В Україні 12 травня очікуються опади та температура до +14°

Ця тема була піднята депутатом від Консервативної партії Джеймсом Картліджем, що свідчить про її актуальність та важливість для британських політиків. Обговорення такого питання на рівні парламенту підкреслює відкритість та прозорість процесу прийняття рішень у Великій Британії, особливо коли йдеться про питання міжнародної безпеки.

За його словами, за день до запланованої події він направив своїх людей разом із представниками Військово-повітряних сил створювати коридор для прольоту російського літака.

В той же час Червінський перебував на нараді з керівником-генералом та генералом ВПС, де було вирішено, що він і ще 20 офіцерів також прибудуть на аеродром для забезпечення безпеки та захоплення російського пілота. Операцію тримали в таємниці від військових аеродрому через ризик витоку інформації.

Червінський розповів, що на аеродром він дістався гвинтокрилом, який був наданий за розпорядженням командувача ВПС. Разом з ним летіли представник територіального командування та кілька людей, які налаштовували зв’язок. Підлеглі Червінського їхали на автомобілях, а співробітник СБУ прямував до Львова, де мала з’явитися дружина російського пілота. Однак, вона не прибула у зазначений час. Незважаючи на це, Червінський вирішив залишатися на “Канатовому”, оскільки існувала ймовірність прибуття пілота, і військові ВПС, які були з ним, знали, як діяти в такій ситуації.

Червінський стверджує, що обстріл аеродрому був плановим ризиком, а операція не мала жодного відношення до обстрілу. Він підкреслив, що їхні дії не послабили ППО України та аеродрому. За його словами, для операції було обрано російського пілота Романа Носенка, оскільки не було виявлено його зв’язків із ФСБ.

Організацією операції займалася СБУ, і Червінський стверджує, що повідомив про це своє керівництво, яке далі доповіло головнокомандувачу Валерію Залужному. Останній дав усну санкцію на проведення операції. Червінський з командувачем ВПС обговорили технічні деталі з російським пілотом, а після цього Залужний дав остаточне схвалення. Письмова санкція була знищена, але існує лист від Залужного до СБУ, що свідчить про його обізнаність у справі.

Роман Червінський, колишній командир однієї з частин Сил спеціальних операцій, звинувачується в перевищенні службових повноважень, що призвело до обстрілу аеродрому “Канатове”. За даними слідства, він самостійно вирішив провести операцію із захоплення російського літака. Голова СБУ Василь Малюк стверджує, що операція не була погоджена з державними органами і містила багато ризиків. Червінський вважає справу проти себе політично мотивованою та пов’язує її з попередніми заявами про зрив операції з “вагнерівцями”.

У листопаді 2023 року американська газета припустила, що Червінський може бути причетним до підриву газопроводів “Північний потік”, що Україна офіційно заперечує. Після більш ніж року утримання в СІЗО, Червінського звільнили під заставу у розмірі 9 млн гривень, яку вніс народний депутат Петро Порошенко. Однак, вже наступного дня Червінського знову затримали за підозрою у спробі заволодіти $100 000.

У нашому житті суперкомунікація відіграє важливу роль, проте насичені та глибокі розмови стають рідкістю. Ми часто помічаємо, що в розмовах з партнерами, сім'єю або колегами ми ненавмисно потрапляємо у безглузді суперечки, не розуміючи один одного. Як уникнути цих пасток?

Щоб зрозуміти та опанувати техніки суперкомунікації, науковий письменник Девід Робсон спілкувався з письменником Чарльзом Дахіггом, автором книги "Суперкомунікатори: як розблокувати секретну мову зв'язку". Суперкомунікатори – це не обов'язково харизматичні екстраверти, а скоріше люди, які опанували навички ефективного спілкування. Вони вміють слухати, ставити влучні запитання та проявляти емпатію до співрозмовників.

Нейронаука підтверджує, що під час спілкування наші тіла та мозки синхронізуються, що сприяє зрозумінню та взаємному сприйняттю. Суперкомунікатори здатні змінювати динаміку у групі, об'єднуючи людей та підвищуючи ефективність комунікації.

Отже, навички суперкомунікації є ключем до успішного спілкування та взаєморозуміння як у особистому, так і в професійному житті.

