В Міністерстві енергетики розповіли, чи підготувалися вони до зими

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Олена Дума — керівниця АРМА, вирішила відповісти на ці закиди, заявивши, що міжнародним експертам бракує глибшого розуміння ситуації. На думку Думи, TI Ukraine недостатньо детально вивчає справи, перш ніж критикувати агентство. У своєму Telegram-каналі вона запросила антикорупційних активістів звертатися безпосередньо до АРМА для пояснень, зазначивши, що критикувати агентство без знань деталей не є конструктивно.

Олена Дума підкреслила, що проблеми, з якими стикається АРМА, включають скасування арештів, необхідність додаткових перевірок і контролю, а також багатомісячні юридичні процеси. Вона заявила, що ці фактори можуть пояснити затримки, однак експерти TI Ukraine, за її словами, не враховують цих складнощів.

Ще один важливий аспект критики, на який звернули увагу в Transparency International, стосується відбору управителів для арештованих активів. Із моменту утворення АРМА в Україні й досі не завершено відбір управителів для багатьох значних активів, що може свідчити про невиконання функцій агентства вчасно.

Водночас TI Ukraine неодноразово заявляла, що під керівництвом Олени Думи АРМА демонструє дуже повільну реакцію на розголошення в медіа або тиск громадськості. Як зазначають експерти, ці проблеми можуть бути пов’язані з більш глибокими структурними проблемами агентства, зокрема, зі спроможністю швидко і ефективно реагувати на запити суспільства та забезпечувати прозорість у своєму управлінні.

Додатково до питань щодо ефективності управління активами, з’явилися побоювання щодо політичної незалежності АРМА. Відзначаються підозри щодо кулуарних домовленостей в агентстві, які можуть бути пов’язані з важливими українськими політиками. Нещодавно з’явилася інформація, що до офісу АРМА регулярно приїжджає Валерій Писаренко — юрист та колишній народний депутат, близький до соратників екс-президента Віктора Януковича, зокрема Андрія Портнова.

За словами поінформованих джерел, Писаренко нібито обговорює питання передачі великих арештованих активів на користь певних впливових осіб, зокрема, політиків як Юлія Тимошенко. Зокрема, обговорюються активи, серед яких значиться київський торгово-розважальний центр “Гулівер”.

АРМА, реагуючи на ці звинувачення, заявила, що “не знайома” з Писаренком і що його ім’я не фігурує у журналі відвідувань. Проте цікава деталь, що АРМА не вказала, як можна потрапити до їхнього офісу без запису в журналі, адже існують несанкціоновані входи та можливість доступу через вікна.

На фоні критики АРМА, нещодавно на сайті Кабінету міністрів України з’явилася петиція, в якій вимагається звільнення Олени Думи з посади через її ймовірні зв’язки з проросійськими політиками та неефективне управління арештованими активами. Петиція вже набрала кілька тисяч підписів, що свідчить про зростання суспільного обурення щодо діяльності агентства.

Експерти, у свою чергу, підкреслюють, що ефективне управління активами та прозорість діяльності АРМА є критично важливими для забезпечення довіри до антикорупційних інституцій України, особливо в умовах війни, коли кожен ресурс має велике значення для підтримки економіки та відновлення країни після бойових дій.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

“Основна ідея полягала в тому, що президент виклав на Вашингтонському саміті цього літа, а саме в комюніке, де йшлося, що місце України, майбутнє України в НАТО. Потрібно виконати роботу, щоб пройти шлях від нинішнього становища до цього, включаючи проведення реформ та виконання умов безпеки”, – сказав Салліван.

Він не уточнив, про які «умови безпеки» йдеться.

Нагадаємо, Зеленський наполягає на запрошенні України в НАТО ще до закінчення війни.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.