З 1 червня банки зменшують ліміти на перекази: кого це торкнеться і як підтвердити доходи

Лютий 2023 року залишив глибокий слід в історії боротьби з корупцією в Україні. Державне бюро розслідувань розкрило багатомільйонні угоди голови Податкової служби Києва, Оксани Датій. У цьому складному коктейлі корупційних схем виявилися й імена, які довгий час лишалися відомими лише зарядженим особам розслідування – Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович. Їхні імена стали синонімом загадковості в контексті розслідувань "Батальйону Монако", що ставали все більш відомими в світлі подій.

Не випадково Сергія Вязмікіна та Ігора Абрамовича помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти встановили, що колишній заступник начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та екс-депутат від ОПЗЖ – це давні друзі. Цей факт не міг не привернути увагу правоохоронних органів, і ГБР розпочало розслідування щодо законності перетину кордону учасників "батальйону Монако". Проте пройшло вже рік, і не було жодних новин з цього питання.

Одним із запитань, яким цікавилася громадськість, було, як Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович могли дозволити собі відпочинок у Монако. Відповідь на це питання стала зрозумілою після затримання та обшуку в Оксани Датій. За даними, у неї були знайдені записки, в яких вона виражала бажання отримати мільйони доларів, шуби та розкішні подорожі. Як тоді виявилося, за цими схемами стояли Вязьмікін, Купранець та Абрамович. Вони організовували масштабні схеми блокування податкових накладних і вимагали величезні суми за їх розблокування.

Поглянемо трохи на минуле Вязьмікіна та Купранця. Купранець, як відомий «борець» з економічною злочинністю, розпочав свою кар'єру ще за часів Януковича, ведучи темні справи з сутенерами і повіями. Пізніше він перейшов до контролю над контрабандою алкоголю та тютюну через Одеську митницю, де освоїв схеми відкатів, відкриваючи кримінальні справи та закриваючи їх після отримання хабарів. У підприємницьких колах він відомий як «рєшал», до кого можна звернутися за вирішенням проблем у бізнесі. З часом Купранець зробив кар'єру до посади заступника екс-міністра Авакова.

Сергій Вязмікін був довіреною особою Купранця. Він займався "боротьбою" з валютними мінялами, а пізніше відомий був у гральному бізнесі, працюючи на посаді в.о. начальника департаменту захисту економіки Національної поліції у 2016 році. Під керівництвом Авакова він займав посаду начальника департаменту стратегічних розслідувань при МВС, маючи великі можливості в "розслідуванні" інших осіб за відповідну винагороду.

За даними ЗМІ, під час своєї роботи в МВС, Купранець був настільки близький з Сергієм Вязмікіним, що той став для нього начальником. Разом працюючи у відомому серед колег "Департаменті кошмару бізнесу", вони встигли налагодити непогану базу підприємств, з яких продовжують отримувати свої "вигоди". З 2019 року до їхнього угруповання приєднався ще один особливий член – колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він раніше займав посаду у Податковому комітеті Верховної Ради, куди його запросив голова комітету та близький товариш Данило Гетьманцев. Після скандалу з Батальйоном Монако, Абрамович став вигороджувати героя статті. У той час, коли Вязмікін з Абрамовичем насолоджувалися відпочинком на Лазурному узбережжі, слідчі з Нацполіції – Руслан Марчук та Євген Коваль, які були виключені з МВС після відставки Авакова, вирішували питання щодо збору коштів із виробників.

Не дивлячись на відкритість деяких фактів, їхня бізнес-імперія залишається ретельно замаскованою від зайвих очей. Вязмікін, Купранець та їхні партнери використовують різноманітні юридичні хитрощі, у тому числі оформлення компаній на родичів, щоб приховати свої фінансові операції.

Сергій Анатолійович Вязьмікін зазначений як керівник АТ "Закритий недиверсифікований корпоративний венчурний інвестиційний фонд Фарт капітал". Наразі бенефіціаром цього фонду є Сетак Марія Олександрівна, теща Сергія Вязьмікіна. Михайло Григорович Купранець – батько Ігоря Купранця, але його причетність до фонду також викликає питання.

Слідчі мають вивчити цю складну мережу корупції, яка проникає різні сфери влади та бізнесу. Однак це може бути важким завданням, особливо коли мова йде про особистості з високими зв'язками та впливом. Тимчасова слідча комісія з корупції у ДПС розглядала це питання на засіданні, де журналіст Юрій Бутусов детально пояснив, які незаконні схеми використовують податківці для своєї вигоди.

