Ультраоброблені продукти підвищують ризик переддіабету та інсулінорезистентності серед молоді

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Після перемоги у президентській гонці Дональда Трампа, частина проросійської української еліти, наразі відсторонена від влади та корупційних потоків, відчула можливість реваншу. Зокрема, шанс на зняття санкцій та повернення контролю над нафтогазовим сектором України має підсанкційний Дмитро Фірташ, який за інформацією Time передавав юристу Трампа Руді Джуліані пакет документів, що мали дискредитувати Джо Байдена.

У разі зняття санкцій з Дмитра Фірташа він, ймовірно, разом з Юрієм Бойко буде робити спроби повернути контроль над нафтогазовим комплексом України, а керівні посади у цій сфері, як раніше, можуть дістатись братам Кацубам. Саме з надією повернутись у “велику гру” Брати Олександр та Сергій Кацуби активно відбілюють репутацію в мережі інтернет, займаються “благодійністю”, а Олександр домагається повного виправдання у своїй кримінальній справі та уже встиг стати “експертом” енергетичної галузі.

Про кримінальну справу Олександра Кацуби, у якій він визнав себе винним, а наразі домагається повного виправдання

Екс-заступник голови правління компанії “Нафтогаз Україна” Олександр Кацуба , один із фігурантів скандальної історії «вишок Бойка», оскаржує в апеляції вирок шестирічної давнини. При цьому Олександр Кацуба повністю визнав свою вину, уклавши угоду зі слідством, дав покази на інших учасників схеми та у 2017 році вийшов на волю, заплативши бюджету 100 млн. грн.

За даними ЗМІ, у судовому вироку вказано, що дії Кацуби за різними епізодами злочинної діяльності призвели до збитків держави на суму понад $1 млрд. Компенсовані 100 млн грн. за тодішнім курсом становило близько $3,5 млн або 0,35% від загальної суми збитків.

Наразі Олександр Кацуба у численних інтерв’ю заявляє про свою повну непричетність до масштабних розкрадань у Нафтогазі, наполягаючи на тому, що він лише один із “сотень менеджерів” який не приймав самостійних рішень.

Єдине, що не може пояснити сім’я Кацуб, яким чином “рядові менеджери” спромоглись заробити на розкішний спосіб життя. Тільки маєток Кацуб під Києвом більше нагадує середньовічний замок, ніж житло чиновника.

ФОТО: Маєток Кацуб під Києвом

Також в численних інтервю Александр Кацуба не згадує звідки у “рядового менеджера” Нафтогаза, який ні на що не впливав та не мав відношення до корупції гроші на гучне весілля під Парижем у Шато де Шантійі за участі таких зірок російської естради, як Лепс та Тіматі. Як вияснили журналісти, організація свята обійшлась нареченому не один мільйон Євро.

ФОТО: Весілля Олександра Кацуби у старовинному замку під Парижем

Як бачимо, висновки журналістів про те, що Сергій та Олександр Кацуби вкрали у Нафтогазі суму еквівалентну мільярду доларів США, ніяк не перебільшення, а повністю підтверджується їх способом життя. І кошти на такий спосіб життя Олександр Кацуба міг отримати виключно корупційним шляхом, так як до 2014 року обіймав посади в державних структурах та не займався приватним бізнесом

Талановитий бізнесмен, провідний експерт у галузі енергетики та власник “АЛЬФА ГАЗ” Олександр Кацуба

Водночас з видаленням згадок з мережі інтернет про старі кримінальні справи, на десятках та сайтів ми знаходимо інформацію про Олександра Кацубу, як “провідного експерта у галузі енергетики” та “власника” компанії “АЛЬФА ГАЗ”.

До проектів Олександра Кацуби, як “талановитого бізнесмена” можна віднести запуск програми мікрокредитування MyCredit, частина якої була продана банкіру Сергію Тигипко за 3 мільйони доларів.

Варто відзначити, що MyCredit – це не новий продукт, як його представляє Олександр Кацуба, таких проектів на українському ринку більш ніж достатньо. MyCredit – звичайний “швидкий кредит”, інструмент для швидкого збагачення за рахунок людей, що опинились у скруті. Особливо цинічно на цьому фоні виглядають спроби піару Кацуби на благодійній діяльності.

