В Часовому Яру ситуація змінилася

Міністр юстиції, Денис Малюська, повідомив про можливість внесення до Верховної Ради законопроєкту, що стосується мобілізації засуджених. Він наголосив на важливості цієї ініціативи, зазначивши, що є тисячі ув'язнених, які готові стати військовослужбовцями. Проте відмовлено у мобілізації тих засуджених, які порушували військову дисципліну або вчиняли злочини, пов'язані з виконанням свого військового обов'язку чи проти державності. Важливість підтримки з боку командирів також відзначена, але не буде нав'язуватися жодному з них мобілізованих військовослужбовців. Це лише командири, які розуміють, з ким матимуть справу, отримають відповідні підрозділи. Верховна Рада може прийняти законопроєкт до кінця весни.

Український міністр юстиції Денис Малюська оголосив про можливість внесення до Верховної Ради законопроєкту щодо мобілізації засуджених на військову службу. Цей крок є важливим кроком у забезпеченні армії необхідними кадрами, проте ініціатива передбачає виключення засуджених, які порушували військову дисципліну або вчиняли злочини проти державності. Підтримка з боку командирів також має важливе значення. Верховна Рада може прийняти законопроєкт до кінця весни, що сприятиме удосконаленню військової мобілізації та забезпеченню обороноздатності країни.

Львівський апеляційний суд виніс значуще рішення у справі професорки Ірини Фаріон, яке не лише відновило її на посаду керівника кафедри української мови в Інституті гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”, але й притягло увагу до важливості збереження мовних та наукових стандартів в українському вищому освітньому середовищі. Судове рішення також встановило обов'язок університету компенсувати професорці середню заробітну плату за період, протягом якого вона була примусово відсторонена від своїх обов'язків. Це рішення визнано багатьма експертами та громадськими діячами як крок у напрямку захисту академічної свободи та прав професорського корпусу, що має велике значення для подальшого розвитку вищої освіти в Україні.

Під час засідання апеляційного суду представники Фаріон закликали суд задовольнити її скаргу повністю, а представники університету наполягали на законності рішення першої інстанції. Адвокати Фаріон підкреслили, що вона як науковець і викладач має право на вільне висловлювання думок. У свою чергу, представник університету стверджував, що рішення про звільнення було законним, оскільки Фаріон висловила позиції, які не відповідали політиці університету.

Після дебатів суд вирішив частково задовольнити апеляційну скаргу, поновивши Фаріон на посаді та визначивши компенсацію за час примусового відсторонення. Проте рішення суду може бути оскаржено у Верховному суді.

Після оголошення рішення Фаріон заявила, що рада тому, що право виявилося сильнішим за політику. Вона також неоднозначно відповіла на питання про повернення до роботи університету.

Щодо життєвого шляху Фаріон, вона народилася в Львові у 1964 році.

Ірину Фаріон довгий час була активним учасником політичного життя України. З 2005 року вона є членом Всеукраїнського об’єднання “Свобода” та була членом політичної ради партії. У 2006 році вона була обрана депутатом Львівської обласної ради та займала посаду заступника голови комісії з питань освіти та науки.

Від кінця 2012 до осені 2014 року Фаріон працювала депутатом Верховної Ради VII скликання від партії “Свобода”. Її громадянська позиція та активна публічна діяльність часто викликали суперечки та скандали.

Фаріон виступала за підтримку пам’яті Степана Бандери, збереження чистоти української мови та єдність українського народу. Її заяви неодноразово викликали обурення громадськості та викликали широкий резонанс у ЗМІ.

Наприклад, у лютому 2010 року, в межах акції “Утверджуймо державну мову!”, Фаріон викликала гучний скандал під час проведення заняття в дитсадку у Львові, де різко виступила проти “зросійщення” українських імен. Цей інцидент викликав значний резонанс і отримав широке відображення у ЗМІ.

Фаріон також була звинувачена в дискримінації дітей за мовною та національною ознакою під час її публічних виступів. У листопаді 2017 року під час прямого ефіру телеканалу “112” вона вступила у конфлікт з журналістом Дмитром Гордоном, що також спричинило великий резонанс у громадськості.

