Влада відкладає зниження мобілізаційного віку

У столиці України розгортається резонансна ситуація навколо земельної ділянки іподрому на вулиці Василя Касіяна, 1. Територію площею 44 сотки, офіційно призначену для спортивних та кінних заходів, готують під забудову, що викликало занепокоєння громадськості та активістів. За словами голови Громадської ради при КМДА Геннадія Кривошеї, на місці вже помітні ознаки підготовчих робіт, які можуть свідчити про незаконну діяльність та порушення чинного законодавства.

21 листопада 2024 року Київрада ухвалила рішення про вилучення цієї земельної ділянки з користування іподрому. Після цього земля була передана в оренду на два роки одразу двом структурами — комерційній компанії ТОВ «Сенеквітрек» та дитячому спортивно-кінному клубу. Таке подвійне розпорядження викликало додаткові запитання щодо законності процедур та прозорості дій місцевої влади.

Активісти підозрюють, що за прикриттям спортивного клубу стоїть реальна мета — спорудження бізнес-центру. Раніше, за їхньою інформацією, розглядалося питання передачі цієї землі на 10 років, що може свідчити про наміри забудовників отримати ділянку на постійній основі.

Геннадій Кривошея заявив, що це чергова схема із «відрізання» частини земель іподрому на користь комерційних структур. За його словами, орендарі ігнорують приписи інспекторів благоустрою, не надають дозвільних документів і продовжують підготовчі роботи.

Місцеві мешканці та громадські активісти вимагають перевірки законності рішення Київради та діяльності орендарів. На їхню думку, столиця ризикує втратити ще один громадський простір, який міг би розвиватися як спортивна інфраструктура, а не перетворюватися на черговий офісний комплекс.

Покровськ дедалі частіше називають уособленням нового етапу російсько-української війни, де бойові дії переходять у складний формат протистояння всередині міської забудови. Тут майже неможливо чітко провести лінію фронту: вона розмита між житловими кварталами, промисловими зонами та вузькими вулицями. У таких умовах російські диверсійні групи діють малими мобільними підрозділами, проникаючи в місто, маскуючись під цивільних або навіть під українських військових, і завдають точкових ударів по обороні.

За даними військових, тактика противника зводиться до раптових атак, розвідки боєм і підривної діяльності у глибокому тилу. Диверсанти намагаються уникати відкритих зіткнень, діючи приховано, що суттєво ускладнює роботу українських захисників. У місті панує постійна напруга: кожна підозріла постать може виявитися ворогом, а будь-який двір — точкою раптової атаки.

За оцінками аналітиків, російська армія змінила тактику і перейшла до формату “демеханізованої” війни — без великих колон техніки, які легко виявляють дрони. Замість цього РФ просувається дуже малими групами по 3–5 осіб.

“Лінія фронту розмивається“, — пояснює фінський аналітик Еміль Кастехельмі.

Російські розвідувальні дрони шукають прогалини в українській обороні. Через нестачу особового складу та постійний аеророзвідковий тиск повністю закрити місто від проникнень практично неможливо. Невеликі ворожі групи заходять у Покровськ велосипедами, мотоциклами, цивільним транспортом або пішки, користуючись туманом і дощем.

Однією з головних проблем стала неможливість швидко визначити, хто перед тобою — свій чи ворог. Українські військові повернулися до тактики перевірочних слів. Одне з ключових — “паляниця”. Але навіть це не завжди допомагає.

Ризики френдлі-файру зростають. Один з командирів пригадує, як бійцям заборонили відкривати вогонь по БМП, бо начебто “вона своя”. Виявилося, що це була російська машина. Її знищили дроном тільки після уточнення ситуації. В іншому випадку українська бригада помилково ліквідувала власні наземні безпілотники “Терміти”.

Бойові дрони стали ключовим інструментом української оборони в місті. Саме вони знаходять диверсантів та наносять удари по їхніх укриттях. Тому російські групи першими намагаються вийти на операторів — і вбивають їх.

“Наш другий ешелон не працює, а він дає 90% ударів“, — кажуть військові. Без цих ударів складніше зупиняти невеликі групи ворога на підході до міста.

За оцінкою Deep State, Росія наразі контролює щонайменше половину Покровська. Решта територій — сіра зона, де бої точкові та хаотичні. Немає жодного району, який би повністю контролювали українські сили.

Президент Володимир Зеленський раніше заявляв про близько 300 російських диверсантів у місті, проте військові кажуть, що реальна цифра може бути значно вищою.

До Покровська перекинули елітні підрозділи. Бійці “Азову” намагалися стабілізувати фронт улітку, а спецпризначенці ГУР прибували на гелікоптерах Black Hawk, щоби відновити логістику та координацію. Однак російська тактика повільного проникнення продовжує діяти.

Покровськ залишається ключовою точкою перед можливими ударами РФ на Краматорськ і Слов’янськ. Аналітики не прогнозують стрімкого прориву ворога, адже тактика малих груп не передбачає швидкого просування.

“Якщо ви просто просуваєте піхоту, на якомусь рівні вас зупинять“, — зазначає Кастехельмі.

