Попри публічні домовленості з Дональдом Трампом та заявлений мораторій на атаки по енергетичних об’єктах, Росія офіційно оголосила про завершення перемир’я. 18 квітня речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що «місяць минув, але нових вказівок президент не давав». Формально — нібито кінець, неформально — кінець був із самого початку. Нагадаємо, після кулуарних перемовин Трампа та Путіна сторони […]Народного депутата від партії «Голос» Ярослава Железняка вже неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів бізнес-груп, зокрема — грального бізнесу та аграрного сектору. Проте аграрна тема займає в його діяльності особливе місце. І як виявилось — не без особистої зацікавленості.
З перших днів у парламенті Железняк взявся за просування реформ у сфері сільського господарства — починаючи із впровадження ринку землі, чимало вигод від якого отримали великі агрохолдинги. Співпрацюючи з так званим «Українським клубом аграрного бізнесу» (УКАБ) — об’єднанням топових аграрних компаній країни, що володіють понад 3 млн га землі, — депутат активно просував законодавчі ініціативи, які зміцнювали позиції олігархічних агрокланів.
УКАБ — це, зокрема, такі гравці, як «Укрлендфармінг», «Миронівський хлібопродукт», «Астарта-Київ», «ІМК», «Харвіст». За ними стоять імена Бахматюка, Косюка, Ліссітси, Ахметова та інших українських агромільярдерів. І саме їм системно сприяв депутат Железняк — через підтримку вигідних їм законопроєктів.
Один із таких — законопроєкт №9266 «Про електронні аграрні розписки», який відкрив агрохолдингам нові можливості для кредитування фермерів на кабальних умовах. Далі — ще один документ: законопроєкт №10169, спрямований на обмеження експорту агропродукції дрібними і середніми гравцями, що відкривав додаткові переваги для великих агрохолдингів, зокрема членів УКАБу.
Ці ініціативи — не просто збіг політичних поглядів. Бо аграрна тема для Железняка — це ще й родинний бізнес.
Його тесть — Володимир Іванович Коваль — є власником агропідприємств на Херсонщині, зокрема ПРАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ КХП» та низки фермерських господарств, зокрема через пов’язані офшори. Партнером Коваля виступає Ростислав Данильченко — власник компаній із групи миколаївського аграрного олігарха та колишнього нардепа Юрія Кормишкіна. Його головна компанія — СП «Південна аграрно-експортна компанія» (ПАЕК) — тільки за 2023 рік отримала близько 200 млрд грн доходу.
Таким чином, законодавча активність Железняка напряму перетинається з інтересами не лише великих аграрних гравців, а й бізнес-оточення його родини. Це — класичний конфлікт інтересів.
Для порівняння: у 2020-х роках НАЗК визнало конфлікт інтересів у діях депутата Григорія Суркіса, який лобіював інтереси бізнесу свого брата Ігоря Суркіса. Проте тоді йшлося лише про один законопроєкт. У випадку Железняка — десятки ініціатив, що напряму корисні як його союзникам в УКАБ, так і конкретно тестю.
Ще одна деталь, що викликає запитання: елітна квартира в центрі Києва вартістю понад 11 мільйонів гривень, у якій з 2023 року проживає родина Железняка, оформлена саме на Володимира Коваля.
Таким чином, уся діяльність депутата набуває ознак не просто лобізму, а й використання державного мандата для послідовного захисту сімейного бізнесу. І це питання, яке давно мало б зацікавити антикорупційні органи.