Наступний бізнес-проект, про який любить розповідати Олександр Кацуба, придбання у 2021 році автомобільних порталів “Автоцентр” та “Автобазару”і. Ці угоди були частиною його стратегії розвитку бізнесу у сфері лізингу, але “плани були перервані через початок повномасштабного російського вторгнення”. Водночас, повномасштабне вторгнення не завадило сотням тисячам українських підприємців успішно розвиватись та сплачувати податку навіть у воюючій державі. Але, як бачимо, така історія не про “талановитого бізнесмена” Александра Кацубу.

З приводу володіння Александром Кацубою компанією “АЛЬФА ГАЗ”, за повідомленнями наших джерел, фактично компанія може належати Юрію Бойко, а Кацуба імовірно виконує роль “фунта”, як до цього в Нафтогазі. У всякому випадку, на ринку Олександра Кацубу сприймають не як самостійного гравця, а виключно як протеже Юрія Бойко.

Волонтерська діяльність Олександра Кацуби: благодійність з Будановим та фінансування Шарія

Особливої уваги також заслужує волонтерська діяльність Олександра Кацуби, що заключається в передачі авто для ГУР Кирилу Буданову. У всякому випадку саме в такому ракурсі висвітлюється позиція Кацуби. Варто відзначити, що при цьому родина Кацуб вважається одними із самих крупних спонсорнів Анатолія Шарія, а їх дружбу можна було прослідкувати в соцмережах майже до самого повномасштабного вторгнення. Як Олександру Кацубі вдалось так швидко змінити “Шарія” на “Буданова” питання риторичне.

ФОТО: Сім’я Кацуб одні з найбільших спонсорів Анатолія Шарія

Водночас, благодійна діяльність Кацуб все таки принесла свої результати. За повідомленнями ЗМІ 6 липня 2022 року пункт пропуску “Угринів” на українсько-польському кордоні перетнув новий автомобіль Mercedes-Benz GLE 350D з номером КІ0001РІ. Цю комбінацію цифр, зокрема “0001”, пов’язують з родиною Кацуб. Журналісти з’ясували, що того дня за кермом автомобіля був старший брат Олександра Кацуби, Сергій, який також виїхав за кордон, як водій-перевізник гуманітарних вантажів і не повернувся до України.

Як бачимо, завдяки Бойко-Фірташу брати Олександр та Сергій Кацуби найближчим часом можуть повернутись у велику гру та в черговий раз з легкістю замінити Буданова на Шарія.

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно з Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повідомили про підозру колишньому керівнику Державної прикордонної служби України у вчиненні ряду корупційних злочинів. Це повідомлення стало важливою подією в рамках боротьби з корупцією, яка нещодавно набрала нових обертів на тлі серйозних суспільних очікувань.

Підозра була висунута на основі результатів тривалого розслідування, яке встановило численні факти зловживань службовим становищем та розкрадання державних коштів під час виконання службових обов’язків. Особа, що обіймала високу посаду, користувалася своїм статусом для організації схем, що мали на меті особисте збагачення. Одним з основних напрямків розслідування стало незаконне присвоєння коштів, які були призначені для закупівлі техніки та забезпечення діяльності прикордонників.

Детективи НАБУ зафіксували, як посадовці розподіляли ці гроші між собою та іншими учасниками схеми. У матеріалах справи є записи переговорів, де йдеться про конкретні суми відкатів та порядок їх розподілу.

Слідство кваліфікувало дії підозрюваних за ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України — одержання службовою особою неправомірної вигоди. Санкція передбачає позбавлення волі на 8–12 років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Експерти оцінюють обсяги тіньового ринку сигарет в Україні понад 5 млрд штук на рік, що призводить до щорічних втрат державного бюджету приблизно на 24,2 млрд грн. Основним джерелом контрабанди є великі тютюнові фабрики, зокрема Львівська та Закарпатська, а також менші виробники, які релокувалися на Тернопільщину.

Незаконний експорт цигарок — лише частина системи тіньових потоків на кордоні. Так, під час обшуків на Волинській митниці вилучено понад 850 тисяч доларів, які пов’язані з розмитненням вживаних автомобілів. За оцінками джерел, сіра каса на Львівській, Закарпатській та Волинській митницях може сягати 10 млн доларів на рік.

Аналітики зазначають, що справа Дейнека може бути частиною «прибирання» впливових осіб від грошових потоків, пов’язаних із топпосадовцями. Водночас експерти сумніваються, що це суттєво вплине на існуючі контрабандні схеми.

Обговорення особистого життя акторки Наталки Денисенко продовжує привертати увагу шанувальників і користувачів соцмереж. Після її емоційного допису, в якому вона відреагувала на ситуацію, пов’язану з нинішніми стосунками та минулим шлюбом з Олександром Федінчиком, хвиля коментарів стала ще інтенсивнішою. Частина аудиторії висловлювала підтримку, інші — критику, що лише посилило резонанс навколо публікації.

