відчувають на собі реальність війни, що триває на їхній землі.

Українці не просто покладаються на власні сили, але й мають просторовий погляд на розклад сил та можливості війни. Вони розуміють, що перемога полягає не лише в силі зброї, але й в здатності витримати та вистояти, показавши свою стійкість та волю до життя вільним народом. Українці готові відстоювати свою державність та незалежність, бо вони знають, що їхня перемога — це питання не лише власної долі, але й майбутнього всього світу, де цінності свободи та демократії мають переважати над агресією та насильством.