Юлія Свириденко пояснила причини своєї відставки

Високий суд Англії ухвалив рішення, яке стало однією з найгучніших фінансових подій року: колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов мають відшкодувати близько трьох мільярдів доларів збитків і судових витрат. Ця сума охоплює як самі втрати, так і витрати на багаторічний судовий процес, що став символом боротьби українського банку за справедливість на міжнародному рівні.

Суд визнав бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство, яке відбулося ще до націоналізації ПриватБанку у 2016 році. За матеріалами справи, через складну мережу фіктивних компаній із банку було виведено мільярди доларів. Рішення англійського суду є принциповим прецедентом не лише для України, а й для всього міжнародного фінансового середовища, адже воно демонструє, що навіть найбільш впливові бізнес-групи не захищені від відповідальності.

Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

В Одесі з’явилася додаткова інформація про рух коштів, які, за даними з різних джерел, були пов’язані з періодом перебування Геннадія Труханова на посаді міського голови. У фокусі уваги правоохоронців і контролюючих структур опинилися не лише формальні фінансові операції, а й неофіційні канали передачі готівки, що могли використовуватися для обслуговування інтересів окремих груп впливу.

За наявними відомостями, протягом тривалого часу функцію готівкового кур’єра нібито виконував Олег Совік — людина, добре відома в одеських муніципальних колах. У різні роки він очолював комунальне підприємство «Міськзелентрест», був депутатом місцевої ради, а також активно працював як підрядник Одеської міськради у сферах пожежної та охоронної безпеки. Саме поєднання управлінського досвіду, політичних зв’язків і бізнес-інтересів зробило його фігурантом численних публічних згадок.

Під час повномасштабної війни Совік понад двадцять разів перетинав державний кордон. За інформацією з матеріалів правоохоронних органів, ці поїздки не мали туристичного характеру. Йдеться про системне вивезення готівкових коштів за кордон в інтересах Труханова. В одному з епізодів Совіка затримали з незадекларованими 200 тисячами доларів США. Втім, кримінального продовження ця історія не отримала — після появи довідки з банку «Південний» інцидент фактично зійшов нанівець. Якщо ж екстраполювати цей випадок на всі зафіксовані поїздки, сума потенційно вивезеної готівки може сягати щонайменше 4 мільйонів доларів.

Паралельно з цим Совік залишався стабільним отримувачем бюджетних коштів в Одесі. Його ключова структура — ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» — минулого року стала фігурантом кримінального провадження щодо можливого розкрадання 258 мільйонів гривень на тендерах. Антимонопольний комітет України встановив ознаки системної антиконкурентної змови, використання фіктивних конкурентів і фактичне обмеження реальної конкуренції на закупівлях. У результаті компанії, пов’язані із Совіком, були тимчасово обмежені в участі в публічних тендерах.

Після цього бізнес-група дістала з «резерву» іншу юридичну особу — ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ». Компанія зареєстрована за тією ж адресою, що й ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ», у квартирі, яка належить Людмилі Совік. Попри токсичну історію, за останній період ця фірма отримала підряди та прямі договори майже на 80 мільйонів гривень.

За словами учасників ринку, тендерна документація системно формувалася під конкретного виконавця. За окремими процедурами вже проведені експертизи, які виявили повну ідентичність тендерних пропозицій різних учасників — ознаку картельної змови, що автоматично створює ризики і для замовників.

Водночас ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» лише наприкінці грудня вийшло зі статусу «ризикового» платника податків. Компанія систематично не сплачувала податкові зобов’язання, що підтверджується даними фінансового моніторингу. Зв’язок між двома структурами — ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» — прямо зафіксований у рішеннях Антимонопольного комітету України і свідчить про корпоративне спадкоємство та контроль з боку одного бенефіціара.

Ключовою довіреною особою Совіка у цих процесах залишається Влад Касаткін — директор ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ», який офіційно представляє його інтереси. Останнім часом Касаткін з’явився у новому політичному контексті: Совік інтегрував його до партії «Батьківщина», публічно дистанціюючись від Труханова та попередніх політичних союзів.

Фактично йдеться не про розрив зі старою системою, а про зміну вивіски. Дані Prozorro, рішення АМКУ, матеріали кримінальних проваджень і фінансові сліди демонструють сталість схеми: ті самі компанії, адреси, довірені особи, прямі договори, фіктивна конкуренція та відсутність реальної відповідальності.

У столичному журналістському середовищі насправді, найсміливішими розслідниками скандальних інцидентів є не тільки кореспонденти національних газет, але й місцеві журналісти, які виявляють справжній інтерес до розкриття темних інтриг, що мають місце в областях. Однією з таких справ став скандал у Тернопільській області України, пов'язаний з діяльністю депутата, який одночасно володіє статусом військовослужбовця Збройних Сил України. Співробітники обласного управління Служби безпеки України виявили, що цей депутат, використовуючи свій статус та можливості, надавав допомогу особам, які прагнули ухилитися від закону, дозволяючи їм незаконно виїхати за кордон. Інформацію про це розповіло саме обласне управління СБУ. Внаслідок діяльності цього депутата, згідно з офіційною інформацією, з країни вже встигли виїхати понад 70 військовозобов'язаних чоловіків, що викликало серйозні обурення та запити про негайне реагування від громадськості та компетентних органів.

Розкритий скандал у Тернопільській області України став важливим сигналом про необхідність посилення контролю за діяльністю державних посадовців та військовослужбовців. Виявлення фактів допомоги ухилянтам у виїзді за кордон з боку депутата, який одночасно має статус у Збройних Силах, свідчить про необхідність посилення внутрішнього контролю та забезпечення виконання закону. Цей інцидент також підкреслює важливість розслідування та вжиття відповідних заходів з боку компетентних органів для попередження подібних порушень у майбутньому. Зацікавленість громадськості та активна роль журналістів у виявленні та розкритті подібних скандальних ситуацій є важливим чинником у забезпеченні прозорості та відповідальності в державному управлінні.