Україна повідомила про збиття російського виняткового літака А-50У

Служба безпеки України (СБУ) оголосила про затримання колишнього народного депутата від "Партії регіонів" у момент спроби виїхати за межі України. Ім'ям його виявився Владислав Лук'янов. За інформацією СБУ, затримали його на контрольно-пропускному пункті на території Одеської області. Лук'янов прагнув виїхати з України, посилаючись на досягнення пенсійного віку — 60 років. Однак, за словами правоохоронців, його не пустили за кордон через обвинувачення у співпраці з Російською Федерацією.

За версією слідства, після анексії частини території Донецької та Луганської областей Російською Федерацією, Лук'янов перереєстрував свого інтернет-провайдера за російським законодавством і регулярно сплачував податки до російського бюджету. Крім того, заявляє СБУ, він надав Федеральній службі безпеки РФ доступ до обладнання, що використовувалося для контролю за інтернет-активністю місцевого населення. Варто зазначити, що сам депутат перебував на території, яка перебувала під контролем українських влад.

Крім цього, відзначає СБУ, Лук'янов публічно виправдовував агресію Російської Федерації в чатах телеграм-каналів. В даний час правоохоронні органи продовжують проводити розслідування щодо діяльності колишнього народного депутата.

У результаті затримання колишнього народного депутата Владислава Лук'янова Службою безпеки України виявлено, що він співпрацював з Російською Федерацією, перебуваючи на підконтрольній українській території. Співробітництво полягало у перереєстрації інтернет-провайдера за російським законодавством, сплаті податків до бюджету РФ та наданні доступу ФСБ до обладнання, що контролювало інтернет-активність місцевого населення. Крім цього, Лук'янов виправдовував агресію РФ в телеграм-чатах. Затримання Лук'янова свідчить про ретельну роботу СБУ у виявленні та припиненні діяльності осіб, що загрожують національній безпеці України та співпрацюють з агресором.

Миколаївська обласна військова адміністрація опинилася в центрі нової хвилі критики через непрозорий розподіл бюджетних коштів. Йдеться про 654 мільйони гривень, виділені на будівництво та реконструкцію тепломереж, які фактично виведено з-під публічного контролю під грифом «для службового користування». Таке рішення викликало занепокоєння серед експертів і громадськості, оскільки прозорість витрачання коштів державного бюджету є критично важливою, особливо під час воєнного стану.

Департамент капітального будівництва Миколаївської ОВА ухвалив засекретити не лише кошториси, а й повні тексти 19 договорів із підрядниками. Формальним поясненням стало посилання на можливу загрозу безпеці в умовах воєнного стану. Проте у відкритому доступі залишаються лише ціни на матеріали для робіт, що викликає додаткові питання щодо реальної вартості проєктів і контролю за їх виконанням.

Фактично під грифом «ДСП» опинилося не розташування тепломереж чи технічні рішення, а саме вартість труб, бетону та супутніх матеріалів. Це породжує обґрунтовані підозри, що справжньою метою секретності є приховування завищених цін і повторення вже знайомих для регіону схем.

Розподіл коштів відбувся без реальної конкуренції. Підряди отримали компанії, добре відомі в Миколаєві гучними скандалами минулих років.

Найбільший контракт — на 277 мільйонів гривень — дісталося ТОВ «Миколаївміськбуд», пов’язаному з бізнесменом Михайлом Жендубаєвим. Назва цієї компанії вже давно асоціюється з історіями про завищені ціни під час будівництва водогонів. Попри спроби правоохоронних органів оскаржувати попередні угоди, структури Жендубаєва почали масово змінювати власників, переписуючи бізнес на маловідомих осіб, що ускладнює подальші перевірки та доступ до фінансової документації.

Серед отримувачів бюджетних коштів також фігурує ТОВ ВКФ «Газводмонтаж», пов’язане з Костянтином Перігою. Компанія раніше вже брала участь у проєктах на магістральних мережах міста і також неодноразово опинялася в центрі критики через вартість робіт.