Неочікуваним і водночас показовим моментом стала поява під дописом Юрія Савранського — актора і моделі, з яким Денисенко нині пов’язують романтичні стосунки. Він публічно звернувся до акторки, залишивши лаконічне, але емоційно насичене повідомлення зі словами підтримки та зізнанням у почуттях. Цей коментар одразу привернув увагу читачів і став однією з найобговорюваніших реплік під постом.

Сам пост Денисенко став реакцією на слова акторки Ксенії Мішиної, яка заявила, що її колега нібито оббріхує Федінчика та поводиться непорядно. Після цього в соцмережах розгорнулася хвиля хейту, на яку Денисенко вирішила відповісти жорстко й емоційно. Вона заявила, що нікому нічого не винна, має право жити так, як вважає за потрібне, і відмовляється приймати образи на свою адресу.

«Витримуйте мою долю! Я нікому нічого не винна. Моє життя — мої правила. Ваші слова — це те, що виривається з вас. До мене це не має відношення», — написала акторка. У своєму зверненні вона підкреслила, що не дозволить себе принижувати й відтепер обиратиме, як реагувати на будь-які звинувачення.

У соцмережах реакції на її допис виявилися полярними: від підтримки до критики, яку підсилює публічна заява Мішиної. На цьому тлі коментар Савранського став чи не першим прямим жестом підтримки акторці з боку її нового партнера.

Скандал, який розпочався з обговорення шлюбу Денисенко та Федінчика, переріс у ширшу публічну дискусію про особисті кордони, поведінку артистів і межі моралі у соцмережах. Водночас сама Денисенко наголошує, що має свою правду, а її життя не є об’єктом для чужих суджень.

Після переїзду до Польщі значна частина громадян України змушена або свідомо обирає зміну професійного шляху. Про це свідчать дані Польського економічного інституту (PIE), згідно з якими близько 40% українців, що знайшли роботу в Польщі, почали працювати у зовсім нових для себе галузях. Така тенденція стала результатом поєднання обставин вимушеної міграції, особливостей польського ринку праці та необхідності швидкої економічної адаптації.

Аналітики зазначають, що за останні десять років присутність українців у польській економіці зросла в рази. Якщо раніше трудова міграція з України мала переважно сезонний або тимчасовий характер, то нині дедалі більше людей інтегруються в економічне життя країни на довший термін. Наприкінці 2025 року громадяни України становлять приблизно 5% усіх працевлаштованих осіб, застрахованих у системі соціального страхування Польщі, що є показником глибокої залученості до офіційного ринку праці.

Згідно зі звітом PIE, до 80% українських іммігрантів знаходять роботу в трудомістких галузях із низьким порогом входу, де відносно легко працевлаштуватися. Саме ці сектори впродовж багатьох років відчувають дефіцит робочої сили. Найпоширенішими сферами зайнятості українців у Польщі є адміністративні та допоміжні послуги, промислова переробка, будівництво, транспорт і складське господарство, оптова та роздрібна торгівля разом із ремонтом транспортних засобів, а також сфера розміщення та громадського харчування.

Дослідження також показує, що іммігранти в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку в середньому заробляють на 34% менше, ніж місцеві працівники того ж віку та статі. Близько двох третин цієї різниці пояснюється зайнятістю в менш оплачуваних секторах та компаніях. Водночас аналітики фіксують поступове скорочення розриву в оплаті праці: приблизно на третину протягом перших п’яти років перебування та майже наполовину після десяти років роботи в країні.

У звіті зазначається, що 40% українських іммігрантів після переїзду змінюють сферу діяльності. Ще 25% знаходять роботу в тій самій галузі, у якій працювали раніше, а 24% до приїзду не були економічно активними. Найменшою залишається група тих, хто до міграції займався підприємницькою діяльністю або працював не за трудовим договором — таких близько 11%.

Фахівці PIE наголошують, що з часом, у міру набуття місцевих компетенцій та досвіду, позиції українців на польському ринку праці покращуються. Водночас ключовим чинником успішної інтеграції залишається усунення системних бар’єрів, зокрема визнання іноземних дипломів і кваліфікацій. В ОЕСР підкреслюють, що ефективна інтеграційна політика має включати доступ до інформації про ринок праці, професійне консультування та підтримку у формуванні професійних контактів.