В Одесі викрили наркокартель, що постачав психотропи по всій Україні та за кордон

Верховний антикорупційний суд (ВАКС) прийняв рішення про звільнення експосадовця Міноборони Олександра Лієва під особисте зобов’язання після підозри в причетності до махінацій у справі закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на суму майже півтора мільярда гривень. Його адвокат Назар Кульчицький заявив про це у коментарі для телеканалу "Суспільне". Суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу, звільнивши Лієва під особисте зобов’язання і направив ухвалу в СІЗО.

За словами адвоката, судячи з трансляції засідання, прокурор не був присутній під час розгляду справи. Суд повернув справу проти Лієва в Національну поліцію після того, як Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів щодо підозри у розкраданні.

Суддя Ярослав Шкодін під час засідання зазначив, що якщо САП не бачить складу злочину, то й суд не може його вбачати. Таким чином, експосадовець Міноборони Лієв залишився без запобіжного заходу після визнання відсутності достатніх доказів.

Лієва було взято під варту з заставою у 50 мільйонів гривень ще 12 лютого. Проте через місяць він був відпущений додому під особисте зобов’язання. 9 квітня ВАКС скасував це рішення, але Лієв не повернувся до СІЗО, оскільки термін тримання під вартою закінчився 8 квітня. За словами адвоката, це означає, що він залишився без запобіжного заходу. 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення залишив клопотання без розгляду.

• Експосадовець Міноборони Олександр Лієв залишився без запобіжного заходу після звільнення під особисте зобов’язання Верховним антикорупційним судом (ВАКС).

• Суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу після того, як Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів у справі.

• Суд відмовив у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу за згодою обвинувачення.

• Необхідно підкреслити неефективність співпраці між НАБУ, САП та судовими органами у встановленні правопорядку та боротьбі з корупцією.

• Виникає питання щодо системної проблеми у встановленні правдивих обвинувачень та ефективного судочинства в антикорупційних справах.

• Система запобіжних заходів потребує перегляду та удосконалення з метою забезпечення справедливості та запобігання уникненню відповідальності осіб, підозрюваних у корупційних діях.

З 1 листопада 2025 року у Швейцарії почали діяти оновлені, значно суворіші правила щодо надання тимчасового захисту громадянам України. Відповідно до рішення Федеральної ради, статус S більше не надаватиметься автоматично особам, які прибули безпосередньо із семи західних областей України — Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької.

Швейцарська влада аргументує таке рішення тим, що ситуація у зазначених регіонах наразі вважається достатньо стабільною, щоб повернення туди не несло серйозної загрози для безпеки цивільних осіб. Таким чином, українці з цих областей, які прибудуть до Швейцарії після 1 листопада 2025 року, повинні будуть проходити індивідуальну перевірку обставин свого перебування та підстав для отримання захисту.

Водночас нові правила не торкнуться осіб, для яких повернення в Україну є небезпечним або неможливим через хвороби чи складні обставини.

За словами представників Федеральної ради, нововведення зачеплять лише невелику частку українців. Серед нинішніх біженців у Швейцарії лише близько 10% походять із регіонів, які тепер визнані безпечними.

Секретаріат з міграції (SEM) продовжить розглядати кожен випадок індивідуально. Якщо людина не доведе необхідність у захисті, їй можуть відмовити у статусі й навіть депортувати. Однак видворення можливе лише у випадках, коли воно є юридично та фактично здійсненним.

Влада також зазначає, що попри локальну стабільність, повна безпечність повернення в Україну поки що не гарантується, тому держава готова розглядати варіанти тимчасової підтримки або сприяти зверненню до системи притулку ЄС.

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов'язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

Інформація про роботу Євгена Шпитко на Максима Кріппу та Костянтина Малофєєва з’явилася в публічному доступі відносно недавно, після чергової спроби Євгена Шпитко зняти публікації пов’язані з Кріппою з телеграм-каналу “Тёмный Рыцарь”. Але, як повідомляють наші джерела, співпраця між Євгеном Шпитко та Максимом Кріппою розпочалась задовго до публікацій на анонімних ТГ каналах.

