Україна веде переговори про реструктуризацію боргу на $20 млрд

На тлі повномасштабної війни в Україні лікарі фіксують дедалі більше випадків рідкісної, але надзвичайно небезпечної інфекції — газової гангрени. За повідомленнями українських медиків, оприлюдненими виданням The Telegraph, ця тяжка м’язова хвороба, яка вважалася майже ліквідованою у Європі, знову повертається через бойові дії та складні умови на фронті.

Газова гангрена спричиняється бактеріями роду Clostridium, що розмножуються у ранах, де бракує кисню. Вони утворюють під шкірою газові пухирці, які стрімко руйнують м’язові та м’які тканини. Ознаки захворювання можуть з’явитися вже через кілька годин після поранення: сильний біль, набряк, зміна кольору шкіри та характерний запах ураженої ділянки. Без невідкладного хірургічного втручання та лікування високодозовими антибіотиками смертність сягає майже стовідсоткових показників.

«Таких затримок з евакуацією не спостерігалося понад 50 років — можливо, з часів Другої світової війни, а може, і раніше. Ми стикаємося з патологією, з якою раніше ніколи не стикалися», — зазначає іноземний доброволець-медик Алекс із Запорізької області.

Зазвичай лікування включає хірургічне видалення інфікованої тканини та внутрішньовенне введення високих доз антибіотиків. Проте в умовах активних бойових дій та обмеженого доступу до медичних закладів первинна обробка ран і застосування препаратів часто неможливі вчасно.

Доктор Ліндсі Едвардс, старший викладач мікробіології Королівського коледжу Лондона, попереджає: «Це надзвичайно небезпечна для життя інфекція: при відсутності лікування смертність наближається до 100 відсотків».

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Російські війська, здійснюючи систематичні хімічні атаки на українських військових, насаджують страх та нестабільність на передовій. Згідно з дослідженням журналістів видання The Telegraph, на різних ділянках фронту українські захисники постійно стикаються з нападами безпілотників, які розпилюють отруйні гази та інші хімічні речовини на їхні позиції. Використання таких засобів, як CS або хлоробензальмалононітрил, є порушенням Конвенції про хімічну зброю. За словами командира української розвідгрупи, ситуація настільки загострюється, що майже щодня їхні позиції піддаються атакам гранатами, що містять газ. Це, хоча не завжди летально, все ж сіє паніку серед бійців та примушує їх відступати, надаючи перевагу противнику. Свідчення інших українських солдатів підтверджують постійні атаки хімічними засобами, які зараз вимагають від них постійного носіння протигазів. Експерти підтверджують використання різних хімічних речовин, включаючи сльозогінний газ та інші отруйні сполуки. Інциденти цього роду стають все більш загостреними, і російські війська навіть використовують такі смертельні речовини, як ціанід водню, який був застосований під час Першої світової війни. Ці атаки, заборонені міжнародними угодами, становлять серйозну загрозу для життя та здоров'я українських військових, а також місцевого населення на тимчасово окупованих територіях. Українські військові офіційно документували 626 випадків хімічних атак з боку Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проте, деякі експерти вважають, що ця цифра значно занижена. "На жаль, у поточній ситуації причини смертей багатьох українських солдатів адекватно не розслідуються. Просто їх занадто багато", — вказує Ребека Мачоровська. Хімічні атаки стали нормою, і тепер українські військові отримують спеціальну підготовку для подібних ситуацій. Навчальні матеріали, надані The Telegraph, описують атаку на українські позиції біля Бахмута наприкінці минулого року. "Російські безпілотники скинули три хімічні гранати, ймовірно, наповнені CS, безпосередньо на їхні позиції. Коли солдати намагалися втекти, їх атакували снарядами та безпілотниками, скидаючи звичайні гранати. Навчальний посібник радить солдатам залишатися на місці та терпіти перші кілька хвилин впливу сльозогінного газу замість того, щоб тікати зі своїх бойових позицій. Після перших кількох хвилин впливу, дія газу стає менш інтенсивною", — йдеться у матеріалі.

Українські військові, не зважаючи на свою відданість та мужність, стикаються з серйозними труднощами у забезпеченні та використанні засобів захисту. Не всім бійцям надаються протигази, що робить їх уразливими перед хімічними атаками ворога. Більшість доступних протигазів є застарілими, виготовленими ще в радянські часи, тому їхня ефективність у протистоянні сучасним хімічним загрозам обмежена.

За даними Генерального штабу Збройних Сил України, російські війська значно збільшили використання боєприпасів із отруйними хімічними речовинами на фронті. З моменту початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 626 випадків подібних атак, з яких 51 припадає на січень 2024 року. Експерти аналітичної компанії ISW вважають, що Росія систематично застосовує хімічну зброю з декількох причин, включаючи залякування та деморалізацію українських військ, а також порушення міжнародного права.

З останніх звітів відомо, що окупаційні сили навіть почали використовувати гранати РГ-ВО з хлорацетофеноном, що є одним з типів сльозогінного газу, для придушення масових протестів та заворушень на окупованих територіях. Ці нові методи підтверджують безжальність та безглуздість ворога, який намагається за допомогою хімічних засобів перекрити волю українського народу та зламати відчайний опір військових.

У висновку можна зазначити, що ситуація з використанням хімічної зброї на території України стає все більш загостреною. Російські війська систематично здійснюють хімічні атаки проти українських військових, порушуючи міжнародні норми та стандарти. Українські захисники стикаються з серйозними проблемами у забезпеченні засобів захисту, таких як застарілі протигази та недостатнє їхнє виділення. Високий рівень використання хімічної зброї Росією свідчить про цілеспрямовану стратегію залякування та деморалізації українських військових, а також порушення міжнародного права. У зв'язку з цим, вирішення проблеми хімічних атак вимагає комплексного підходу та міжнародної співпраці для забезпечення ефективного захисту та покарання винних у порушеннях.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

«Зміна політики США говорить про те, що війна буде закінчена. Я не знаю як. Наше завдання – не дати можливість схилити нас до поступок», – заявив президент в інтерв’ю “Українському радіо”.

Зеленський також дав зрозуміти, що не піде на переговори з Москвою сам на сам. «Переговори з Росії можливі тільки не наодинці з убивцею і за умови, що Україна – сильна», – сказав президент.

Він також прокоментував заяви радників Трампа про необхідність заморозки війни по лінії фронту з контролем Росії над захопленими територіями.

«Я серйозно буду ставитися тільки до переговорів із Трампом. Не з його радниками. Це рівень президентів», – сказав Зеленський.

При цьому він все ж вважає, що «Путіну не дадуть домовлятися на капітуляційних умовах для України». За його словами, Трамп не говорив йому: «Я стану президентом і сідайте за стіл переговорів».

При цьому він дав зрозуміти, що зараз переговори про завершення війни він вести не хоче.

«Путін хоче зараз домовлятися на капітуляційних умовах щодо України, але цього не буде, ми йому не дамо. Переговори з РФ можливі за умови, що Україна буде сильною, переговори станом на сьогоднішній день – це програшний варіант, у слабкій ситуації нічого там робити», – сказав Зеленський.