У кожній з цих груп, які вивчав дослідник, була принаймні одна особа, яка відзначалася особливими навичками комунікації. Ці суперкомунікатори виділялися з толпи, оскільки ставили у 10-20 разів більше запитань, ніж звичайні учасники. Запитання цих осіб були різноманітні: деякі спрямовували діалог, запрошуючи інших до активної участі, а інші дозволяли співрозмовникам розкрити щось значуще про себе. Крім того, суперкомунікатори чудово розуміли настрій і почуття інших людей.

Найважливішим виявилось те, що вони розуміли: кожна розмова складається з різних типів спілкування. Практичні розмови, де обговорюються плани та проблеми; емоційні розмови, де виражаються власні почуття та співпереживають іншим; та соціальні розмови, які відображають соціальні взаємини та ідентичність.

Суперкомунікатори виявилися настільки ефективними через уміння уважно враховувати контекст розмови та пристосовувати її до потреб усіх учасників. Це нагадує результати досліджень психологів, які показують, що успішність команди вирішується рівнем соціальної чутливості її членів.

Глибокі запитання, які ставлять суперкомунікатори, відкривають людям можливість розповісти про свої цінності, переконання та досвід, що дозволяє краще зрозуміти один одного. І хоч ці запитання можуть здатися простими, вони відкривають глибини істинних почуттів та переживань.

Отже, написання книги про суперкомунікаторів для мене стало наслідком особистого досвіду як менеджера, коли я зрозумів, наскільки важливим є володіння навичками ефективної комунікації.

Прийшовши додому після довгого робочого дня, я починав скаржитися на свого боса та колег перед дружиною. Вона розумно пропонувала рішення, запрошуючи мене на обід з босом, але я замість цього лише засмучувався ще більше. Це призводило до непорозумінь, бо я розпочинав емоційну розмову, а вона намагалася знайти практичне рішення. Цей дисонанс у наших розмовах перешкоджав нашому зв'язку.

Дослідники наголошують, що ведення однакового типу розмови є ключовим для успішного спілкування, що відомо як принцип узгодження. Важливо усвідомити, що невербальні сигнали грають не меншу роль у спілкуванні, ніж самі слова. Понад половина інформації, яку ми сприймаємо під час розмови, передається через тон голосу, мову тіла та вираз обличчя. Іноді нам важко звертати на це увагу, але саме це допомагає зрозуміти почуття та настрій співрозмовника.

У книзі "Суперкомунікатори" цей принцип ілюструється на прикладі серіалу "Теорія великого вибуху", де герої, фізики, показують свої емоції не словами, а через свою енергію та настрій. Це дозволило глядачам краще зрозуміти почуття персонажів і зробило серіал популярним.

Отже, успішне спілкування вимагає врахування не лише слів, але й невербальних сигналів, які ми передаємо один одному під час розмови.

Кожен "привіт" — це не лише слово, це цілий світ почуттів і емоцій. Коли герої з серіалу "Теорія великого вибуху" кажуть "привіт", кожен раз вони надають цьому слову нове звучання, новий відтінок настрою. Вони змінюють свою енергію, що дозволяє нам, глядачам, точно вловити, які почуття переживають герої. Спочатку це може бути схвильованість, потім — збентеження, а можливо, потреба у відпочинку. І хоча слово "привіт" залишається тим самим, але його відчуття змінюється залежно від контексту та емоційного стану героїв.

Це саме стосується і реального життя. Кожна розмова — це не лише обмін словами, а цілий комплекс емоцій, настроїв та почуттів. Після написання книги про суперкомунікацію моє життя зазнало змін. Тепер, перед тим як розпочати розмову, ми з дружиною обговорюємо, який саме тип розмови ми хочемо мати: це може бути практична дискусія, потреба у висловленні почуттів чи просто бажання підтримати один одного. Ми показуємо, що справді слухаємо одне одного, ставлячи додаткові запитання та підтримуючи співрозмовника. Головне — це бажання створити між нами зв'язок, бо коли ми відчуваємо, що інший хоче цього, ми відповідаємо на цю потребу взаємністю.

У висновку можна зазначити, що успішне спілкування вимагає уваги до багатьох аспектів, включаючи не лише зміст словесного висловлення, а й невербальні сигнали, настрій та енергію співрозмовників. Суперкомунікатори відзначаються вмінням вести різноманітні типи розмов і виявляти емпатію до почуттів інших. Важливо також усвідомити, що успішне спілкування — це взаємний процес, який ґрунтується на бажанні створити зв'язок та взаєморозуміння між співрозмовниками.