В Україну приїжджає все більше туристів, щоб подивитися на війну

Наше джерело надає інформацію про надзвичайно критичну ситуацію у Збройних Силах України щодо втрат фпв і дронів розвідників на лінії фронту. Щодня втрачається понад дві сотні таких апаратів, а в періоди активних воєнних дій ця цифра зростає до понад 500 щоденно. Ця проблема посилюється ще й тим, що російські війська здатні атакувати склади з боєприпасами, де знаходяться також і фпв-дрони. Недостача як дронів, так і кваліфікованих операторів стає настільки великою, що вона загрожує ефективності розвідки. Додатковим чинником, що погіршує ситуацію, є ростуще використання російськими військами систем радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки, які спрямовані на знищення центрів управління та інфраструктури. Це змусило Україну розпочати розробку власної операційної системи з використанням шифрування, але перші етапи її розробки поки що досить експериментальні. Хоча західні партнери надають допомогу в цьому напрямку, важливо враховувати, що військові технології швидко розвиваються, і вирішальним фактором стає можливість оперативно реагувати на нові загрози та виклики. Лідерство в цій сфері вимагає постійного аналізу помилок, пошук інноваційних рішень та стратегічне планування. Монополія на використання дронів незабаром буде переломлена, і вирішальним питанням стане, хто зможе першим застосувати нові технології масово. Однак також важливо враховувати, що цей процес потребує значних фінансових витрат. Без необхідних інвестицій подальший прогрес у цій області буде неможливим.

У висновку важливо підкреслити наступне:

• Критична ситуація: Збройні Сили України стикаються з критичною нестачею дронів та операторів, що серйозно обмежує їх можливості у розвідці та контррозвідці.

• Необхідність реагування: Зростаюча активність російських військ у використанні радіоелектронної боротьби вимагає від України швидкого реагування та адаптації військової технології до нових умов.

• Зусилля у розвитку: Початок розробки власної операційної системи з використанням шифрування є першим кроком у вирішенні цієї проблеми, проте необхідно вдосконалювати цей процес та забезпечувати достатні ресурси для його успішного завершення.

• Важливість фінансування: Без значних фінансових витрат на військово-технічний сектор України буде складно досягти успіху в удосконаленні розвідувальних технологій та забезпеченні безпеки країни.

• Необхідність інновацій: Лідерство в цій сфері вимагає постійного пошуку інноваційних рішень та стратегічного планування, щоб забезпечити ефективність та конкурентоспроможність Збройних Сил України в умовах сучасної війни.

На нещодавньому саміті НАТО відбулася значуща дискусія щодо рівня підтримки України. Президент Румунії Клаус Йоганніс виступив з критичними зауваженнями на адресу деяких союзників, висловлюючи думку про недостатній рівень допомоги Україні.

Президент Румунії Клаус Йоганніс виступив з важливим заявленням під час саміту НАТО у Вашингтоні, в якому висловив свою недоволість недостатньою підтримкою України з боку західних союзників.

За словами політика, цитованого виданням The Guardian, Україна досі не отримала від Заходу всю обіцяну допомогу, необхідну для протистояння російській агресії та забезпечення своєї безпеки в умовах військового конфлікту.

«Щодо допомоги, яку ми всі надаємо, я думаю, настав час бути реалістами: ми надали близько половини обіцяного», — сказав Йоганніс журналістам.

Він додав, що цього явно недостатньо, і що «якщо ми хочемо, щоб Україна перемогла, ми маємо допомагати більше».

Нагадаємо, під час відкриття саміту НАТО президент США Джо Байден анонсував передачу Україні додаткових систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot. Президент Зеленський подякував США за нові системи Patriot, але сказав, що їх замало.

Державний секретар США Ентоні Блінкен, у свою чергу, заявив, що винищувачі F-16 з Данії та Нідерландів «прямо зараз перебувають на шляху» до України.

У Донецькій області виявлено серйозне порушення, пов'язане з використанням державних коштів у військовій сфері. Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про розкриття схеми, яка стосується незаконного нарахування та виплати "бойових" доплат.

За даними розслідування, протягом шести місяців десять військовослужбовцям, які перебували поза Донецькою областю та не брали участі у військових діях, незаконно нараховували по 100 тисяч гривень кожному. За кермом цієї схеми були командир частини та його спільники, які перераховували велику частину отриманих коштів на вказані командуванням рахунки.

