Ворог намагається прорвати кордон на Сумщині

Слідство виявило масштабну корупційну схему в комунальному підприємстві «Харківські теплові мережі», внаслідок якої мільйони гривень міжнародної допомоги та коштів місцевого бюджету опинилися в кишенях пов’язаних із посадовцями осіб. За даними слідства, лише в 2022 році компанії, афільовані з колишнім віцепрезидентом футбольного клубу «Металіст», отримали державні контракти на постачання труб, технічної солі та інших товарів на загальну суму близько 280 мільйонів гривень.

Кошти на закупівлі були залучені через кредити Світового банку, а також з місцевого бюджету Харкова, що став основним джерелом фінансування. Проте, згідно з висновками слідства, ці закупівлі здійснювались без належної конкуренції і за завищеними цінами. Це дозволило компаніям-посередникам, які діяли в рамках цієї схеми, отримати значні прибутки, що не мали жодного відношення до реальних вартостей постачання товарів.

Організатор схеми, який фігурує під ініціалами «К. С. О.», досі не затриманий і уникає публічної відповідальності. Судова система обмежилася зручними домовленостями, не дійшовши до справжніх вигодонабувачів.

Справу можна розглядати не лише як корупцію в одному комунальному підприємстві. Вона показує, як під час війни міжнародна допомога та місцеві кошти стають джерелом наживи для обмеженого кола менеджерів і пов’язаних із ними компаній. Питання про повних організаторів та механізм розкрадання залишається без відповіді, а харків’яни платять за неефективність системи: труби купують за завищеними цінами, тепло в будинках і стабільність міста під загрозою.

У Львові триває розслідування гучної справи про ймовірне розкрадання значних коштів, виділених на будівництво фортифікаційних споруд на Сумщині. За попередніми оцінками, сума розкрадених коштів може перевищувати 700 мільйонів гривень. У справі фігурують високопосадовці Львівської обласної військової адміністрації, а також представники підрядних організацій, які мали виконувати роботи з укріплення оборонних об'єктів.

Не зважаючи на відкритий характер судових засідань, журналістам заборонили публікувати деталі досудового розслідування, що викликало додаткову напругу в суспільстві та серед медіа. Личаківський районний суд Львова наразі розглядає клопотання щодо обрання запобіжних заходів для більше ніж десяти підозрюваних у справі. Серед них — Роман Дуля, колишній керівник управління капітального будівництва Львівської ОВА, а також двоє чинних співробітників адміністрації.

Будівництво оборонних споруд у Сумській області розпочалося у березні 2024 року. До робіт було залучено сім компаній, з якими уклали 18 договорів. За офіційними заявами Львівської ОВА, фортифікації були завершені вчасно та прийняті Міністерством оборони. Однак слідчі органи мають сумніви щодо використання бюджетних коштів.

8 жовтня ДБР повідомило про підозру понад десятьом особам. Наступного дня заступник голови ЛОВА Юрій Бучко підтвердив вручення підозр двом працівникам управління. Він наполягає, що всі роботи здійснювались під контролем правоохоронців і військових, а об’єкти були здані без зауважень.

Під час судових засідань адвокати фігурантів вимагали закритого розгляду, мотивуючи це належністю справи до оборонної сфери. Втім, суд залишив слухання відкритими, але заборонив журналістам поширювати будь-які дані з матеріалів слідства. Зокрема, суддя Назарій Нор обрав для Лесі Каранець, цивільної дружини Романа Дулі, 60 днів тримання під вартою з альтернативою застави у 2 мільйони гривень.

Подібне рішення ухвалив суддя Назар Стрепко щодо директора ТзОВ «БК Львів» Ігоря Летюка. Журналісти дізнаються про засідання лише безпосередньо перед їхнім початком, а імена підозрюваних стають відомі вже в залі суду.

Коли суд визначить запобіжні заходи для всіх фігурантів, наразі невідомо. Справу вже називають однією з наймасштабніших щодо освоєння коштів на фортифікацію в умовах війни.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За версією слідства, протягом 2022-2024 років переможцями тендерів підприємства ставали компанії, пов’язані між собою, такі як: ТОВ «КранТехЕлектро», ТОВ «Порт і флот» і ТОВ «ЕкспортТрейдГруп». Слідство зазначає, що ці компанії контролює одна особа, а самі підприємства надсилають фінансову та бухгалтерську звітність з однакових IP-адрес і перераховують кошти спільним контрагентам.

Однією із можливих осіб, пов’язаних зі справою, є колишній заступник голови ДП «Дельта-Лоцман» АМПУ Володимир Синкевич. Після звільнення з держпідприємства, яке фактично припинило проводити тендери за його профілем, він отримав роботу у великій експедиторській компанії «Аскет шиппінг».

Ця компанія активно працювала в Ізмаїльському морському порту. Використовуючи зв’язки з тодішнім керівництвом порту, він став комунікатором між портом і підрядниками, з якими працював у «тісній кооперації», ще будучи заступником голови ДП «Дельта-Лоцман», на що слідство, можливо, також звернуло свою увагу.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) невідкладно розглянула та відхилила звернення про скасування підозри, яке стосувалося колишнього голови ПриватБанку, Олександра Дубілета, у справі, що має пряме відношення до впливового олігарха Ігоря Коломойського. Зазначена справа стосується претензійного перехрещення суми у розмірі 9,2 мільярдів гривень. Відхилення звернення свідчить про відновлення та підтримку законності та об'єктивності в розслідуванні подібних випадків.

Рішення було прийняте Апеляційною палатою ВАКС у п’ятницю, 5 червня.

“Апеляційну скаргу захисника підозрюваного (Дубілета. – Ред.) відхилити. Рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін. Це рішення є остаточним і набуває законної сили з моменту його оголошення, і не підлягає подальшому оскарженню в касаційному порядку”, – зазначено у рішенні.

В жовтні 2023 року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оголосило в розшук колишнього голову правління ПриватБанку Олександра Дубілета та його заступницю Людмилу Шмальченко у справі, пов’язаній з Ігорем Коломойським, щодо можливого заволодіння коштами банку на суму у 9,2 мільярда гривень. Дубілета також було оголошено в розшук у іншій справі ПриватБанку, що стосується можливої розтрати коштів банку на суму у 8,2 мільярда гривень, яка вже передана до суду.

У травні 22-го року ВАКС відхилив позов адвокатів Дубілета, які вимагали скасувати підозру своєму клієнту. Однак вони подали апеляцію на це рішення.