Відійшов у вічність видатний Геннадій Москаль: втрата для України

У більшості випадків усі витрати на усунення пошкоджень опалювальної системи та ремонту внутрішніх елементів житла лягають на власників квартир або домовласників. Розрив труб, протікання батарей чи аварії, що спричиняють затоплення, часто потребують негайного втручання, а кошти на відновлення доводиться виділяти із власного бюджету. Водночас існують ситуації, коли частину витрат може покривати управитель будинку або страхова компанія, якщо пошкодження стали наслідком недбалості сторонніх організацій чи виробничого браку обладнання.

Важливо враховувати, що законодавство та правила експлуатації житлових приміщень визначають межі відповідальності кожної сторони. Наприклад, якщо аварія сталася через зношеність загальнобудинкових мереж, ремонтні роботи можуть фінансуватися з фонду утримання будинку. У випадку ж порушень правил експлуатації або самостійного втручання мешканців у систему опалення, відшкодування збитків повністю покладається на них.

Ліфлянчик пояснює, що організація такого обслуговування можлива кількома шляхами. Зокрема, через комунальне підприємство, яке обслуговує будинок за замовчуванням, через приватну обслуговуючу компанію, найняту за рішенням зборів мешканців, або через об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Водночас юрист наголошує, що не всі випадки масових аварій із трубами можна автоматично списувати на війну. За його словами, частина проблем пов’язана з недостатньою підготовкою місцевої та державної влади, а також теплопостачальних компаній до енергетичних ризиків.

У таких ситуаціях ОСББ або співвласники будинку мають право звертатися до теплопостачальної компанії з позовною заявою. Ключовим питанням у суді стане визначення причини аварії — форс-мажор чи недбалість.

Ліфлянчик пояснює, що якщо обладнання було пошкоджене безпосередньо внаслідок ракетного удару або атаки дрона, теплопостачальна компанія відповідальності не несе. Це кваліфікується як форс-мажорна обставина.

Натомість, якщо опалення зникло через відсутність електропостачання, а теплопостачальник протягом кількох років не забезпечив резервне живлення, ситуація може розцінюватися інакше. У такому разі мова йде вже не про форс-мажор, а про можливу недбалість, і виникають питання, чому компанія не підготувалася до очевидних ризиків в умовах війни.

Юрист підкреслює, що кожен випадок розглядатиметься індивідуально, а остаточне рішення щодо відповідальності ухвалюватиме суд з урахуванням усіх обставин аварії.

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Як вказали у Міненерго, ворог продовжує обстріли енергетичної інфраструктури, що призводить до пошкодження підстанцій та ліній електропередач, обмежуючи можливості енергосистеми.

Енергетики, як повідомляється, оперативно виконують роботи з відновлення на пошкоджених енергооб’єктах, максимально здійснюють необхідні заходи для стабілізації енергосистеми.

“Закликаємо всіх споживачів раціонально споживати електроенергію протягом дня. Ощадливе споживання зменшує навантаження на енергосистему”, – зазначили у Міненерго.

Минулої доби енергетики, як вказано, відновили живлення для 88 365 споживачів, що були знеструмлені внаслідок бойових дій.

Ситуація на ЗАЕС

“Рівень води у ставку-охолоджувачі становить 14.09 м. Цього достатньо для забезпечення потреб станції”, – ідеться у повідомленні.

На поточну добу прогнозується імпорт із Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини та Молдови загальним обсягом 11 015 МВт*год та потужністю 1201 МВт, що дещо менше у порівнянні з обсягом імпорту днем раніше (11 419 МВт*год та потужністю 1207 МВт).