Хоч захоплення Покровська і не гарантує Росії швидкого контролю над Донбасом, тактика інфільтрації має одну критичну перевагу — її надзвичайно важко зупинити.

Львів, одне з найстаріших і найкрасивіших міст України, не перестає дивувати своїми культурними та архітектурними багатствами. Це місто є справжнім центром історії, де кожна вуличка та будівля розповідають свою унікальну історію, але водночас Львів активно розвивається, зберігаючи баланс між традиціями та сучасними тенденціями. Сьогодні Львів — це не лише туристична мекка, але й важливий центр інновацій, креативних індустрій та стартапів.

Місто славиться своїми архітектурними пам'ятками, серед яких собори, площі та стародавні замки, які стали частиною світової спадщини. Вулиця Середньовіччя, площа Ринок, львівська опера — це лише мала частина того, що приваблює мільйони туристів з усього світу. Однак Львів — це не лише старовинні будівлі, а й інноваційне середовище, яке активно розвивається.

Лабораторна експертиза підтвердила наявність західного квіткового трипса (Frankliniella occidentalis Perg.) — одного з найбільш небезпечних карантинних шкідників рослин. Цей вид має обмежене поширення на території України та перебуває під постійним контролем фітосанітарних органів.

Фахівці зазначають, що західний квітковий трипс уражає понад 200 видів культурних і декоративних рослин, пошкоджує листя, квіти та плоди, а також є переносником небезпечних вірусних захворювань. Його поширення могло б спричинити суттєві втрати врожаю, зростання витрат аграріїв на захист рослин та негативно вплинути на експортні можливості України.

Заражену продукцію було повністю знищено шляхом спалювання відповідно до вимог чинного законодавства. У Держпродспоживслужбі наголошують, що жодної загрози для споживачів не виникло, оскільки вантаж не потрапив у вільний обіг на території України.

Велика Палата Верховного суду України ухвалила остаточне рішення у резонансній справі за апеляційною скаргою народного депутата та колишнього президента Петра Порошенка до чинного глави держави Володимира Зеленського. Скаргу було залишено без задоволення.

З кінця минулого року Порошенко намагався скасувати Указ президента від 23 січня 2023 року №27 «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану». Цим документом було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони, згідно з яким Кабмін мав внести зміни до правил перетинання державного кордону для державних службовців, нардепів, суддів та прокурорів, дозволяючи виїзд лише у службові відрядження.

Порошенко вважає, що указ порушив його конституційне право на вільний виїзд з території України. Проте 1 грудня 2023 року прикордонники не пропустили його у відрядження до Польщі та США для участі в Саміті Міжнародного демократичного союзу. Речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко повідомив, що заборона на виїзд була пов’язана з тим, що Верховна Рада скасувала відрядження нардепа.

У своєму позові Порошенко зазначив, що прикордонники керувалися новими змінами, які набрали чинності після видання спірного указу президента.

Верховний суд спочатку повернув позов Порошенка, оскільки він пропустив термін, відведений для оскарження указу Зеленського. Згідно з законом, термін для оскарження становить шість місяців з моменту ухвалення документа, що вичерпався 25 липня 2023 року.

Не погодившись з цим рішенням, Порошенко оскаржив його у Великій палаті Верховного суду. Однак суд дійшов висновку, що указ від 23 січня 2023 року є актом індивідуальної дії, що не зачіпає прав позивача.

«Доводи позивача про те, що хоча указ не прийнятий безпосередньо щодо Петра Порошенка, проте він стосується його прав, свобод, а також встановлених законом гарантій діяльності народних депутатів України, є необґрунтованими», – йдеться у постанові суду.

Суд також підкреслив, що інцидент із забороною виїзду Порошенку в грудні 2023 року не є предметом цього спору. Постанова Великої палати набрала чинності 3 жовтня і оскарженню не підлягає.

Шанувальники українського кінематографу отримують виняткову можливість насолодитися новим трилером, який захоплює з перших хвилин і тримає в напрузі до самого фіналу. "Лишайся онлайн" – це українська військова картина, що вийшла на екрани країни, і відзначається особливим форматом зйомок – скринлайф. Це перша в Україні стрічка про війну, знята у такому форматі, і що робить її особливою, це унікальний підхід до відтворення подій на екрані ноутбука.

Сценарій картини був написаний навесні 2022 року, а зйомки розпочалися влітку того ж року. Здійснення такого проекту у форматі скринлайф вимагало потужної команди та великих зусиль. Проте, завдяки наполегливості та таланту кожного учасника знімальної групи, картину вдалося створити на високому рівні.

Кожна деталь у "Лишайся онлайн" відіграє важливу роль у створенні атмосфери напруження та реалізму. Саме це робить фільм таким захоплюючим та непередбачуваним для глядачів. Автори стрічки – Антон Скрипець та Єва Стрельникова – змогли передати на екрані невимовну атмосферу того часу, коли над Україною лунали обстріли та ракетні удари.

