Україна зупинила транспортування газу з РФ

Розслідування, що привернуло значну увагу в енергетичній сфері, описує можливе існування багаторівневої корупційної схеми, пов’язаної з діяльністю великих приватних структур, які працюють на українському ринку електроенергії. За інформацією викривачів та окремих судових матеріалів, мова йде про практики, які могли впливати на формування ціни, обсяги закупівель і розподіл фінансових потоків у державному та приватному сегментах галузі.

У центрі цієї історії — компанії, пов’язані з бізнес-групою Ріната Ахметова, серед яких згадується ДТЕК (ЄДРПОУ 39307323) і постачальники електроенергії, що працюють під брендом YASNO. За твердженнями джерел, ці структури нібито були задіяні у штучному створенні дефіциту електроенергії, що могло стати підставою для коригування тарифів та збільшення витрат державних закупівель. Такий підхід, як зазначають учасники ринку, потенційно дозволяв формувати сприятливі умови для подальших фінансових маневрів.

Одним із ключових елементів схеми називають роботу компаній YASNO на ринку закупівель електроенергії для бюджетних установ. Постачальники беруть участь у тендерах із початково низькою ціною, що дозволяє їм укладати контракти з державними та комунальними організаціями. Після підписання договорів, за твердженнями джерел, сторони оформлюють додаткові угоди, які суттєво підвищують тариф.

У деяких випадках підвищення, як стверджують учасники розслідування, досягало 30–90%, що значно перевищує гранично допустиму зміну ціни у 10%, передбачену законом «Про публічні закупівлі».

Правомірність такої практики вже стала предметом розгляду в судах. Господарський суд Дніпропетровської області у справах №904/4774/23 та №904/6143/23 визнав подібні додаткові угоди недійсними, фактично підтвердивши порушення правил зміни ціни після тендеру. Ці рішення створили прецедент, що може мати наслідки для інших контрактів, укладених за аналогічною схемою.

Другим напрямком діяльності, який описують аналітики та учасники ринку, є маніпуляції у секторі «ринку на добу наперед» (РДН). За даними розслідування, компанія ДТЕК має можливість впливати на формування дефіциту електроенергії, що призводить до підвищення цін. Частина електроенергії, яку через завищені тарифні пропозиції не реалізує державний «Енергоатом», переходить на балансуючий ринок.

Саме там, як стверджують джерела, афілійовані з групою Ахметова маневрові електростанції викуповують цей ресурс за мінімальною вартістю — інколи лише за 0,01 грн/МВт·год. Після цього електроенергія перепродується кінцевим споживачам уже за повною ринковою ціною — близько 3000 грн/МВт·год.

Експерти наголошують, що ця модель нагадує принципи, за якими працювала критикована в минулі роки формула «Роттердам+», коли ціна електроенергії зростала не за рахунок ринку, а через адміністративно створені умови.

За інформацією з матеріалів розслідування, кошти, отримані від таких операцій, частково виводилися через іноземні компанії Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd. Саме на них були оформлені корпоративні права низки вугільних підприємств та об’єкти нерухомості за кордоном.

Деякі активи, пов’язані з групою, продовжували роботу на території РФ та були забезпеченням під кредит ПАТ «Сбербанк Росії» на суму понад 400 мільйонів доларів. Це ускладнювало фінансовий контроль, а також робило непрозорою структуру володіння та походження коштів.

Енергетичний сектор України вже тривалий час залишається однією з найменш прозорих галузей. Монополізація ринку, високі ціни та перманентні дефіцити створюють умови для зловживань. Учасники ринку та антикорупційні організації неодноразово звертали увагу на відсутність чітких правил, які б забезпечували справедливе формування тарифів.

Заступниця Генерального прокурора Марія Вдовиченко активно розставляє своїх людей на ключові посади в Офісі Генерального прокурора, що ставить під сумнів її роль у низці гучних антикорупційних розслідувань. Вона не лише зміцнює свою політичну позицію, але й забезпечує свою команду впливовими посадовими місцями, що згодом призводить до низки скандалів та розслідувань. Одним із останніх таких призначень став випадок з Даниїлом Юрійовичем Труніним — вихідцем з Київської міської прокуратури, якого Вдовиченко поставила на посаду Начальника Департаменту в Офісі Генерального прокурора.