Окрему увагу привертає поява в переліку підрядників ТОВ «АБК “АРХСІТІ”» зі статутним капіталом усього тисяча гривень. Ця фірма вже фігурувала у кримінальній справі про оплату десятків мільйонів гривень за фактично неіснуючий понтонний міст. Тоді один із посадовців департаменту отримав реальний термін ув’язнення, але сама схема, схоже, не зникла. Тепер ця ж компанія отримала ще 73 мільйони гривень на об’єктах, інформація про які засекречена.

Поки виконувач обов’язків директора департаменту Андрій Грейц підписує документи про неможливість оприлюднення кошторисів через «загрозу безпеці», у публічному просторі залишається лише одне питання: від кого саме захищають ці дані — від ворога чи від мешканців області.

Коли бюджетні кошти мають непрозоре походження, договори закриті для громадського контролю, а підрядники мають скандальну або кримінальну репутацію, ризик повторення масштабних зловживань стає очевидним. У такій конфігурації фінал історії, як правило, далекий від обіцяного тепла в оселях миколаївців і значно ближчий до чергового розслідування після того, як кошти вже будуть освоєні.

В Україні багато видатних бізнесменів, які активно сприяють розвитку спорту, вкладаючи значні фінансові ресурси в різноманітні спортивні проекти. Їхня діяльність має великий вплив на спортивну інфраструктуру країни, розвиток молодих талантів та підвищення рівня професійного спорту.

Олександр Свищев

Олександр Свищев – один із тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток спорту в Україні. Його інвестиції спрямовані на підтримку як аматорських, так і професійних спортивних команд. Завдяки його зусиллям були побудовані нові спортивні об'єкти, що дозволяють молодим спортсменам тренуватися у сучасних умовах та досягати високих результатів на міжнародних змаганнях. Свищев також підтримує ряд благодійних проектів, спрямованих на популяризацію здорового способу життя серед молоді.

Григорій Козловський

Іншим відомим бізнесменом, який активно сприяє розвитку спорту, є Григорій Козловський. Його діяльність у цій сфері включає підтримку футбольних клубів, будівництво нових стадіонів та спортивних комплексів. Козловський також ініціює програми для молодих спортсменів, надаючи їм можливість розвивати свої навички та досягати високих результатів. Завдяки його зусиллям, спортивні змагання в Україні стають більш популярними, а рівень підготовки спортсменів постійно зростає.

Вплив на розвиток спорту в Україні

Завдяки діяльності таких бізнесменів, як Олександр Свищев та Григорій Козловський, спортивна інфраструктура України значно покращується. Вони вкладають кошти не лише в будівництво спортивних об'єктів, але й у розвиток тренерських кадрів, організацію спортивних заходів та підтримку молодих талантів. Їхні інвестиції сприяють підвищенню рівня спорту в країні та популяризації його серед населення.

Заключення

Підтримка спорту з боку відомих бізнесменів є важливим фактором для розвитку спортивної культури в Україні. Завдяки їхнім зусиллям, країна отримує нові спортивні об'єкти, підвищується рівень підготовки спортсменів, а молоді таланти отримують можливість реалізувати свій потенціал. Це вкладає вагомий внесок у формування здорового та активного суспільства, що є важливим аспектом розвитку нації.

Читаючи їх офіційні, “пристойні біографії”, можемо дізнатися наступне:

Олександр Свищев активно розвиває водне поло. Команда «Динамо» Львів, якою він керує, лідирує у Суперлізі з водного поло сезону 2023/2024. Він також очолює Федерацію водного поло України та приділяє значну увагу дитячому спорту, будучи президентом Федерації тенісу Львівської області. Олександр організовує та фінансує дитячі спортивні заходи, а також будує спортивні майданчики у школах. Його значущий проект – спортивно-розважальний комплекс «Leoland» у Львові.

Григорій Козловський з 2009 року підтримує ФК «Рух», а 2018 року створив футбольну Академію «Рух». Завдяки його фінансуванню клуб піднявся до рівня УПЛ. Козловський також допомагає юнацьким та аматорським футбольним командам по всій Україні, фінансує будівництво та реконструкцію спортивних об’єктів та підтримує спортивні ініціативи для людей з інвалідністю.