Незважаючи на контроверсії, Фаріон не стримувалася від висловлення своїх поглядів навіть після звільнення з “Львівської політехніки”. У 2024 році вона висловила образливі слова про переможниць Нацвідбору на Євробачення – alyona alyona і Jerry Heil, що спричинило нову хвилю обговорень.

В цілому, Фаріон продовжує привертати увагу громадськості своїми висловлюваннями та діяльністю, яка часто викликає суперечки й обурення.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

На перший погляд, інвестиції у військові облігації в складні для країни часи є зваженим рішенням, враховуючи той факт, що до цього закликають Міністерство фінансів та Міністерство цифрової трансформації. Та за даними політолога Валентина Гладких, Порошенко вкладає у цінні папери не власні кошти, а гроші своїх благодійних організацій, куди українці донатять на військову допомогу.

Благодійні організації не можуть заробляти гроші на добровільних внесках, а купівля ОВДП за народні пожертви і отримання за це відсотку – це і є – заробляння грошей, що напряму суперечить статутним вимогам фондів.

Водночас, виявляється, що не один, а відразу 3 благодійних фонди збирають народні гроші: це ГО “Солідарна справа громад”, Всеукраїнська благодійна організація “Благодійний фонд Порошенка” та Благодійна організація “Благодійний фонд “РОШЕН””.

Згідно з податковою звітністю ГО “Солідарна справа громад” у 2022 році отримало 152,2 млн грн, а у 23-му – 203,7 млн грн прибутку. “Фонд Порошенка” 203,9 та 357,6 млн грн відповідно. А “Фонд “РОШЕН” – 366, 7 та 516,43 млн грн.

Як писали у грудні 2023 року ЗМІ, Фонд Порошенка та ГО “Солідарна справа громад” впродовж двох років спрямували на потреби військових понад 4 млрд грн. Однак, навіть якщо просумувати загальну суму прибутку усіх трьох фондів впродовж двох років, то вона складатиме близько 1,8 млрд грн.

Першим на операції із ОВДП звернув увагу ще майже рік тому експерт Валентин Гладких. Згідно з підрахунками, майже 156 млн грн у цінних паперах дозволять політику за майже два роки (22 місяці) отримати 32% прибутку, що становить близько 50 млн грн. Щобільше — цей прибуток також не обкладатиметься податком.

“У платіжці зазначено, що купує облігації “Благодійний фонд Порошенка”. Це фонд, куди українці донатять Порошенку на ЗСУ. Це в тому числі гроші українців на мавіки, рації та інші речі для фронту, а не на заробіток Петру Олексійовичу. Але він їх вирішив прокрутити з користю для гаманця”, — писав Гладких у своєму Telegram-каналі.

Згідно зі Статутом “Благодійний фонд Порошенка” має право організовувати збори благодійних пожертв, допомоги, внесків та іншого майна для виконання статутних завдань, а також здійснювати господарську діяльність без мети отримання прибутку.

Водночас п. 6.5. Статуту передбачено, що фонд повинен використовувати благодійні внески юридичних і фізичних осіб тільки згідно з призначенням, обумовленим особою, яка зробила цей внесок. Піарники Порошенка на початку року активно повідомляли, що він не просто “проінвестував 156 млн грн у військові облігації”, а “підставив плече” державі у складні часи.

Усі платежі й придбання цінних паперів фонди Порошенка здійснюють через “Міжнародний інвестиційний банк”. Лише за розрахунково-касове обслуговування зазначеної операції у банку він отримав близько 1,5 млн грн доходу у вигляді комісії. Тобто фактично політик отримує подвійний заробіток завдяки такій схемі.

“Благодійність”, яку Петро Порошенко намагається представити українцям як допомогу державі та Збройним силам, виявляється способом заробітку. Адже благодійні фонди є неприбутковими організаціями, а тому не можуть заробляти кошти, водночас через них Порошенко купує ОВДП, що є інвестицією, отримуючи значний прибуток навіть під час здійснення платежів.

А це вже питання кримінальної відповідальності: згідно з ч.3 ст. 201-2 Кримінального кодексу України, використання благодійних пожертв з метою отримання прибутку під час воєнного стану караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією майна.