Сума завданих державі збитків склала майже 3,5 мільйона гривень, з яких понад 2 мільйони гривень отримали організатори схеми. Обвинувальний акт вже направлено до суду за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають серйозні покарання, у тому числі позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.

Крім того, ще один випадок фальшивих бойових нарахувань був виявлений серед правоохоронців тієї ж області, де чотири посадовці правоохоронних органів незаконно перераховували бойові доплати своїм підлеглим. Збитки від цієї схеми оцінюються в понад 2,6 мільйона гривень.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У X, колишньому Твіттері, колишній офіцер та відомий аналітик під ніком Tatarigami, опублікував цікаве спостереження, яке у нього утворилося після спілкування з військовими. Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, прокоментував ці висновки для видання LB.ua. На його думку, автор виділяє низку проблем, які знижують ефективність застосування Сил оборони у цій війні.

Так було завжди. І не лише в ЗСУ. Завжди було простіше змінити керівний документ або продовжити термін служби ракет, вигадати якісь нові норми оцінювання стану літальних апаратів, ніж купити і дати військам обладнання належної якості з прийнятним експлуатаційним ресурсом. Всі пригадують ракетний удар по Броварах у 2000 році, коли ракета, яка зберігалася довше встановленого, прилетіла не туди, куди її послали, а по житловому будинку.

Ресурс може продовжити виробник, обстеживши стан кожної конкретної партії. Але коли виробник – РФ, не варто на це сподіватися. Минулого тижня росіяни, наприклад, випробовували міжконтинентальну балістичну ракету РС-28 “Сармат”, намагаючись бряцнути чи то ядерною міццю, чи то кістками ядерних мощей. Результат – вибух ракети РС-28 в шахті, котрий розніс і саму шахту, і пів космодрома Плесецьк заодно (союзники порахують скільки точно від космодрому лишилося і десь напишуть). Це п’ята спроба бряцнути і як завжди – невдало.

Ракетою “Сармат” противник планує замінити МКБР РС-36 “Воевода” (ага, та сама SS-18 Satan), яку виробляли в Дніпрі на “Південмаші”. У РВСН РФ на бойовому чергуванні є 58 РС-36 і щось там продовжувати мають право лише його інженери, а не російські кулібіни. Зробимо припущення стосовно стану ракет РС-36, що перебувають на бойовому чергуванні в РФ: жителі Нижнього Тагілу, Домбаровського, Ужура, Виползова, Козельська, Ітатки, де розташовані позиційні райони 13-ї та 62-ї ракетних дивізій, перебувають в небезпеці, адже “Південмаш” ще в 2014 припинив продовжувати ресурс ракет в РФ.

Але ж ми – про своє: завдання, котрі ставлять військам, дуже часто не відповідають їхнім бойовим можливостям. Дивно, що ті самі враження у мене складалися після всіх командно-штабних навчань. Такі погляди проповзли в бойову практику і стали нормою? Звісно, це все можна пояснювати браком сил і засобів, але ж виконуючи нереальну задачу, підрозділ втрачає навіть той потенціал, що має, і проблема ще більш загострюється.

Нові бригади, які мають переважно теоретично-полігонний досвід, опиняються на найбільш важливих ділянках і навряд чи здатні виконати бойове завдання так, як пише книжка. Таких епізодів можна пригадати чимало – Очеретине, Торецьк, наприклад.

Зараз в Курській області бойові дії веде бригада ТрО. Як вона взагалі опинилася у складі ОТУВ “Сіверськ”?! Зараз цим питанням переймаються депутати парламенту, існує відповідний депутатський запит. Максимально зблизити реальну оцінку боєздатності та паперову критично важливо, якщо треба змінювати методологію оцінювання – негайно це робити.

Виснажений війною персонал давно став визначальним фактором боєздатності, адже його моральний, фізичний, психологічний стан – ключові складові бойового потенціалу, бо саме персонал і є його головним носієм.

Статут внутрішньої служби відповідальність за стан бойової і мобілізаційної готовності покладає на командира від відділення до бригади. Нікого не пропускаючи. Будь-яка проблема підрозділу утворюється або через недогляд безпосереднього керманича, або старших начальників.

Звідти виникає розтяжка: або винен ти, за що відгребеш, або винен твій начальник і ти відгребеш, якщо про це цьому начальнику заявиш. Ця совкова модель не залишає простору для маневру і лише реальні лідери здатні не лише брати відповідальність на себе, але й протистояти тиску принципу “я – начальник, ти – дурак”.