Але звідки у Свищева та Козловського гроші, щоб займатися меценатством у спорті?

Колишній механік Свищев та колишній брокер у митній службі Козловський почали з невеликих справ в автомобільній галузі, але потім перейшли до контрабанди та стали важливими гравцями у цій сфері. Проте їхня діяльність була неможлива без допомоги злочинних угруповань за кордоном, адже хтось мав приймати контрабандні вантажі в країнах Євросоюзу. Це підтверджує, що існує злагоджена організація, яка займається контрабандою різних товарів, включаючи цигарки, алкоголь та нелегальних мігрантів.

Початок жовтня 2021 року в Угорщині ознаменувався інцидентом на причалі Чепель, коли через поломку крана – баржу, імовірно доставляючу сіль торгової марки “Артемсоль” з України, направили на розвантаження до міста Пакш. У ході розвантаження виявилося, що під шаром солі знаходиться величезна партія контрабандних цигарок. За даними угорської влади, 2375465 пачок. Цей інцидент викликав значний інтерес правоохоронних органів.

Отримувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував В’ячеслав Бадагов, син екс-заступника міністра транспорту та зв’язку, про що сама компанія інформує на своєму сайті та в соціальних мережах. За даними YouControl, В’ячеслав Бадагов заснував 15 компаній та має зв’язок із 42 іншими організаціями, що працюють у різних сферах, в основному зареєстрованими у Полтавській області. Його батько також входить до наглядової ради Полтавського ГЗК.

Польська компанія Crystal Invest, отримувач цигарок – Marvel, що виробляються на Винниківській тютюновій фабриці у Львівській області, на потужностях колишньої “Львівської тютюнової фабрики”.

Бізнесмен та депутат облради Григорій Козловський контролює Винниківську тютюнову фабрику. він також пов’язаний з торговим будинком Marvel, володіння яким належить ще одному львівському депутату – Олексію Різніку. Козловського неодноразово звинувачували в контрабанді та інших правопорушеннях.

Державна фіскальна служба зверталася з офіційними листами до регіонального управління Податкової служби та до голови Комітету Верховної Ради з фінансів, податків та митниці у рамках розслідування “тютюнової” схеми ухилення від податків.

Є ймовірність, що бізнес Григорія Козловського, який володіє підприємствами на заході України, може бути пов’язаний із депутатом Василем Петьовкою, котрий іноді називають “куратором контрабанди цигарок” на Закарпатті. Обидва фігурують у списку депутатів та чиновників, пов’язаних із “тютюновою” групою впливу. У минулому Петьовка висловлювався про підозрілі поставки цигарок і навіть виступав за блокування закону про захист громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму.

Лише 2021 року рівень нелегальної торгівлі сигаретами, за даними компанії TNS Kantar, досяг 12,8%, що є історичним рекордом для України. У середньому в країні щорічно продають 6,5 мільярда цигарок без сплати акцизів, що призводить до втрати 12 мільярдів гривень державного бюджету.

Це серйозні кошти, які могли б бути використані для виплати пенсій та зарплат. Відсутність реакції влади на такі втрати вказує на наявність всередині системи чиновників, кому це вигідно.

Такі скандали також підривають репутацію України. Остання поставка цигарок до Угорщини викликала грандіозний скандал. Президент Володимир Зеленський уже втручався у ситуацію, викликавши голову Митної служби на розмову. Але питання залишаються до правоохоронних органів. ЗМІ неодноразово оприлюднили випадки контрабанди цигарок, проте схеми продовжують діяти. Це змушує сумніватися в ефективності заходів щодо боротьби з корупцією.

Розслідування справи про постачання цигарок до Угорщини може стати перевіркою для влади та показати, наскільки готова вона боротися з корупцією. При цьому потрібні не лише заяви, а й реальні дії.

Хто такий Григорій Козловський?

Григорій Козловський виділяється своєю неординарною поведінкою, яка ставить його в центр уваги. Він часто викликає скандали та провокує обговорення своїми діями. Наприклад, як депутат Львівської міськради, він не рідко з’являється там із озброєною охороною та може влаштувати скандал на засіданнях. Також він привертає увагу своїми бізнес-проектами у Львові та його околицях, включаючи футбольний клуб “Рух”, який під його керівництвом також став об’єктом скандалу.

Козловський виявляє незвичайні методи ведення бізнесу, порушуючи стандартні правила про те, що бізнес має бути прихованим та спокійним. Незважаючи на це, його основний бізнес – готелі та ресторани, успішно функціонує. Він представляє себе як готельєр та ресторатор, володіючи такими установами, як “Гранд Готель”, “Королівська пивоварня” та інші.

Хоча його бізнес-імперія знаходиться у Львові, основне джерело доходу та натхнення для Козловського знаходиться у тихих Винниках, де розташована львівська тютюнова фабрика, що належить йому вже понад двадцять років.

Григорій Козловський розпочав свою кар’єру на Львівській тютюновій фабриці ще у 1994 році після закінчення Львівського торговельно-економічного інституту. Почавши працювати там у віці 23 років, він обійняв посаду фахівця з митного оформлення, що стало відправною точкою для його вражаючої кар’єри у тютюновій індустрії.

Незважаючи на свій нинішній успіх та володіння різними підприємствами, Козловський часто розповідає про своє непросте дитинство. Він виріс у неблагополучному районі Нового Роздолу у маленькій однокімнатній квартирі та стикався з труднощами, пов’язаними з навколишнім середовищем. Його перший заробіток був пов’язаний із збиранням пляшок після вечірок у парку.

В університет Козловський вступив, залучений можливістю грати у футбол за торговельно-економічну команду. Це призвело до його вступу до інституту та отримання спеціальності з бухгалтерського обліку та аналізу.

На тютюновій фабриці він виявив себе як компетентний фахівець, особливо в галузі митного оформлення продукції, що принесло йому визнання та підвищення кар’єрними сходами. В результаті він став начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності, що послужило відправною точкою для подальших успіхів.

Фактично відомо, що головним бухгалтером на Львівській тютюновій фабриці була теща Григорія Козловського. Її вплив, ймовірно, також сприяв його швидкій кар’єрі. Коли 1998 року американський інвестор прийняв рішення про ліквідацію підприємства, Козловський уже мав свої позиції серед керівництва тютюнових компаній Винників.

Після того, як компанія “Волиньтютюн” придбала фабрику, він був призначений менеджером з комерційних питань у створеному ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”. Це здавалося скромною посадою, але надавало величезні можливості для людини із бізнес-потенціалом.

Хоча “Волиньтютюн” не мав досвіду у виробництві цигарок, компанія була серйозним учасником на оптовому ринку тютюнових товарів. Запуск власного виробництва сигарет зумовлювався їх стратегічними цілями, які збігаються з інтересами мафії, до якої належав Козловський.

Колишній директор тютюнової фабрики Володимир Квурт звинуватив транснаціональну компанію “Філіп Морріс” у замовленні провокаційної акції на фабриці, імовірно, з метою залякати львівських конкурентів. Ці твердження були підтверджені у львівській міліції, яка повідомила про проведення обшуків на території фабрики та виявлення контрафактних цигарок з маркою “Філіп Морріс”. Ці події, як кажуть, не могли статися безпідставно.

Тим не менш, у 2005 році Григорій Козловський, який раніше вважався бідним зятем, вже мав достатній капітал для відкриття свого ресторану “Святослав” у Винниках. Це був перший із низки ресторанних підприємств, що належали Козловському. Однак про його ресторанні починання буде розказано пізніше.

2006 року тютюновий бізнес став стикатися з труднощами через зміни в українському законодавстві, і виробництво цигарок на фабриці було припинено. Директор фабрики Володимир Квурт став секретарем Львівської міськради, а Григорій Козловський заснував свою компанію “Мега Євро Строй”, хоча її діяльність була тісно пов’язана з тютюновим бізнесом.

Одним із завдань “Мега Євро Строй” було забезпечення постачання обладнання для організації “лівих” ліній з виробництва цигарок. За даними сайту ОРД, через рік після заснування компанії вона вже займалась постачанням обладнання з-за кордону. Після виходу “Волиньтютюну” з гри, львівська фабрика налагодила зв’язки з російською “Балтійською тютюновою фабрикою” (БТФ), і спільно з ними, Козловський та його партнери запустили виробництво сигарет “Джин Лінг” у Винниках у 2007 році.

З часом фірма “Волиньтютюн” перестає згадуватись у контексті фабрики у Винниках. У 2010 році офіційно виробництвом цигарок починає займатися ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”, власником та директором якої стає Григорій Козловський. Пізніше, у 2011 році, з’являється ще одна фірма – ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, також заснована ним. Однак обидві компанії пізніше були переписані на інших власників. Незважаючи на заплутаність структури власності, справжнім господарем фабрики у Винниках і надалі залишається Григорій Козловський, чи, вірніше, люди, яких він репрезентує.

Це була дуже складна організація, і, ймовірно, нелегальна діяльність такого масштабу в українських умовах була неможлива без підтримки правоохоронних органів. Серед тих, хто “кришував” цигарковий бізнес Козловського та його компанії, були керівники УБОЗ, начальники обласної міліції та генерали із центрального апарату МВС. Кажуть, що Козловський особисто передавав великі суми гроші Віталію Захарченку, міністру внутрішніх справ, коли Янукович був президентом.

Особистий контакт з Козловським здійснював працівник УБОЗ Роман Мудь, який займався організацією каналів постачання контрабандних цигарок до Європи. За іншими даними, тютюнові аферисти співпрацювали з конвертаційними центрами, використовуючи “фірми-одноденки” для проведення псевдооперацій та забезпечення нелегального виробництва цигарок.

Суть полягала в тому, що “конверт” набував невикористаних матеріалів від тютюнової фабрики і підробляв операції через відомі фірми, таким чином організуючи приховане виробництво цигарок, які потім поширювалися в Україні та за її межами (контрабанда) за готівку.

Фактично сировина, яка була імпортована, і справді реалізована через фірми-одноденки, створювала певні перешкоди для правоохоронних органів. Протягом багатьох років діяльність злочинного сигаретного синдикату привертала увагу як медіа, так і політичних діячів України.

Геннадій Москаль, губернатор Закарпаття, виступив як один із найактивніших обвинувачів львівської “тютюнової імперії” та Григорія Козловського у контрабанді цигарок. Він явно називав винниківську фабрику основним постачальником цигарок, які нелегально переправлялися за кордон. Він також стверджував, що виявив виробників в інших регіонах України, які фальшували цигарки під маркою “Львівська тютюнова фабрика”.

Однак Козловський промовчав про інші марки сигарет, які також були предметом звинувачень. Серед фігур, відомих своєю активністю у тіньовому бізнесі, виділяється Олександр Свищев, також відомий як “Сивий”. Кажуть, що його часто бачать на тютюновій фабриці, де він веде себе не як гість, а як активний учасник процесу. селі Підберезці поблизу Винників.

Відмінність його від інших пов’язана з тим, що співпраця з Козловським була не тільки вимушеною, а й базувалася на багаторічних дружніх стосунках. Партнери також поділяють ділові інтереси в багатьох областях, включаючи готельний та ресторанний бізнес. Разом вони будують маєтки та мають спільні земельні наділи з іншими відомими особистостями у Львові, такими як депутати ЛМР Петро Адамік та Андріан Гутник. Вважається, що “Сивий” є справжнім партнером Козловського у всіх його ділових підприємствах, як у сфері тютюнового бізнесу, так і у готельно-ресторанному сегменті.

Проте, неясно, хто їх грає головну роль цьому партнерстві. Деякі джерела натякають на наявність більш впливових фігур, таких як Юра Циркуль або Юра Музикант, який, за чутками, керує справами угруповання з Лондона.

