Які наслідки чекають на тих, хто не зможе оновити свої дані до 16 липня

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.

Надішліть, будь ласка, повний вихідний текст, і я підготую нову унікальну розширену версію з заголовком у першому абзаці та без небажаних фраз.

Частина ділянок, які потенційно може поглинути вода, нині перебуває в окупації. Аналіз базувався на даних 2018 року, та експерти попереджають: реальні зміни стануть відчутними вже до 2100 року. Те, що ще кілька десятиліть тому вважалося віддаленою перспективою, сьогодні виглядає загрозою, яка швидко наближається.

Євгенія Засядько нагадала, що глобальна спільнота давно мала інструменти для запобігання критичним сценаріям. Паризька кліматична угода 2015 року зобов’язувала країни послідовно скорочувати викиди парникових газів кожні десять років, аби утримати потепління в межах безпечних параметрів. Однак виконання цих зобов’язань виявилося набагато менш системним, ніж передбачалося.“Нині під питанням, чи зможемо ми досягнути цілей Паризької угоди і який сценарій майбутнього стане реальністю”, — підкреслила вона.

Ситуацію ускладнює і позиція США, які є ключовим гравцем у глобальній кліматичній політиці. Вихід країни з Паризької угоди, який підписав президент Дональд Трамп, за оцінками експертів, послаблює міжнародні зусилля зі стримування наслідків глобального потепління та ускладнює координацію між державами.

Наслідки підвищення рівня моря можуть кардинально вплинути на життя мільйонів українців і змінити економіку регіонів, які залежать від прибережної інфраструктури, аграрного виробництва та транспорту. Екологи закликають уряди посилити адаптаційні плани, а також прискорити темпи скорочення викидів, аби уникнути найгірших сценаріїв.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У коментарі, наданому в інтерв’ю, Денисенко чітко зазначила, що більше не зможе працювати з Безрук. Вона наголосила, що не засуджує її вибір, але стверджує, що це була свідома позиція, яку акторка обрала, виїхавши до країни-агресора.

“Галя Безрук вибрала залишитися в Росії, будувати кар’єру там. З нею я не готова працювати. Навіть якщо вона скаже: ‘Україно, моя рідна, я тебе люблю’, то ні. Це була свідома позиція — вибрати РФ. Я теж якоюсь мірою її розумію, чому вона так зробила. Ми завжди робимо вибір або з любові, або зі страху. Вона зробила вибір зі страху. Бо боялася, що тут її нічого не чекає, зі страху за свою дитину, кар’єру. Але це не та людина, з якою мені по дорозі”, — зазначила акторка.

Денисенко також поділилася своїми думками щодо інших колег, які, незважаючи на те, що багато років працювали в Росії, після початку повномасштабного вторгнення підтримали Україну. Серед них — Катерина Кузнєцова, Любава Грешнова, Михайло Пшеничний. За словами Наталки, вона готова працювати з цими акторами.

“Вони жили в Росії, працювали там. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони зібрали речі і поїхали звідти. Я готова з ними працювати, звичайно. Вони так само, як і я до повномасштабного вторгнення, не усвідомлювали всієї серйозності ситуації. Поки війна не прийшла до твого дому, ти не розумієш цього”, — підкреслила вона.

Про Галину Безрук

Галина Безрук здобула популярність завдяки своїм ролям у таких серіалах, як “Останній москаль”, “Будиночок на щастя” і “Слуга народу”. З початком повномасштабного вторгнення вона відкрито підтримала путінський режим і переїхала до Росії, де продовжує будувати свою кар’єру.

Попри численні негативні коментарі на свою адресу, акторка довго мовчала про війну, а потім заявила, що вибирає сім’ю, а не батьківщину. Її батьки, які залишилися жити в Києві, також підтримали це рішення.