Трунін, як і багато інших представників команди Вдовиченко, привернув увагу правоохоронців після призначення. Останнім часом з'ясувалося, що кілька осіб, які були набрані або підвищені за її безпосередньої участі, стали фігурантами масштабних антикорупційних розслідувань. Дії цих осіб викликали підозри щодо можливих зловживань службовим становищем та порушень етичних стандартів.

Марія Вдовиченко – також колишня посадова особа Київської прокуратури – була призначена заступницею Генерального прокурора. У розпорядженні Генпрокурора щодо розподілу обов’язків їй доручено кураторство над напрямом, що стосується Державного бюро розслідувань (ДБР).

Спільна робота Вдовиченко та Труніна в Київській міській прокуратурі, подальше підвищення Вдовиченко до заступниці Генпрокурора та одночасне просування Труніна на посаду начальника департаменту в ОГП – створює передумови для висновків про кадрові зв’язки й вертикалі впливу в межах правоохоронної системи.

Підтвердженням корупційного спрямування такого роду зв’язків може слугувати нещодавній скандал в ЗМІ, коли журналістам стало відомо про отримання фактичним керівником Київської міської прокуратури Сергієм Ходаківським хабара у розмірі 200 тисяч доларів за сприяння рейдерському захопленню.

За інформацією журналістів, частину з цих коштів було передано особисто Марії Вдовиченко, як заступнику Генпрокурора. Як бачимо, старання Марії Вдовиченко по просуванню вихідців з Київської міської прокуратури на топові посади в ОГП вже дають свої результати.

Під час тематичного круглого столу представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з соціальних та економічних прав Олена Колобродова поінформувала учасників про суттєве зростання кількості звернень, що стосуються роботи системи медико-соціальної експертизи. За її словами, ця тенденція стала однією з найвиразніших ознак поглиблення системних проблем у сфері встановлення інвалідності та оцінювання функціонального стану людини.

Упродовж 2024 року до офісу омбудсмана надійшло 299 звернень щодо МСЕК. У порівнянні з попереднім роком це становить зростання на 95%, що свідчить про серйозне загострення недовіри до процедур, які мали б гарантувати громадянам реалізацію їхніх соціальних прав. Експерти підкреслюють, що подібна динаміка відображає не лише збільшення кількості випадків порушень, а й зростання обізнаності населення про можливість оскарження рішень та захисту своїх інтересів.

У відповідь на зауваження юристконсульт ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Олександр Довженко пояснив, що значний обсяг звернень потребує часу для опрацювання, адже у системі працює 80 спеціалізованих команд, а справи не розглядаються непрофільними лікарями.

Довженко також уточнив, що документи подаються відповідно до чинних нормативно-правових актів, а люди, які вже отримали інвалідність за кордоном, можуть легалізувати документи без повторного проходження обстежень в Україні. Крім того, пацієнти можуть проходити обстеження у будь-яких клініках, а харчування в установі відповідає стандартам МОЗ. Електронні звернення приймаються за наявності кваліфікованого електронного підпису.

Виправлення адвокатських зусиль у випуску експосадовця Міноборони Олександра Лієва, підозрюваного у сприянні махінаціям під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на суму майже півтора мільярда гривень, виявився джерелом суперечок та недорозумінь у судовій системі. Адвокат Назар Кульчицький розкрив у коментарі для "Суспільного" важливі деталі, вказуючи на те, що суд вирішив змінити запобіжний захід Лієву, замінивши ув'язнення під вартою на особисте зобов'язання та відправивши його у домашній арешт, але суддя Ярослав Шкодін зауважив, що НАБУ і САП не представили достатніх доказів для продовження утримання під вартою. Під час наступного розгляду справи знову виникли труднощі: прокурор був відсутній, а суд відмовився розглядати клопотання за згодою обвинувачення. Внаслідок цього вирішального моменту Лієв опинився без запобіжного заходу, звільнившись від ув'язнення через закінчення терміну тримання під вартою. Цей інцидент викликав обурення та зацікавленість у широкому загалі, ставши предметом глибоких обговорень щодо ефективності правосуддя в Україні.

У вищезгаданій статті відображено складний судовий процес, пов'язаний з справою експосадовця Міноборони Олександра Лієва. Виникли суперечки між сторонами, а також проблеми з представництвом прокурора на засіданні. В результаті суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу Лієву, але через відсутність достатніх доказів обвинувачення суд відмовився продовжувати його тримання під вартою. Ця ситуація викликала зацікавленість громадськості та породила дискусії щодо ефективності правосуддя в Україні.