Ультраоброблені продукти підвищують ризик переддіабету та інсулінорезистентності серед молоді

У лютому 2019 року Олена Зайцева, учасниця резонансної ДТП в Харкові, була засуджена до 10 років позбавлення волі. Трагедія, що сталася 18 жовтня 2017 року, сколихнула всю країну: внаслідок аварії загинуло шестеро людей, а сама Зайцева, на момент аварії перебуваючи за кермом автомобіля, виявилася під впливом алкоголю. Попри всі спроби скоротити термін ув'язнення, у 2024 році суд відхилив її клопотання про умовно-дострокове звільнення.

На сьогоднішній день Олена Зайцева відбуває покарання в колонії на Сумщині. За інформацією з джерел, її поведінка оцінюється як «непогана». Вона працює в установі та регулярно отримує заохочення за свою дисципліну і відповідальність. Проте, цього виявилося недостатньо для того, щоб отримати умовно-дострокове звільнення. Колегія суддів зазначила, що на даному етапі покарання звільнення передчасне, враховуючи тяжкість злочину та його наслідки для жертв і їхніх родин.

Адвокатка засудженої утрималася від коментарів щодо можливості нової спроби Зайцевої.

Мати однієї з жертв ДТП, Світлана Вініченко, повідомила, що отримує від Зайцевої символічні виплати: останні суми становили по 995 гривень за півроку. Вона вважає такі виплати принизливими і сумнівно вірить у каяття засудженої.

Представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відвідали колонію та повідомили, що вона має житлові та виробничі зони, забезпечене роздільне утримання засуджених, санітарні кімнати, кухню та приміщення для відпочинку з телевізорами і навіть акваріумом.

Сергій Старенький, колишній голова Держпенітенціарної служби, зазначив, що Зайцева може звернутися до суду з новим проханням про дострокове звільнення наступного року.

ДТП за участю Зайцевої сталася 18 жовтня 2017 року в центрі Харкова. Внаслідок аварії загинули шестеро людей, ще кілька отримали травми. Суд засудив Зайцеву та другого водія Геннадія Дронова до 10 років позбавлення волі.

Російські війська, здійснюючи систематичні хімічні атаки на українських військових, насаджують страх та нестабільність на передовій. Згідно з дослідженням журналістів видання The Telegraph, на різних ділянках фронту українські захисники постійно стикаються з нападами безпілотників, які розпилюють отруйні гази та інші хімічні речовини на їхні позиції. Використання таких засобів, як CS або хлоробензальмалононітрил, є порушенням Конвенції про хімічну зброю. За словами командира української розвідгрупи, ситуація настільки загострюється, що майже щодня їхні позиції піддаються атакам гранатами, що містять газ. Це, хоча не завжди летально, все ж сіє паніку серед бійців та примушує їх відступати, надаючи перевагу противнику. Свідчення інших українських солдатів підтверджують постійні атаки хімічними засобами, які зараз вимагають від них постійного носіння протигазів. Експерти підтверджують використання різних хімічних речовин, включаючи сльозогінний газ та інші отруйні сполуки. Інциденти цього роду стають все більш загостреними, і російські війська навіть використовують такі смертельні речовини, як ціанід водню, який був застосований під час Першої світової війни. Ці атаки, заборонені міжнародними угодами, становлять серйозну загрозу для життя та здоров'я українських військових, а також місцевого населення на тимчасово окупованих територіях. Українські військові офіційно документували 626 випадків хімічних атак з боку Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проте, деякі експерти вважають, що ця цифра значно занижена. "На жаль, у поточній ситуації причини смертей багатьох українських солдатів адекватно не розслідуються. Просто їх занадто багато", — вказує Ребека Мачоровська. Хімічні атаки стали нормою, і тепер українські військові отримують спеціальну підготовку для подібних ситуацій. Навчальні матеріали, надані The Telegraph, описують атаку на українські позиції біля Бахмута наприкінці минулого року. "Російські безпілотники скинули три хімічні гранати, ймовірно, наповнені CS, безпосередньо на їхні позиції. Коли солдати намагалися втекти, їх атакували снарядами та безпілотниками, скидаючи звичайні гранати. Навчальний посібник радить солдатам залишатися на місці та терпіти перші кілька хвилин впливу сльозогінного газу замість того, щоб тікати зі своїх бойових позицій. Після перших кількох хвилин впливу, дія газу стає менш інтенсивною", — йдеться у матеріалі.

Українські військові, не зважаючи на свою відданість та мужність, стикаються з серйозними труднощами у забезпеченні та використанні засобів захисту. Не всім бійцям надаються протигази, що робить їх уразливими перед хімічними атаками ворога. Більшість доступних протигазів є застарілими, виготовленими ще в радянські часи, тому їхня ефективність у протистоянні сучасним хімічним загрозам обмежена.

За даними Генерального штабу Збройних Сил України, російські війська значно збільшили використання боєприпасів із отруйними хімічними речовинами на фронті. З моменту початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 626 випадків подібних атак, з яких 51 припадає на січень 2024 року. Експерти аналітичної компанії ISW вважають, що Росія систематично застосовує хімічну зброю з декількох причин, включаючи залякування та деморалізацію українських військ, а також порушення міжнародного права.

З останніх звітів відомо, що окупаційні сили навіть почали використовувати гранати РГ-ВО з хлорацетофеноном, що є одним з типів сльозогінного газу, для придушення масових протестів та заворушень на окупованих територіях. Ці нові методи підтверджують безжальність та безглуздість ворога, який намагається за допомогою хімічних засобів перекрити волю українського народу та зламати відчайний опір військових.

У висновку можна зазначити, що ситуація з використанням хімічної зброї на території України стає все більш загостреною. Російські війська систематично здійснюють хімічні атаки проти українських військових, порушуючи міжнародні норми та стандарти. Українські захисники стикаються з серйозними проблемами у забезпеченні засобів захисту, таких як застарілі протигази та недостатнє їхнє виділення. Високий рівень використання хімічної зброї Росією свідчить про цілеспрямовану стратегію залякування та деморалізації українських військових, а також порушення міжнародного права. У зв'язку з цим, вирішення проблеми хімічних атак вимагає комплексного підходу та міжнародної співпраці для забезпечення ефективного захисту та покарання винних у порушеннях.