У більшості країн світу ми можемо спостерігати зростання популярності дронів-убивць. Ця нова форма зброї, яка вперше була розроблена в Україні, відкриває перед військовими можливість проведення масштабних і високоточних операцій, що змінює парадигму ведення війни. Не дивно, що в обкладинці та заголовку ми бачимо гармату-ракету, символізуючи силу і вразливість нової зброї. Проте варто зазначити, що в Україні також розвивається інша галузь безпілотних літальних апаратів, таких як БПЛА і FPV-дрони, які відрізняються своєю більш практичною та функціональною спрямованістю. Такі саморобні дрони, які мають вигляд звичайних моделей на стяжках, навіть викликають сміх та сарказм.

Варто зазначити, що концепція безпілотних літальних апаратів має свої корені в минулому. Нікола Тесла, великий винахідник і електроінженер, вже наприкінці XIX століття запатентував радіокеровану модель корабля, підкресливши, що вона може мати велике значення у воєнний час, звертаючи увагу на потенційну руйнівність такої технології. Перший літаючий ударний безпілотник був створений Чарльзом Кеттерінгом у США ще у 1910 році. Цей літак, замаскований як звичайний літальний апарат, мав на борту вибухівку і годинниковий механізм, що автоматично активувався і спрацьовував, коли апарат перебував над ціллю. Незважаючи на те, що США прийняли вироблені 45 екземплярів на озброєння, вони так і не були використані у жодній воєнній операції.

У висновку можна зазначити, що розвиток безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів-убивць, є актуальним явищем у сучасному військовому світі. Важливо враховувати не лише технологічні досягнення, а й потенційні наслідки використання такої зброї. Україна, яка є піонером у цій галузі, має можливість вплинути на подальший розвиток цієї технології та визначити її етичні та правові рамки в контексті міжнародного співробітництва. Також важливо враховувати історичний контекст розвитку безпілотних літальних апаратів і зробити висновки з минулих досвідів, щоб уникнути можливих негативних наслідків використання цієї технології у майбутньому.

Аналіз ситуації в Україні від заступника директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень, Джонатана Еяля, розкриває низку помилок у стратегії підтримки України з боку Заходу. Хоча український уряд залишається на плаву, Росія не змогла здійснити свій план захоплення, і українські сили захисту продовжують працювати. Однак міжнародна підтримка України виявилася недостатньою. Розбіжності в політиці США щодо постачання зброї і низька віра у перемогу України в Європі підкреслюють цю проблему. Спочатку стратегія Заходу передбачала обмежену підтримку України, але події відвернулися від цього. Хоча постачання зброї було здійснено, воно часто затримувалося і було несистематичним. Президент США Джо Байден підтримав обмеження збройної підтримки з метою уникнути ескалації конфлікту з Росією. Цей підхід обмежив можливості українських військ і призвів до обмежених дій на території супротивника.

Незважаючи на ряд помилок, які зауважив політолог, Захід може надіятися на корекцію ситуації в Україні. Військові втрати Росії значні, що може стати стримуючим фактором у подальшому розвитку конфлікту. Незважаючи на те, що росіяни, ймовірно, зможуть утримати частину української території, їхній ресурс може бути обмеженим для розширення бойових дій. Підтримка України з боку Заходу також може зрости, особливо якщо адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги. Проте, для того щоб зміцнити європейську підтримку, керівникам ЄС доведеться переглянути свою риторику щодо війни в Україні. Наразі жоден із впливових західних покровителів України не проявив готовності інвестувати в неї більше, ніж вже пообіцяв, що може ускладнити ситуацію. Таким чином, перший рік війни відзначився українською хоробрістю, другий – стійкістю, а третій може виявитися рішучим щодо подальшого розвитку конфлікту.

У висновку можна зазначити, що стаття розглядає різні аспекти конфлікту між Україною та Росією з погляду західних політичних експертів. Вона акцентує увагу на помилках, які, на їхню думку, допустили західні країни у своїй стратегії підтримки України, а також на можливих шляхах вирішення ситуації. Відзначається, що необхідно змінювати риторику щодо війни в Україні для зміцнення європейської підтримки, а також враховувати можливість нових пакетів військової допомоги з боку США. Зазначається, що перші два роки війни відзначилися великою хоробрістю та стійкістю України, але подальший розвиток подій може виявитися вирішальним для майбутнього конфлікту.