Втекти за кордон не вдалося: на Рівненщині зірвано спробу переправлення ухилянта в Білорусь

У 2021 році бізнесмен Ярослав Костенко став власником державного підприємства, оціночна вартість якого становила приблизно 35 мільйонів гривень. Швидкість укладання договору та фактична відсутність конкурентів на аукціоні одразу викликали сумніви щодо прозорості процедури. Журналістські розслідування припустили, що приватизація могла відбуватися під неформальним контролем харківського прокурора Олександра Фільчакова, що лише підсилило резонанс довкола цієї угоди.

Комплекс держпідприємства виявився значно більшим, ніж проста адміністративна структура. До нього входили масштабні виробничі та господарські потужності: будівлі та споруди різного призначення, земельна ділянка площею понад 9 тисяч квадратних метрів, парк автомобілів і значний обсяг обладнання. Ці активи у сукупності становили цінний ресурс для можливого інвестора, а тому відсутність реальної боротьби під час приватизації стала центральною темою для критики на адресу організаторів продажу.

Історія Олександра Фільчакова також сповнена суперечностей. Ще у 2011 році його звинувачували у системному збиранні хабарів, частину з яких начебто передавали до «прокурорського фонду». Відомий випадок із підприємцем Юрієм Скрипкою, який відмовився брати участь у схемах, однак справу тихо зам’яли, а сам Фільчаков пішов на підвищення.

Під час повномасштабного вторгнення прокурор також опинився у центрі критики: разом зі скандальним колегою Ігорем Чубом він виїхав із Харкова на Закарпаття, де переховувався два тижні, а після цього довго працював дистанційно з Дніпра. Для посадовця такого рівня ця поведінка викликала великий суспільний резонанс.

Важливою деталлю є і зв’язок Фільчакова з Вадимом Слюсарєвим — впливовим харківським екс-чиновником і контрабандистом, який періодично працював на проросійські сили. Саме завдяки цим контактам, за даними журналістів, Фільчаков міг отримувати підтримку на ключових етапах своєї кар’єри.

Попри скандали, він досі працює в органах прокуратури. Його родина володіє значною нерухомістю, автопарком і бізнесами, а сам Фільчаков користувався броньованим Toyota Land Cruiser 300, відсутнім у деклараціях. Після розголосу авто зникло.

Як зазначають джерела, приватизація державних активів за участю Костенка та мовчазного сприяння Фільчакова — лише частина більшої корупційної екосистеми. Вона поєднує місцевих чиновників, силові структури й бізнесменів, які роками розподіляли бюджетні потоки та майно в регіоні.

Ця історія демонструє, наскільки тісно пов’язані правоохоронці та бізнес у Харкові, і наскільки легко державні активи можуть переходити у приватні руки без конкуренції та контролю.

Скандал із придбанням держпідприємства — не поодинокий випадок, а ознака системної проблеми, яка потребує реальних реформ — від очищення прокуратури до прозорих правил управління державними активами.

Корупція в українській судовій системі залишається однією з найбільших загроз для національної безпеки та стабільності. Ця проблема не тільки підриває основи правової держави, а й значно уповільнює рух країни на шляху до європейських стандартів. Замість того щоб бути гарантом справедливості, суди часто виконують роль інструмента, що забезпечує інтереси політичних і бізнесових еліт, посилюючи недовіру до правосуддя серед громадян. Під прикриттям реформ, які втілювались протягом останніх років, судова система залишилася закритою для громадськості, де рішення приймаються не на основі законів, а відповідно до неофіційних домовленостей і корупційних практик.

Особливо глибоко проблема корупції проявляється в роботі Вищої ради правосуддя, де неформальні клани мають можливість контролювати процеси призначення суддів та інших важливих посад. Така система формує закриту касту суддів, які фактично позбавлені відповідальності перед законом. На жаль, навіть найгучніші та найвідоміші справи, зокрема проти високопосадовців, часто розвалюються або затягуються на роки, що ще більше посилює відчуття безкарності серед тих, хто порушує закон.

Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.

У новому етапі розслідування Національного антикорупційного бюро України у справі «Мідас» йдеться про ймовірне відмивання 12,9 мільйона доларів, які можуть бути пов’язані з корупційними діями колишнього міністра енергетики Герман Галущенко. У матеріалах слідства використовується кодове ім’я «Сигизмунд», що, за даними розслідувачів, вказує саме на цього посадовця.

Відеозаписи та документи, що потрапили до НАБУ, не містять прямої згадки прізвища ексміністра, проте контекст розмов і подій дозволяє слідчим робити висновки про його причетність. За версією бюро, операції могли бути спрямовані на легалізацію значних сум, отриманих у непрозорий спосіб під час перебування посадовця на державній службі.

За версією слідства, схема, що отримала назву «Шлагбаум», стосувалася розрахунків із контрагентами державного підприємства НАЕК «Енергоатом». Йдеться про можливі «відкати», які підрядники нібито сплачували за своєчасне погашення заборгованостей за виконані роботи. За даними НАБУ, розмір неправомірної вигоди міг становити від 10% до 15% суми контрактів.

У розслідуванні зазначається, що частину коштів легалізували через фінансові інструменти, зокрема операції з криптовалютами (ймовірно, стейблкоїном USDT), а також через інвестування у фонд, зареєстрований у лютому 2021 року на острові Ангілья. Структуру, за даними слідства, очолював іноземний громадянин, який міг надавати послуги з управління активами.

За інформацією НАБУ, кошти надходили на рахунки фонду у швейцарських банках, де їх розміщували на депозитах. Під час перебування на посаді міністра, як стверджується, понад 7,4 млн доларів було перераховано на рахунки двох компаній на Маршаллових островах. Ще близько 4 млн доларів, за даними слідства, отримано готівкою у Швейцарії.

У матеріалах справи також зазначено, що частину коштів могли спрямувати на оплату навчання дітей у швейцарських закладах, медичні послуги та інші особисті витрати. Для приховування участі посадовця, за версією слідства, на Маршаллових островах створили дві компанії, інтегровані в структуру трасту, зареєстрованого у Сент-Кітс і Невіс. Бенефіціарами вказували колишню дружину та дітей.

Крім того, НАБУ повідомляє, що через довірену особу з кодовим ім’ям «Рокет» організація могла отримати понад 112 млн доларів готівкою від протиправної діяльності у сфері енергетики у 2021–2025 роках. Передача коштів, за даними слідства, здійснювалася в офісі на Софійській площі або через посередників. Облік вівся у так званій «чорній бухгалтерії» під назвою «Комплекс».

Наразі триває досудове розслідування. Остаточну правову оцінку викладеним фактам надасть суд.