Україна програла Аргентині та залишила Олімпіаду

8 січня Україну очікує складна та контрастна зимова погода. Синоптики попереджають про інтенсивні опади майже по всій території країни, однак умови значно різнитимуться залежно від регіону. На заході утримуватиметься стійкий мороз, а снігопади будуть рясними та тривалими, що може ускладнити рух на дорогах і створити додаткові навантаження на комунальні служби.

У північних областях та частині центральних регіонів очікується поєднання мокрого снігу та дощу, що створює небезпеку ожеледиці на вулицях і автошляхах. Такі умови потребують обережності водіїв і пішоходів, а також посиленої роботи служб, які відповідають за розчищення доріг і обробку тротуарів проти ковзання.

У Києві протягом дня буде похмуро. Вночі температура опуститься до -4°, вдень потеплішає до +2°. Очікується сильний мокрий сніг із дощем.

У Львові, Луцьку, Рівному, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську, Чернівцях та Ужгороді прогнозують похмуру погоду та сильні снігопади. Нічні температури коливатимуться в межах -10°…-11°, удень — від -4° до -2°.

У Вінниці та Житомирі також буде похмуро зі сильним снігом. Температура вночі знизиться до -6°…-8°, вдень — до -2°…-3°.

У Чернігові, Сумах і Черкасах очікується мокрий сніг із дощем. Температура повітря коливатиметься від -3° вночі до +3°…+4° удень.

У центральних і південних областях переважатиме дощова погода. У Кропивницькому вдень потеплішає до +10°, у Полтаві — до +7°. В Одесі, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі та Дніпрі синоптики прогнозують похмуро та дощі, температура вдень сягатиме +11°…+12°.

У Харкові, Краматорську та Сєвєродонецьку також очікуються дощі за температури від +7° до +9° удень.

У Сімферополі прогнозують дощ і найвищі показники температури — від +5° вночі до +13° удень.

Синоптики попереджають, що через поєднання опадів і температурних коливань на дорогах можливе утворення ожеледиці, тож водіям і пішоходам варто бути особливо уважними.

Механізм рекрутингу в армію, хоча і має вигляд ефективного на перший погляд, часто зазнає критики через складнощі у забезпеченні військових підрозділів необхідними фахівцями. Міністерство оборони України оголошує про запровадження нової системи рекрутингу, що передбачає більш прозорий та узгоджений процес. Кандидати на службу мають можливість вибрати підрозділ та посаду відповідно до їхніх умінь та інтересів. За цією програмою їм надається консультаційна підтримка з боку рекрутерів, що працюють у центрах надання адміністративних послуг, а також на веб-сайтах пошуку роботи та військових частин. Після вибору позиції кандидати проходять співбесіду, фізичну підготовку та психологічне тестування. При успішному завершенні цих етапів їм видається рекомендаційний лист, на підставі якого вони звертаються до військового відділу для документального оформлення та медичного обстеження. Ті, хто мають військовий досвід протягом останніх 10 років, можуть швидше потрапити до військових частин за рекомендаційними листами. Також передбачено, що особи без військового досвіду проходять навчання в спеціальних навчальних центрах перед направленням до військової частини. Проте не всі експерти поділяють оптимізм стосовно ефективності цієї схеми. Деякі вважають, що мобілізація залишається основним методом забезпечення Збройних Сил України під час повномасштабної війни. Крім того, існують проблеми корупції та бюрократії, які ускладнюють процес рекрутингу. Командири великих підрозділів, зокрема, часто вимушені давати хабарі рекрутерам для отримання найкращих кадрів. Також відзначається недолік у врахуванні цивільного досвіду осіб, які викликаються на службу, що може призвести до непродуктивного використання їхніх навичок у військових частинах. Незважаючи на спроби вдосконалити систему рекрутингу, деякі проблеми залишаються невирішеними, що може підірвати її ефективність у довгостроковій перспективі.

Введення системи рекрутингу вирішує деякі проблеми тих, хто мав бажання служити у певному підрозділі. Проте ніхто не може гарантувати, що командир не змінить робочі обов’язки підлеглому. У такому випадку, відмовитися від нових завдань неможливо, і доведеться пройти перекваліфікацію. Сімутін підсумував, що ця ситуація може стати перешкодою у випадку зміни обставин чи стратегії командування. Однак, наявність прозорої системи рекрутингу стимулює бажання громадян приєднатися до армії, роблячи процес вступу більш доступним та об'єктивним. Але, як показує практика, важливо постійно вдосконалювати процеси та контролювати їхню ефективність, щоб забезпечити належний рівень військової готовності та безпеки країни.

У висновку можна зазначити, що впровадження нової системи рекрутингу в українську армію є кроком у напрямку більш прозорого та об'єктивного відбору кандидатів на службу. Програма надає можливість аплікантам обирати підрозділ та посаду відповідно до їхніх умінь і інтересів, що сприяє підвищенню мотивації призивників та забезпеченню армії якісними кадрами. Проте важливо враховувати існуючі проблеми, такі як корупція, бюрократія та недостатнє урахування цивільного досвіду призовників. Ці аспекти потребують подальшого вдосконалення та контролю для забезпечення ефективності системи рекрутингу в довгостроковій перспективі. Важливо також забезпечити стабільність та неперервність процесу, щоб армія могла ефективно функціонувати та виконувати свої завдання збереження національної безпеки.

У своєму матеріалі журналіст наголошує на необхідності постійного вдосконалення військової стратегії відповідно до змін на полі бою. Він підкреслює важливість гнучкості та адаптивності у прийнятті рішень на вищому командному рівні.

Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

Як керують у нас?

В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

У чому причина?

Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

Юрій Бутусов