Фото: EPA/UPG

Слабкі лідери просто приховують проблеми свого рівня ієрархії та генерують наверх фіктивну звітність. На рівні бригади штаб має три батальйони, дев’ять рот, 27 взводів лише піхоти і в умовах сучасного динамічного бою змушений переважно спиратися на донесення, що призводить до генерації завдань підрозділу, якій існує лише в уяві штабу та в донесенні командира цього підрозділу. Це все має вкрай сумні наслідки – втрати, залишені позиції, відступ.

Хто хоче заглибитися в тему – читайте дописи Романа Доніка, керівника навчально-інструкторської групи 151-го навчального центру, в якому рекрути здобувають базову військову підготовку. Вражає час від часу. Зокрема й стійкість командування та інструкторів центру протистояти деструктивному впливу вчорашнього дня армії на її день завтрашній. Професійна майстерність поповнень за оцінками більшості командирів на фронті далека від самостійного виконання функціональних обов’язків за посадою.

Так воювати неможливо і підрозділ отримує додаткову внутрішню задачу – донавчити, а часто – перепідготовити поповнення. Тобто бригада, котра має воювати, в проміжках між боями має ще й бути навчальним центром. Ні часу, ні ресурсів на це в бригаді немає. Вже поламані всі списи, що були, з приводу використання бойового досвіду, потенціалу військових, що частково втратили здоров’я, але мають педагогічний хист, в якості інструкторів. Але віз й нині на зупинці “побалакаємо про стандарти НАТО”.

Фото: АЗОВ

Десятий рік війни, а процедури post mission briefing так і не прижилися. Але на стратегічному рівні щороку відбуваються конференції, де обов’язковим предметом розгляду є досвід застосування військ (сил) в АТО/ООС/стратегічної оборонної операції Сил оборони. Вершина тактичної майстерності – бригада, ось там і має вирувати обмін досвідом. А не в голубому будинку на проспекті Повітряних Сил в Києві.

Приклад – з афганського досвіду: покійний генерал Рохлін, в Афгані – підполковник, командир 860-го полку в Файзабаді, отримав негативний досвід – батальйон полку в бою біля Бахарака відступив, не виконавши бойової задачі та залишив декілька справних БМП моджахедам.

Рохліна усунули з посади та призначили заступником командира 191-го омсп в Газні. Коли десь через рік його відновили в посаді, Рохлін запровадив наступну практику: кожен командир підрозділу після виконання задачі прибував до штабу полку та в спеціальний журнал записував яку задачу, якими силами він виконував, яких результатів досягнув, які ресурси мав, як витратив, що можна покращити наступного разу. Ці знання накопичувалися, нові офіцери мали доступ до цих знань, старі – можливість ефективніше готуватися до завдань, котрі до них хтось вже виконував.

Просте рішення, але дуже ефективне. Чому у нас – не так? Інша сторона цієї монетки – відповідальність для командирів, котрі не впоралися. Я не зміг пригадати випадків, коли відповідальність за невиконану бойову задачу наздогнала хоч якогось командира. Як казав Наполеон: “У перемоги багато батьків, поразка – завжди сирота”. Це слід змінити і якомога швидше.

Фото: тг-канал Сирський / Головком Олександр Сирський спілкується з військовослужбовцями ЗСУ під час візиту на східний напрямок фронту , 19 липня 2024

Через це триває генерація рішень сумнівної ефективності, ресурси розподіляються в ручному режимі, роками не вирішуються проблеми комплектування, навчання. Поглиблюється розрив між штабами, пошук тактичною ланкою відповіді на питання “що курить старший штаб?” набувають гносеологічного характеру після отримання кожної БРки.

Не варто звинувачувати солдатів, сержантів та молодших офіцерів, котрі не завжди належно навчені та забезпечені, але щомиті ризикують життям, виконуючи не завжди зрозумілі їм завдання в тому, що вони цих завдань виконати не змогли.

Якщо в старших штабах не навчаться нарешті аналізувати поразки, встановлювати їх об’єктивні причини, карати їх суб’єктивні причини, складати реалістичні дорожні карти подолання таких проблем (мовою НАТО – “розвиток спроможностей”), то на нулі будуть і надалі платити власними життями за консервацію ураженої управлінським артритом ієрархії.

Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій