Юрист Роберт Амстердам представив звіт із доказами атак на УПЦ та її каплиці та священиків

Після оприлюднення спільної американсько-російської ініціативи щодо припинення війни в Україні в європейському політичному просторі дедалі частіше з’являються порівняння із драматичними подіями 1939 року. Аналітики, історики та журналісти проводять чіткі паралелі між сучасними домовленостями великих держав і тим, як у минулому вони вже намагалися перерозподілити сфери впливу на континенті без урахування інтересів менших країн.

Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон наголосив, що новий план, запропонований Вашингтоном і Москвою, нагадує логіку пакту Молотова–Ріббентропа — угоди, яка фактично поділила Східну Європу між двома тоталітарними режимами та відкрила шлях до вторгнення нацистської Німеччини в Польщу. На його думку, сьогоднішня ситуація демонструє таку саму тенденцію: великі держави ухвалюють стратегічні рішення, що прямо зачіпають інтереси України, при цьому не включаючи її до ключових переговорних процесів.

Європейський проєкт будувався як антипод воєн між своїми — саме за це ЄС отримав Нобелівську премію миру у 2012 році. Але у сфері оборони блок системно перекладав відповідальність на НАТО, тобто на США. У результаті, пояснює Чемпіон, нинішній ЄС нагадує футболіста, якого змушують зіграти в регбі: наявних інструментів для силової дипломатії не вистачає.

Втім, Європі, на думку оглядача, доведеться зробити стрибок у невідоме. Розв’язання він бачить поза межами інституцій ЄС — через коаліції країн, які готові діяти швидше й рішучіше. Приклади вже з’являються: Велика Британія очолює Об’єднані експедиційні сили з десяти північних держав; існує Північно-Балтійська вісімка, а Лондон та Париж разом формують коаліцію для майбутньої миротворчої місії в Україні. Дослідник Фінського інституту міжнародних відносин Ніклас Гельвіг вважає таку фрагментарність не хибою, а, можливо, навіть перевагою — адже ключові регіональні гравці, зокрема Британія, Норвегія та Туреччина, не входять до ЄС.

Європа, підкреслює Чемпіон, повертається в реальність історії після кількох десятиліть «утопічного перепочинку». Її першочергове завдання — переозброєння і формування спільної позиції щодо загроз. Але в історії континент об’єднувався лише тоді, коли небезпека ставала очевидною та екзистенційною: як під час Холодної війни чи протидії Османській імперії у XVII столітті.

На думку оглядача, сьогоднішній виклик для європейських лідерів — знайти спосіб одночасно зберегти мир усередині блоку та виробити силу зовні, щоб протистояти Росії та не дозволити їй нав’язати сценарій, схожий на той, що був узгоджений між Москвою і Берліном у 1939 році.

Європейські медіа нагадують, що ці процеси розгортаються на тлі поглиблення контактів між США та Росією, а також погроз Вашингтона обмежити підтримку Києва. За оцінками New York Post, фінансування української оборони упродовж чотирьох років коштуватиме Європі значно дешевше, ніж наслідки капітуляції перед Кремлем. Bloomberg своєю чергою пише, що багато європейських країн уже готуються стримувати Росію самостійно — інвестують у збройову промисловість і проводять навчання без участі США.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

“Вони постійно збільшують виробництво і кількість дронів, при цьому використовують різноманітні тактики для того, щоб виснажити нашу систему протиповітряної оборони (ППО)”, – зазначив Дикий в інтерв’ю “Спецпроєкти Сергія Мамаєва”. Однією з таких тактик є використання дронів-обманок, які, завдяки спеціальним дзеркалам, добре помітні на радарах, що дозволяє відволікати сили ППО від основної загрози.

Цей підхід має на меті не тільки створення дефіциту ракет у ППО, але й призводить до перевтоми військових, які полюють на ці дрони. Враховуючи це, Дикий пропонує зосередити зусилля на збільшенні кількості мобільних груп, здатних ефективно реагувати на загрози.

Цивільні як частина оборони

На думку експерта, однією з можливих відповідей на нові виклики є залучення до боротьби з дронами цивільного населення. В Україні є багато заброньованих чоловіків, які фізично здорові і придатні до служби. За словами Дикого, їх можна залучити до захисту неба, організувавши мобільні групи, які могли б почергово виконувати бойові чергування.

“Не бачу проблеми в тому, щоб студенти, які мають відстрочку, або люди, які заброньовані на роботах, допомагали в боротьбі з “Геранями” в свій вільний час”, – зазначив експерт. Він підкреслив, що це дозволить зняти частину навантаження з ППО, яке зараз відчувають військові.

Переведення мобільних груп у піхоту

Дикий також звернув увагу на проблему переведення мобільних вогневих груп у піхотні підрозділи через нестачу людей на фронті. Цю проблему можна було б розв’язати, використовуючи цивільних для боротьби з дронами, що дозволить зберегти основні сили для інших важливих завдань на фронті.

“Ми можемо розгорнути значно більше мобільних груп, ніж є зараз, і це допоможе зміцнити оборону країни”, – підсумував експерт.

Відома українська фітнес-тренерка та телеведуча Аніта Луценко офіційно підтвердила інформацію про розлучення з Олександром Лозовцовим. Про особисті зміни вона відверто розповіла в розмові з Машею Єфросиніною. За словами спортсменки, їхні шляхи з чоловіком розійшлися ще певний час тому, однак лише тепер вона наважилася публічно проговорити цю тему.

Аніта пояснила, що головною причиною розриву стали глибокі внутрішні зміни у її почуттях. Вона усвідомила, що кохання зникло, а залишатися у шлюбі без щирих емоцій не вважає правильним ні для себе, ні для партнера. За її переконанням, стосунки мають приносити радість, підтримку та відчуття гармонії, і якщо цього немає, люди не повинні змушувати себе бути разом.

Спортсменка підкреслила, що Олександр був коханням всього її життя, і розрив дався їй нелегко. Луценко зізналася, що боялася піти на цей крок, побоюючись, що більше не зустріне такого кохання. Після консультацій з психоаналітиком вона наважилася розірвати стосунки.

Наразі Аніта Луценко самотня, проте вірить у можливість нових романтичних стосунків і навіть вже ходить на побачення. Відомо, що пара зустрічалася з 2013 року, у 2016-му у них народилась донька Мія. У шлюбі тренерка та Олександр не були.

За наявними даними, Боголюбов залишив територію України, використовуючи документ, який належав іншій особі — Миколі Сюмаку. Цікаво, що сам Сюмак раніше повідомляв про втрату свого закордонного паспорта навесні 2022 року. Проте, за словами Сюмака, він вирішив не звертатися з цього приводу до правоохоронних органів.

Ця інформація стала відомою після того, як Боголюбов виїхав за кордон в ніч на 24 червня 2024 року потягом Київ – Хелм. Журналісти “Української правди” виявили, що вже у Польщі він пред’явив справжній документ для перетину кордону.

Журналістів зацікавив один момент. Виникло запитання, чому підприємець скористався чужим паспортом. Він цілком міг виїхати на законних підставах з декількох причин:

Згодом Державне бюро розслідувань (ДБР) висунуло проти Боголюбова обвинувачення у незаконному перетині кордону та використанні чужого паспорта. Якщо його звинуватять, йому загрожує до 7 років позбавлення волі.

Варто відзначити, що Геннадію Боголюбову не було завчасно висунуто звинувачення з боку правоохоронців, і він мав можливість виїхати за межі України на підставі своїх особистих обставин, таких як вік та батьківство.