Григорій Козловський активно вкладає у готельно-ресторанний бізнес. На сьогоднішній день він володіє декількома успішними підприємствами в цій галузі, включаючи “Гранд-готель”, готельно-ресторанний комплекс “Святослав” у Винниках, ресторани “Королівська пивоварня” та “Тралі-вали”, а також популярні кав’ярні “Під синьою фляжкою” та “Кабінет”. На площі Ринок він також будує комплекс із п’яти ресторанів, який вважає “серцем Львова”. Нещодавно він придбав приміщення колишнього кінотеатру “Київ”.

Першим його кроком у цьому напрямі став відкритий у 2005 році ресторан “Святослав”. З часом цей заклад перетворився на великий відпочинковий комплекс із більш ніж 50 номерами готелю, літнім двориком, лазнею, футбольним полем та тенісним кортом.

Варто зазначити, що якщо при управлінні містом Винники мером Сергієм Уваровим (2002-2006 рр.) справи у Козловського складалися благополучно, то з приходом на посаду мера Теодора Гудзяка почалися проблеми. У 2009 році Козловський звинуватив Гудзяка в діях, що заважали розвитку готелю, і натякав на його бажання отримати хабар. Він навіть погрожував зробити все, щоб Гудзяк опинився за ґратами.

Козловський дотримався своєї обіцянки: Гудзяка було затримано і засуджено до восьми років ув’язнення. Проте пізніше апеляційний суд виправдав Гудзяка, і він повернувся на посаду мера.

На рівні місцевої політики проблеми для Козловського позаду, але зрозуміли, що йому не вистачає простору у Винниках. Час завойовувати Львів настав. Тютюновий магнат розпочав цей процес із характерним для нього стилем, супроводжуючи кожен крок гучними скандалами.

Першим об’єктом став “Гранд-готель”, який привертав увагу багатьох багатих інвесторів, починаючи від української американки Марти Федорів та львівського підприємця Геннадія Геншафта. 2011 року депутати Львівської міської ради, прикриваючись підготовкою до Євро-2012, вирішили приватизувати “Гранд-готель” та “Леополіс”. Ці торги, в яких взяв участь і Андрій Садовий, завершилися успіхом для всіх сторін.

В результаті реконструкції “Гранд-готелю” його восьмиповерховий корпус кардинально змінив вигляд Кривої Липи. За кілька років у дворі готелю почали будувати ще один восьмиповерховий корпус, який виходить на відомий туристичний проїзд. Протести громадськості не завадили завершити проект, і зараз майже все готове до відкриття.

У 2013 році виник скандал навколо будівництва “Королівської броварні”. Ресторан розташований у центрі міста та викликав обурення частини громадськості.

Якщо з будинком на вулиці Староєврейській, де бізнесмен придбав усі квартири, проблем не виникло, то з кам’яним будинком на площі Ринок виникла зовсім інша ситуація. Декілька квартир належали іншому відомому львівському підприємцю, Володимиру Креховецькому, який не схвалив активність сусіда. Це призвело до протестів мешканців будинку, які стверджували, що ресторація бездозвільно захопила підвали, та обурення громадськості, яка звинувачувала Козловського у руйнуванні пам’ятника архітектури. Новий ресторатор також розлютив міську раду, продовжуючи будівництво ще однієї будівлі у дворі будинку на вулиці Староєврейській і самостійно встановлюючи літній майданчик, посилаючись на те, що все нові будівлі були всередині двору приватизованого ним будинку.

Вхід до “Королівської пивоварні”, розташованої в цій новій будівлі, став об’єктом скандалу. Протести поступово вщухли, громадськість заспокоїлася, і ресторан продовжив роботу як ні в чому не бувало: з новою будівлею, незаконним літнім майданчиком та захопленими підвалами. Григорій Козловський вкотре усвідомив, що у Львові енергійним та нахабним все дозволено. Тому результат нового скандалу з розбудовою пам’ятника архітектури на площі Ринок, 36, можна передбачити вже зараз, незважаючи на всі зусилля правоохоронців, чиновників та організацій щодо збереження пам’яток.