Незважаючи на труднощі та виклики, з якими зіткнулася команда фільму, "Лишайся онлайн" став переможцем українського кіно на міжнародному фестивалі "Фантазія" в Канаді. Це визнання свідчить про величезний талант та професіоналізм українських кінематографістів, а також про важливість і актуальність теми, яку вони висвітлили у своїй роботі.

Час дії картини "Лишайся онлайн" належить періоду російського вторгнення в Україну. За цією драматичною подією слідкує головна героїня, волонтерка Катя, що координує дії тероборони в одному з київських районів через мережу. Її брат Вітя та дядько Толік також беруть участь у територіальній обороні, проте їхній участь у війні залишається прихованою від матері, яка не відома про їхню діяльність у територіальній обороні.

Катя постійно перебуває на зв'язку з іноземним волонтером Раяном, який забезпечує гуманітарну допомогу мешканцям Київської області. Координація їхніх дій відбувається через ноутбук, що був пожертвований компанією для потреб фронту. Неочікувано Катя отримує дзвінок від п'ятирічного хлопчика Сави, який плутає її з його батьком та прохає допомогти знайти його рідних. Під час евакуації з Бучі Сава втратився і тепер перебуває в Львові. Катя не може відмовити дитині і розпочинає пошуки його батьків, вивчаючи нюанси їхнього життя через соцмережі.

Паралельно з пошуками, Катя стикається з реальними небезпеками окупованої території, а саме, ракетними обстрілами та повітряною тривогою. Проте, незважаючи на це, вона продовжує намагатися знайти батьків для маленького Сави.

Картину "Лишайся онлайн" можна порівняти з американським фільмом "Пошук" (2018), де батько використовує ноутбук та соцмережі для пошуку своєї зниклої доньки-підлітка. Фільм нашого виробництва викликав фурор, збираючи значні кошти у прокаті та отримавши позитивні відгуки від глядачів та критиків. "Лишайся онлайн" пропонує глядачам добре прописані характери та незабутні емоційні моменти, а виконання головної ролі Єлизаветою Зайцевою додає картині особливого колориту.

У фільмі "Лишайся онлайн" обличчя головної героїні Каті є основним "інструментом", через який ми сприймаємо всі колізії, що відбуваються з персонажами. Навіть за такого обмеженого візуального сприйняття, як обличчя, працюють навіть плашечки та інші дизайнерські скрин-елементи. Навіть уповільнений рух курсору на екрані ноутбука вдало передає драматичні нюанси, що відбуваються з головною героїнею. Швидка зміна ситуацій утримує увагу глядачів, які реагують на події на екрані сміхом або сльозами. Фільм має непоганий екшн: перестрілки, погоні, а також високоякісні діалоги, які залишають враження.

Особливо слід відзначити персонажа Вітіка, виконаного Олександром Рудинським, який завоював серця глядачів своєю безпосередністю та легкістю. Його "цьомки-бомки" точно підкорять усіх. У картині чудово взаємодіють пара сестри та брата: вона — раціональна та вольова, він — імпульсивний бешкетник, але обидва мають твердий характер.

Образ Каті з її наповненими сльозами очима символізує Україну, яка переживає складний час, тоді як рудий Вітьок із своєю чарівною посмішкою уособлює справжніх козаків, які виставляють Батьківщину з лиха.

Недоліками фільму можна вважати використання штампів, які подекуди проскакують, наприклад, хвилювання мами героїні. Олеся Жураківська органічно втілює свою роль, проте її персонаж міг би бути більш розвинутим. Також стандартним видається образ першої матері російського окупанта, але в той же час Ірина Тамім, що грає іншу матір російського солдата, зіграла вражаючу роль, яка викликала бурхливу реакцію аудиторії. Автори вдало збалансували обидві матері, додавши картині глибини та напруження.

Додатковий недолік фільму полягає у зайвій кількості жертв серед позитивних персонажів. Особливо болісно впливає на глядача смерть одного з ключових героїв. Хоча головним завданням стрічки є пошук батьків хлопчика, а також вигнання окупантів з української землі, однак важливою метою героя стає і надання надії глядачеві. Він має стати символом боротьби і продовження опору, а не просто стерти землю від ворогів. Помітно, що так і сталося — ворога було відігнано, але додаткові трагедії тільки відволікали увагу глядача і виводили стрічку на межу мелодрами. Це порушувало первинну мету авторів — наголосити на необхідності міжнародної підтримки для України. Незважаючи на це, фільм варто визнати гідним, адже він утримує увагу глядача до самого фіналу. Заслуговує на повагу мужність авторів, які в тяжких обставинах зуміли створити складне кінематографічне творіння, що має особливе значення у сучасному світі.

У висновку можна відзначити, що фільм "Лишайся онлайн" має як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, це цікава кінострічка, яка утримує увагу глядача до самого фіналу, має добре прописаних персонажів і насичений сценарій. З іншого боку, недоліком фільму є зайва кількість жертв серед позитивних персонажів, що відводить його від первинної мети й може перетворити на мелодраму. Однак варто відзначити мужність авторів, які в умовах складної ситуації зуміли створити важливе кінематографічне творіння, яке відіграє важливу роль у сучасному світі, акцентуючи увагу на необхідності підтримки України та засудження російської агресії.