Віра Брежнєва знайшла нове кохання

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Вони потраплять у розшук тільки якщо їм буде виписано повістку і вони її проігнорують.

«Загалом, якщо людина не уточнила дані, тобто не виконала вимоги закону, у розшук автоматично її не подають. Якщо ж вона не прибула за повісткою, тоді її подають на доставку, тобто надсилають запит у поліцію. До запиту додається корінець повістки – частина, яка залишається в ТЦК», – повідомив Істомін.

Загального списку людей, які не оновили дані, у ТЦК немає. Інформація в поліцію передається конкретно щодо кожного правопорушника. Тобто по тому, хто проігнорував повістку.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Закон №3633-ІХ, що набув чинності 18 травня 2024 року, визначає, що колишні військовополонені мають право бути звільненими з військової служби, якщо вони не бажають її продовжувати, а також звільняє їх від примусової мобілізації. Проте це не стосується цивільних чоловіків, які, як і військовополонені, зазнали тортур та перебували у неналежних умовах.

Родини звільнених цивільних звертаються до Омбудсмана України, вказуючи на несправедливість. Вони стурбовані тим, що мобілізація цих осіб, які вже пережили полон, може поставити під загрозу їхнє фізичне та психічне здоров’я.

“Україна вперше стикнулася з ситуацією, коли держава-агресор порушує норми міжнародного гуманітарного права, затримуючи цивільних осіб. Нашій державі доводиться самостійно створювати правові стандарти, які можуть стати прикладом для інших країн,” — зауважив Омбудсман Дмитро Лубінець.

Для врегулювання цього питання Омбудсман пропонує внести поправки до:

За словами Лубінця, пропозиції вже передані до профільних комітетів Верховної Ради, але поки що конкретної реакції немає. Омбудсман наголошує, що це питання потребує суспільного розголосу, аби пришвидшити законодавчий процес.

Російська армія стрімко продовжує переміщуватися після виведення військ з Авдіївки, що створює серйозні труднощі для нової лінії оборони, нарисованої українськими військовими після цього стратегічного руху. Згідно з інформацією CNN, успіхи російських військ породжують серйозні побоювання стосовно тактики, яку обирає Київ, та здатності Збройних сил України утримати оборонні позиції на фронті. Здійснене російськими військами продвиження відбувається на фоні глибокої кризи з боєприпасами у складі української армії, що викликає практично екзистенційні запитання серед військових, які знаходяться безпосередньо на передовій. Вони змушені обмежувати використання снарядів і ставити перед собою питання про те, наскільки довго вони зможуть протистояти російському тиску.

Ще одним тривожним сигналом є те, що новий керівник ЗСУ, генерал-полковник Олександр Сирський, на два рази минулого тижня негативно оцінював роботу своїх підлеглих офіцерів за їхню діяльність на цій критичній ділянці фронту. Багато українських військових, які дали інтерв'ю CNN, висловили глибокий песимізм щодо значення відходу з Авдіївки та майбутніх оборонних дій. Один з офіцерів, який перебуває на передовій, заявив: "Ми відчуваємо перевагу у особовому складі, артилерії та бронетехніці. Вони поступово продовжують рухатися вперед. У нас тут немає багато варіантів: або відступати, або просто чекати, поки нас... Хочеться не так сказати, але чекати, поки нас усіх вб'ють".

У вищезгаданій статті наведено значущу інформацію щодо ситуації на воєнному фронті в Україні після виведення російських військ з міста Авдіївка. Зазначено, що цей стратегічний крок Росії створює складнощі для нової оборонної лінії, встановленої українською армією. Пояснено, що успіхи російських військ призвели до серйозних обурень щодо тактики української сторони та здатності Збройних сил України утримувати оборонні позиції. Також відзначено глибоку кризу з боєприпасами в українській армії, що створює невпевненість серед військових на передовій. Новий головком ЗСУ критикував підлеглих за їхню роботу на фронті, а багато військових висловили песимістичні думки щодо майбутніх оборонних дій. Висновки статті підкреслюють труднощі, з якими стикаються українські військові після виведення з Авдіївки, а також підвищують загальну тривогу щодо ситуації на фронті.

Згідно зі статтею Washington Post, генерал Олександр Сирський стає новим головнокомандувачем Збройних сил України в період складних випробувань – тривалої війни, нестачі боєприпасів і людей, а також ускладнення процесу залучення допомоги від Заходу. Призначення Сирського вважається несподіванкою, адже він замінює дуже популярного Валерія Залужного. Сирський відомий своєю ефективністю, зокрема за успішну оборону Києва в початкові дні російської агресії та контрнаступ на Харківщині. Однак його керівництво також пов'язане з довготривалими і кровопролитними битвами, зокрема під Бахмутом. Усунення Залужного відбулося на фоні зростаючих викликів на полі бою та ускладнення процесу залучення допомоги. Спираючись на статті WSJ, зазначається, що цей крок несе значні ризики для президента Зеленського, оскільки Залужний мав велику підтримку серед українців і міг би бути серйозним конкурентом для Зеленського у політичних амбіціях.

У світлі згаданих публікацій Reuters і New York Times відзначається роль генерала Олександра Сирського у веденні оборони Києва, звільненні Харківщини та важливих битвах, зокрема під Бахмутом. Зазначається, що його військовий досвід, отриманий ще в радянські часи, формує його стратегію на полі бою, а також викликає деякі суперечки та негативне ставлення серед окремих військових керівників. Незважаючи на це, деякі успіхи, які були досягнуті під його командуванням, підтверджують його ефективність, наприклад, вдала оборона Києва та контрнаступ на Харківщині. Однак, його рішення та тактика у боях під Бахмутом призвели до значних втрат серед військових, що викликало негативне ставлення до нього, навіть наділивши прізвиськом "м'ясник". Politico підкреслює, що цей епітет став символом його непопулярності серед військового персоналу, який називає його також "генералом 200".

У підсумку, статті від Reuters, New York Times та Politico зосередилися на ролі генерала Олександра Сирського в українській військовій діяльності. Його досвід та стратегічні рішення викликали певне суперечливе ставлення відносно його ефективності серед військових керівників. Незважаючи на успіхи, такі як оборона Києва та звільнення Харківщини, його тактика у боях під Бахмутом спричинила значні втрати серед військових та призвела до негативного ставлення до нього у військових колах. Прізвиська "м'ясник" і "генерал 200" стали символами цієї непопулярності. Тим не менш, його керівництво підтверджується деякими важливими успіхами на полі бою, що свідчить про його відданість та спроможність у складних умовах воєнного конфлікту.