Відстрочка від мобілізації: хто має право та як її отримати

Українські морські безпілотники здійснили успішну атаку на російський патрульний корабель проєкту 22160 "Сергій Котов" у Чорному морі у ніч проти 5 березня. Інформацію про цей інцидент оприлюднило Головне управління розвідки Міноборони. За даними ГУР, атаку здійснив спецпідрозділ ГУР МО України "Group 13" за допомогою морських дронів Magura V5. Корабель отримав серйозні пошкодження корми та бортів. Зазначається, що це вже не перший раз, коли "Сергій Котов" потрапляє під атаку з боку українських сил. Цей новітній патрульний корабель проєкту 22160 був спущений на воду у 2021 році і увійшов до складу Чорноморського флоту РФ після початку вторгнення в Україну у липні 2022 року. Росія планувала встановити на ньому зенітно-ракетні комплекси. Атака на "Сергія Котова" є результатом довготривалої операції і стала ще одним актом українського опору проти російської агресії.

У результаті ракетного удару української армії, нанесеного вночі напередодні 26 грудня 2023 року у місті Феодосія, було знищено кілька ключових кораблів російського флоту. Зокрема, було потоплено великий десантний корабель "Новочеркаськ", а також малі ракетні кораблі "Аскольд" і "Великий Устюг". Підводний човен, який був носієм "Калібрів", також отримав влучання. Ремонт та відновлення цих кораблів можуть зайняти кілька років, якщо взагалі буде можливим. Цей успішний удар спричинив витіснення Чорноморського флоту РФ з західної частини Чорного моря та розблокував транспортний коридор до портів Великої Одеси, що є важливим досягненням для оборони України.

У результаті ракетного удару, нанесеного українською армією, було зруйновано кілька важливих кораблів російського Чорноморського флоту, зокрема, великий десантний корабель "Новочеркаськ" та малі ракетні кораблі "Аскольд" і "Великий Устюг". Також постраждав підводний човен-носій "Калібрів". Ці події призвели до витіснення російського флоту з певної частини Чорного моря та розблокування транспортного шляху до портів Великої Одеси.

Україна опинилася на порозі однієї з найбільших демографічних криз в історії, що загрожує стабільності та майбутньому розвитку країни. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили ситуацію на справжню катастрофу на національному рівні. Величезний вплив на демографічну ситуацію мають не тільки бойові дії, а й численні соціально-економічні фактори, які змушують громадян шукати кращих умов для життя за кордоном. Як зазначила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, значна частина трудових мігрантів вже повністю інтегрувалася у суспільства інших країн і наразі не бачить умов для повернення.

Згідно з її словами, відновлення рівня населення, яке було до війни, є малоймовірним у найближчій перспективі. Повернення великої кількості українців, які залишили країну в пошуках безпеки та роботи, виглядає все більш віддаленою перспективою. Більшість із них знайшли своє місце в європейських країнах, де змогли адаптуватися до нових умов життя і не відчувають перспектив для повернення, адже їхні родини вже облаштувалися, а інтеграція в нові суспільства дала певні переваги.

«Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

«Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.«Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

Київський крематорій після двох невдалих спроб закупівлі втретє оголосив тендер на модернізацію кремаційного обладнання і цього разу зміг завершити процедуру підписанням договору. Йдеться про один із найбільших проєктів оновлення інфраструктури установи за останні десятиліття, адже вартість робіт становить 156,9 мільйона гривень. Підрядником стала маловідома столична компанія “Блу Скай Тек”, яка раніше була помітна лише в межах дрібних бюджетних контрактів, не пов’язаних із проєктами такої складності.

Угоду між Ритуальною службою СКП “Київський крематорій” та ТОВ “Блу Скай Тек” укладено наприкінці листопада 2025 року. Документ передбачає комплексну реконструкцію кремаційного обладнання з повною заміною печей на об’єкті, розташованому на вулиці Байковій, 16 у Голосіївському районі столиці. Сучасні технології, які має встановити підрядник, повинні забезпечити більш екологічну роботу, зниження рівня шкідливих викидів та підвищення енергоефективності процесу.

У межах реконструкції передбачено заміну печей, оновлення газопостачання, ремонт покрівлі та асфальтобетонного покриття. Цей проєкт готували ще з березня 2024 року, коли Крематорій замовив його розробку у ТОВ “Європроєктбудсервіс” за 3,2 мільйона гривень.

Втім, реалізація робіт неодноразово зривалася. У березні та липні 2025 року Ритуальна служба двічі оголошувала закупівлю на реконструкцію, однак жодну з них не вдалося завершити. Першу скасували через відсутність подальшої потреби, другу — через відхилення всіх пропозицій учасників, включно з пропозицією “Блу Скай Тек”. Лише третя спроба завершилася підписанням договору.

ТОВ “Блу Скай Тек” зареєстроване в Києві у 2017 році. Статутний капітал фірми — 1 тисяча гривень. Основна діяльність — виробництво будівельних металевих конструкцій. Власником і керівником значиться Максим Гелюх, зареєстрований у Макіївці Донецької області, що перебуває в окупації з 2014 року.

За даними Clarity Project, компанія брала участь у 12 публічних закупівлях і має підписані контракти на суму 157,4 мільйона гривень. Жоден із попередніх її підрядів не був співставний з нинішнім — найдорожчим до цього був договір з НЕК “Укренерго” на ремонт обладнання в адмінбудівлі вартістю 132 тисячі гривень.

Ритуальну службу СКП “Київський крематорій” тимчасово очолює Ігор Тітаренко. Установа підпорядковується Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, керівником якого є Дмитро Науменко.