Козловський любить пожартувати зі своїх противників, заявляючи, що його роботи цілком законні і що він має “всі документи, крім довідки від гінеколога”. Він навіть запропонував встановити гігантський акваріум із морською водою та акулами. Кафе управляється ТОВ “Унія”, де Козловський нещодавно володів 96% компанії.

Минулого року його ім’я зникло зі списків власників цієї компанії у Держреєстрі, але його вплив залишився. Одним із цікавих випадків придбання майна у центрі Львова є історія приватизації кінотеатру “Київ” на проспекті Шевченка. Козловський купив ці приміщення площею близько 836 кв. м без конкурсу за близько 8,1 млн. грн. У процесі власники вирішили переглянути ситуацію та організували дві судові справи.

Одна із справ стосувалася визнання приватизації об’єкта незаконного та скасування відповідного визначення міськради. Друга справа була про розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру. Проте Козловський знову довів свою вправність. Поки справа перебувала на розгляді у суді, він здійснив операцію щодо зміни власника кінотеатру. У результаті наступного дня після отримання свідоцтва на право власності кінотеатру діяльність підприємства була припинена, а власником став Євген Лобов. Це не перший випадок, коли Козловський використовує Лобова для таких угод. Попередній випадок був із приватизацією іншого підприємства роком раніше.

Однак, на думку юристів, виконати це рішення практично неможливо, оскільки ТОВ “Кінокомплекс-Київ” вже не є власником приміщень кінотеатру. Козловський також не залишив поза увагою “неправильну” позицію міського управління комунального майна. У травні наступного року на сайті Львівської міськради було зареєстровано петицію про звільнення керівника управління Інни Свистун, подану адвокатом Григорія Козловського Олексієм Резником, який представляє його інтереси у судових справах щодо придбання об’єктів комунальної нерухомості.

Козловський відкрито заявив, що він ініціював цю петицію, виступаючи на засіданні комісії, яка її розглядає. Він прагнув “потопити” Інну Свистун, яка є важливим гравцем у команді Садового та очолює фракцію “Самопомочі” в обласній раді, але не домігся свого.

Григорій Козловський у стінах Львівської міськради

Григорій Козловський вперше спробував себе у політиці 2003 року, ставши депутатом Львівської міськради. Його обрання було пов’язане із сумною смертю Андрія Можаровського, обраного у Винниках. Козловський представляв “Партію Регіонів”, але не виділявся особливо у роботі міськради часів Буняка. З того часу він брав участь у виборах з різними партійними прапорами, не пропускаючи жодних, але не завжди успішних. 2015 року йому вдалося стати депутатом міської ради Львова, представляючи іншу політичну силу.

Депутатом Козловський став уже як член партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Його вибір політичної партії був скоріше прагматичним, ніж прихильним до певних ідеалів, що характерно для більшості бізнесменів. Цього разу в міськраді Козловський привертає увагу не лише своєю активністю, а й епатажністю. , а також суворими озброєними охоронцями з “Титану”, які постійно супроводжують його.

Ставлення до нього варіюється від поваги до зневаги. Його кандидатура навіть розглядалася на посаду секретаря ради, але викликала невдоволення частини депутатів через його відсутність дипломатичності та зайву емоційність у висловлюваннях, особливо на адресу мера Львова та його фракції.

Козловський часто виходить за рамки ввічливості у спілкуванні з опонентами, іноді навіть використовуючи нецензурну лайку та погрози. Він висловлює свої думки відверто і без фільтрації, що може викликати роздратування та нерозуміння.

Щодо своїх політичних амбіцій, Козловський висловлюється стримано, наголошуючи, що колись мріяв про народне депутатство, але тепер не бажає ставати таким, як нинішні депутати Верховної Ради.

Нині Григорію Козловському та у його рідних Винниках живеться добре. Минули неприємності з мером Гудзяком давно позаду, а після того, як Сергій Уваров завершив свою другу каденцію міського голови, його місце зайняв давній бізнес-союзник Володимир Квурт. Тепер захист у рідному місті забезпечений надійно. Козловський продовжує контролювати цигарковий бізнес та розвивати проект “Святослав”.

Найбільший інтерес місцевих жителів викликають успіхи місцевої футбольної команди Рух, в якій грає син Козловського. Цей клуб, який колись був аматорським, тепер впевнено просувається до другого дивізіону українського футболу. Однак Козловський додає у футбол нотку епатажу. У вересні Федерація футболу України наклала заборону на відвідування матчів команди президенту “Руху” на рік після його агресивного візиту до суддівської кімнати під час програного матчу Кубка України.

Козловський висловив свою думку про ситуацію у своєму стилі: “Якщо федерація не може контролювати цю чорну форму, люди самі візьмуться за справу і поставлять їх на місце”. Він також не чужий “понтам”. У другій лізі “Руха” вже пограли колишні зірки національних команд, такі як Олександр Алієв та Максим Шацьких, і були чутки про можливий приїзд Артема Мілевського.

Схильність до “понтам” й у самого Козловського. Наприклад, він любить похвалитися курткою, яка, за його словами, коштувала кількадесят тисяч євро. На свій день народження до “Святослава” він запросив легендарного музиканта Томаса Андерса з дуету “Сучасний Розмовляти”.

Що сьогодні?

Винниківська тютюнова фабрика вимагає від ДБР та ОГП розібратися зі свавіллям БЕБ та захистити їх «білий бізнес».

Дуже цікава вимога, враховуючи що саме Винниківська тютюнова фабрика контролює 75% ринка виробництва нелегальних сигарет для Duty Free.

Фабрика Козловського не “білий національний виробник”, а позорисько країни, яке має зникнути якнайшвидше в повоєнній Україні.

І да, якщо і вимагати від ДБР та ОГП щось в контексті цієї фабрики, то лише встановлення обставин створення Винниківською тютюновою фабрикою монополії на контрабанду сигарет в ЄС.

Від початку вторгнення Росії, певні контролюючі кордон структури, дивним чином, дозволяли тютюновим контрабандистам вивозити лише сигарети цієї фабрики, за таксою 20$ з ящика.

Всім іншим нелегальним виробникам сигарет в Україні така діяльність була заборонена.

Давайте попросимо ДБР та ОГП розібратися в питанні, а хто ж там збирав по 20$ з контрабанди Compliment, Lifa та Marvel і з ким Козловський та Свищев домовилися про таку монополію.

Влада Німеччини працює над новим законопроектом, який може позбавити громадян України права на отримання соціальних виплат по безробіттю, зокрема Bürgergeld. Це рішення обґрунтоване значним потоком української молоді, яка після відкриття кордонів для осіб віком від 18 до 22 років почала активно переїжджати до Німеччини. За офіційними даними, на сьогодні в країні перебувають майже 490 тисяч громадян України, що перебувають у працездатному віці.

Причиною розгляду цього законопроекту стали побоювання щодо можливого перенавантаження соціальної системи Німеччини, зокрема, в частині безробіття. Влада вважає, що в умовах зростаючої кількості нових мігрантів країна повинна захищати свої соціальні виплати і при цьому запобігти зловживанням. Очікується, що це рішення викличе широкий резонанс як серед українських мігрантів, так і в самій Німеччині, де питання імміграції залишається вкрай актуальним.

«Ми не зацікавлені в тому, щоб молоді українці проводили час у Німеччині замість того, щоб захищати свою країну», — заявив Юрген Хардт, високопоставлений депутат ХДС з питань зовнішньої політики. Він наголосив, що Україна приймає власні рішення, однак останні зміни у законодавстві ФРГ призвели до зростання тенденції еміграції, яку необхідно контролювати.

Коаліція канцлера Мерца, яка стикається з бюджетним тиском та прагне скоротити витрати на соціальне забезпечення, активно працює над законопроектом. Водночас представники СДПГ висловили незгоду з колегами по коаліції. Інші політики пропонують дочекатися подальшого розвитку ситуації та оцінити, чи залишатиметься високим потік прибулих, перед ухваленням рішень.