Хто такий Євген Шпитко та що саме його пов’язує з РФ

Крім зв’язків з Максимом Кріппою, Євген Шпитко відомий в Україні як головний редактор та один із співвласників українського видання Mind UA. Досить цікавою в контексті зв’язків Шпитко з РФ є історія створення ресурсу Mind UA, склад його засновників та кінцевих бенефіціарів.

Варто відзначити, що колектив Mind UA, як і сам Шпитко, є вихідцями з Forbes Україна, які покинули проект, після того як почались проблеми в їх роботодавця олігарха Сергія Курченка.

Після втечі Сергія Курченка до РФ, Євген Шпитко забрав частину колективу Forbes Україна та у 2017 році заснував новий проект – Mind UA. Крім колективу, Шпитко прихватив із собою офіційну сторінку Forbes Україна в Фейсбук, до якої у нього був доступ як у головного редактора.

Згідно з даними сервісу Youcontrol, наразі власником 100% статутного капіталу ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” є головний редактор Євген Шпитко. Але якщо уважно придивитись до історії змін реєстраційної інформації компанії, то бачимо відчайдушні спроби приховати російський слід та справжніх бенефіціарів компанії.

Ще донедавна, засновниками ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА” крім Шпитко, який був власником всього 22,5% компанії, були ТОВ “Акселератор нових продуктів” – 10% і ТОВ “Інвестіко” – 67,5%. За даними того ж Youcontrol, кінцевим беніфіціарним ТОВ “Інвестіко” є такий собі любитель “рускаго міра” Куманьок Олександр Юрійович.

У 2020 році журналісти, на фоні скандалів з накруткою ботами ТГ каналу Mind UA, вирішили поцікавитись складом кінцевих бенефіціарів видання, після чого Куманьок Олександр Юрійович став відомий широкому загалу своїми симпатіями до РФ.

Журналісти звернули увагу на сторінку Олександра Куманька “Вконтакте” де надто багато фото на фоні Кремля після 2014 року. Зокрема, Олександр Куманьок їздив святкувати 1 травня 2014 року на Червону площу в Москві вже тоді, коли Крим був анексований РФ. Мало того, судячи з усього, він пишається, що Крим це частина Росії, викладаючи “фото з магнітиками”.

Крім проросійських світлин в російських соцмережах Олександр Куманьок являється давнім бізнес-партнером Ігоря Куєка – рідного брата Ані Лорак (Кароліни Куєк), з яким пов’язаний через спільні компанії, серед яких ТОВ “Хелс Фуд” (40969855), ТОВ “Платформа розвитку інновацій” (41130557), ТОВ “Дюкан” (40977508) та інші. Тобто вони давні партнери і працюють у кількох напрямках.

А у 2018 році журналісти з’ясували, що Ігор Куєк є одним із власників платформи UkrARPA, яка займалася розробкою і створенням зброї для української армії. Журналісти з’ясували та опублікували докази того, що Ігор Куєк заробляє на цій справі чималі гроші. Серед інших власників UkrARPA значились – Денис Гурак, Дмитро Ружицький та Дмитро Шестаков. Раніше всі вони працювали в Укроборонпромі і фактично паралельно розвивали власний проект за державні кошти, поставляючи державі безпілотники по 100 тисяч доларів США, в той час коли їх реальна собівартість складала 5 тисяч доларів США.

Але Євген Шпитко не помічав ні проросійських публікацій, ні відкритого грабунку українського ВПК своїми партнерами до 2020 року, поки в українського суспільства не появились питання до роботи начебто проукраїнського сайту Mind UA. Після чого Шпитко вирішив позбутись відверто проросійських партнерів в числі засновників ТОВ “ФЬЮЧЕР МЕДІА”.

Але чи насправді Євген Шпитко розірвав усі відносини з минулими партнерами, чи це просто хід для уникнення конфіскації сайту Mind UA та передачі його в управління АРМА, як це раніше відбулося з медіа холдингом Сергія Курченко?

Відповідь на це питання у нещодавній кримінальній справі СБУ, щодо зловживання Євгеном Шпитко під час розподілу гуманітарних вантажів. Якщо бути більш точними, Євген Шпитко попався на перепродажу бронежилетів, які на початок 2022 року були справжнім дефіцитом.

