Єнс Столтенберг: Україна має право завдавати ударів по території Росії

У вечірньому зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський розкрив важливі аспекти поточної ситуації в країні. На засіданні Ставки Верховного головнокомандувача глава Збройних Сил України Олександр Сирський представив стратегічні напрямки дій, вказавши на успішні позиції в різних регіонах, а також підкреслив покращення логістики в армії. Звіти Міноборони та Мінстратегпрому щодо контрактів на постачання військової техніки та боєприпасів свідчать про намір досягнути рекордного рівня військово-промислового комплексу цього року та подальшого його розвитку. Відзначивши міжнародну співпрацю, Зеленський наголосив на позитивних відносинах з Індонезією та запропонував їй приєднатися до Глобального саміту миру. Він також висловив вдячність Європейському союзу за створення Фонду допомоги Україні на підтримку оборони країни, віруючи у його важливу роль у майбутній безпеці України.

У зверненні до українського народу 18 березня, президент Володимир Зеленський висвітлив ключові події та досягнення військової справи в країні. Він відзначив успішні позиції Збройних Сил України на різних напрямках, а також покращення логістики у військовому секторі. Заяви про досягнення рекордного рівня військово-промислового комплексу та плани подальшого розвитку свідчать про стратегічне планування країни щодо забезпечення своєї безпеки. Наголошення на міжнародній співпраці свідчить про важливість залучення інших країн у підтримку України та спільну боротьбу за мир і стабільність. Ухвалення Європейським союзом рішення про створення Фонду допомоги Україні підсилює переконання у підтримці та солідарності з боку міжнародного співтовариства.

Національне антикорупційне бюро України анонсувало вихід другої частини так званих “плівок Міндича”, наголошуючи, що найбільшу увагу буде приділено закупівлям у Міністерстві оборони. Водночас країна активно обговорює заяви чинного секретаря РНБО та колишнього міністра оборони Рустема Умєрова, який спробував виправдатися перед суспільством. Він стверджує, що будь-які зв’язки з Тимуром Міндичем обмежувалися нібито обговоренням бронежилетів і не переростали у конкретні контракти, а інформацію про його участь у схемах називає наклепом.

Проте аналіз хронології подій показує, що пояснення Умєрова не знімають низки питань. Фактично, суспільство та експерти очікують на повні матеріали НАБУ, аби побачити, чи дійсно контакти з бізнесменом обмежувалися технічними розмовами, чи мова йде про ширшу систему взаємодії, що впливала на державні закупівлі. Оскільки попередні записи вже показали ознаки непрозорих домовленостей і потенційних корупційних ризиків, нова частина плівок може виявитися ще більш резонансною.

Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

Участь командувача Об'єднаних сил ЗСУ, Юрія Содоля, у парламентському засіданні виявилася вирішальною та напруженою. Він виступив із заявою, що відображає надзвичайну серйозність стану справ у сфері оборони України. Питання про нестачу військового особового складу нині стоїть на передньому краї. Командувач зазначив, що відоме оперативно-стратегічне угруповання військ під назвою "Хортиця", яким він керує, стикається з недостатньою кількістю військовослужбовців, що надзвичайно обмежує їхні можливості на фронті. Він розповів, що підрозділи, які зазвичай повинні налічувати 8-10 бійців, зараз складаються із 2-4 осіб. Це призводить до серйозного зниження ефективності оборони, особливо у контексті зростання загрози від нових технологій, таких як дрони-камікадзе та FPV-дрони. Содоль підкреслив, що головне навантаження лягає на особовий склад механізованих та піхотних підрозділів, і з недостатньою кількістю військовослужбовців важко забезпечити ефективну оборону на всьому фронті. Він виразив обурення тим, що відповідні бригади мають обороняти значно меншу територію, ніж передбачено нормативами. Завершивши свій виступ, Содоль закликав народних депутатів прийняти законопроєкт про мобілізацію з метою забезпечити необхідну кількість бійців для армії та забезпечити ефективну оборону країни.

Виступ командувача Об'єднаних сил ЗСУ, Юрія Содоля, у парламенті викликав серйозне занепокоєння стосовно стану обороноздатності України. Проблема недостатньої кількості військовослужбовців у військових підрозділах, особливо у групі "Хортиця", висунула нагальну потребу в усуненні цього недоліку. Нестача бійців суттєво обмежує ефективність оборони, що стає особливо актуальним з появою нових загроз, таких як дрони-камікадзе та FPV-дрони. Заклик командувача до прийняття законопроєкту про мобілізацію є важливим кроком у забезпеченні потрібної кількості бійців для армії та збереженні ефективності оборони країни.