В офіційних поясненнях даної ситуації на сайті Mind UA Євген Шпитко сам згадує свої зв’язки зі структурами Укроборонпрому. Варто відзначити, що ці зв’язки залишились у Шпитко з часів Олександра Куманька, за яким стоїть Павло Олексійович Барбул, який з 2014 року займав посаду радника генерального директора Укроборонпрому. Засвітившись в декількох корупційних епізодах в Укроборонпромі, Павло Барбул очолив Спецтехноекспорт.

На посаді директора Спецтехноекспорта Павло Барбул попав у корупційний скандал з розкраданням коштів державного підприємства та деякий час провів у СІЗО. І хоча наразі Павло Барбул перебуває на волі, старі корупційні схеми Спецтехноекспорту дають про себе знати.

Так, весною цього року адвокат Павла Барбула намагався оскаржити угоду про визнання винуватості, укладену з ексначальником департаменту контрактів Спецтехноекспорту Валерієм Синяковим та його ексзаступником Олександром Фатьяновим. За умовами угоди, Фатьянов і Синяков зобов’язалися надати свідчення в низці кримінальних проваджень, зокрема, події яких зачіпають період керівництва Барбулом у Спецтехноекспорті.

Прізвище Павла Барбула не просто так часто згадується у нашому журналістському розслідуванні, адже за свідченнями бізнесменів із його близького оточення, Барбул являється одним із фактичних власників сайту Mind UA. Раніше Барбул володів частиною Mind UA через Олександра Куманька, а після 2020 року безпосередньо через Євгена Шпитко. Нагадуємо, що відкрито проросійський Олександр Куманько був викинутий зі схеми, після того як інформація про його погляди появилась в пресі.

В такому ракурсі робота головного редактора Mind UA Євгена Шпитко на Максима Кріппу, а через нього і на Костянтина Малофєєва, має викликати багато питань в української контррозвідки. Адже незважаючи на кримінальні справи Павло Барбул до сих пір входить до української спільноти з розробки та продажу озброєнь.

У політичних дискусіях довкола можливих параметрів майбутніх мирних угод дедалі частіше з’являються пропозиції щодо встановлення ліміту на чисельність Збройних сил України. Проте такі ініціативи можуть стати серйозним викликом для національної безпеки. На це звертає увагу військовий експерт та колишній співробітник СБУ Іван Ступак, аналізуючи висловлювання окремих європейських дипломатів про можливі підходи до врегулювання конфлікту.

Експерт наголошує, що подібні формулювання здатні приховувати небезпечні механізми контролю, які створюватимуть тиск на Україну в умовах переговорів. За його словами, за ідеєю про «обмеження чисельності української армії» може стояти спроба запровадити зовнішній нагляд над оборонними структурами. Формування таких контрольних місій або комісій фактично відкриватиме шлях для впливу третіх сторін, що здатне поставити під сумнів суверенність рішень у сфері оборони.

Так Ступак відреагував на слова Верховної представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас, яка раніше заявила, що у випадку обмеження чисельності ЗСУ Росія також має скоротити свою армію. На думку експерта, такі очікування є нереалістичними.

“РФ навряд чи піде на скорочення. Їхня армія зараз — це 1,5 мільйона. Це колосальна кількість. Для порівняння: Польща — 200 тисяч, Німеччина — 180 тисяч. До вторгнення Україна мала 250 тисяч”, — зазначив Ступак.

Водночас він наголосив, що навіть обмеження на рівні 800 тисяч особового складу не було б критичним — головне питання в здатності держави фінансово утримувати таку армію.“800 тисяч — це дуже багато. Ми самі просто не потягнемо таку чисельність”, — сказав аналітик.

Ступак додав, що після завершення активних бойових дій чисельність української армії зменшиться до рівня, який забезпечується фінансуванням. Але можливе й інше: Україна може співпрацювати з ЄС щодо фінансової підтримки великої армії, якщо Європа зацікавлена в тому, щоб Україна залишалася щитом на східному кордоні.

“Якщо європейці хочуть бачити нас країною, яка захищає східні рубежі Альянсу, і готові за це платити — питань немає. Ми можемо утримувати й мільйонну армію. Але вони мають за це платити. Як на мене, це була б класна угода”, — підсумував експерт.