Згідно з висловлюванням Бутусова, блокування податкових накладних стало основним інструментом, який дозволяє податківцям отримувати незаконні вигоди. Ця практика призводить до того, що робота багатьох підприємств ускладнюється, а розблокувати їх можливо лише через сплату хабара. Цікаво зауважити, що більше половини всіх зареєстрованих компаній, які піддаються перевірці, стикаються з такою проблемою.

Ще однією темою, яка викликала обурення, була діяльність департаменту акцизів, який, на думку Бутусова, працював на користь корупційних схем. У цьому контексті імена Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця набули особливого звучання.

Тим часом, поки українці спільними зусиллями готуються до перемоги над російською агресією, Вязмікін посилює свої "позиції" на Лазурному узбережжі Франції. Походжений із Нової Каховки, він займається збором хабарів від підприємств, що оподатковуються акцизами в Україні.

Під час ранкових пробіжок Ніццою разом зі своїм партнером, харківським бізнесменом Ігорем Абрамовичем, вони обговорюють нові методи отримання "доходу". Абрамович є лідером у списку "батальйону Монако".

Як зазначають Бутусов та інші експерти, перед початком війни Вязмікін і Купранець обіцяли людям із опозиції великі гроші у доларах. Ці кошти планували зібрати із поборів підакцизних підприємств. Для реалізації цієї схеми вони "орендували" податкову службу та активно співпрацювали з посадовими особами, які виписували порушення виробникам.

Весь цей складний механізм корупції, включаючи особистість Сергія Вязмікіна, який стоїть за "батальйоном Монако", знаходиться під серйозним контролем громадськості та правоохоронних органів. Їхні зв'язки та дії в галузі оподаткування та економічної безпеки України викликають серйозні сумніви. А ще, виявляється, дружина Вязмікіна, Оксана Олександрівна, у минулому була громадянкою Російської Федерації, яке ставило під сумнів їхню лояльність до України.

Нагадаємо, що у 2016 році Росія тривалий час окупувала Крим та частину Донбасу, завдавши важкий удар українському суверенітету та територіальній цілісності. В цей же період Сергій Вязмікін, відомий за свою роботу у сфері економічної безпеки, отримав посаду заступника начальника голови Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Це було значимим кроком для нього у кар'єрному зростанні, особливо в умовах складностей та викликів, пов'язаних з російською агресією.

Не зважаючи на його службові досягнення, варто звернути увагу на той факт, що дружина Вязмікіна володіє російським паспортом. Ця обставина може викликати певні питання щодо його відданості та лояльності до України, особливо в контексті російської агресії та анексії Криму. У таких обставинах важливо ретельно розглянути його зв'язки та дії з точки зору національної безпеки та інтересів держави.

Указ Президента України про нагородження Сергія Вязмікіна орденом Данила Галицького свідчить про визнання його внеску у забезпечення економічної безпеки країни. Однак цей факт не може ігнорувати питання, пов'язані з його особистими зв'язками та родинними обставинами, особливо з урахуванням геополітичної ситуації та загрози з боку Росії.

У такі складні часи, коли Україна стоїть на боротьбі за свою незалежність та територіальну цілісність, важливо забезпечити, щоб кожен посадовець проявляв вірність і відданість державі та її інтересам над усе.

У висновку можна сказати, що стаття розкриває складну ситуацію, пов'язану з особистими та службовими зв'язками Сергія Вязмікіна, який обіймав посаду у Національній поліції в умовах російської агресії. Варто звернути увагу на той факт, що дружина Вязмікіна має російське громадянство, що може створювати певні сумніви у відданості до української держави. Нагородження Вязмікіна орденом свідчить про його вагому роль у забезпеченні економічної безпеки країни, проте необхідно уважно враховувати всі аспекти його особистих та службових зв'язків у контексті національної безпеки України. У такі складні часи, важливо, щоб кожен посадовець мав непохитну відданість та лояльність до держави, а його дії були спрямовані на захист інтересів України.

22 лютого 2026 року Одеський Хаджибейський районний суд ухвалив рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо директора комунального підприємства, яке здійснює спеціалізовані монтажно-експлуатаційні роботи в місті. Суд підтримав позицію слідчих органів та обрав найсуворіший із передбачених законом запобіжних заходів.

Йдеться про керівника КП «СМЭП» — підприємства, що забезпечує функціонування та обслуговування елементів дорожньої інфраструктури, зокрема технічних засобів організації дорожнього руху. За інформацією, озвученою під час судового засідання, сторона обвинувачення наполягала на необхідності ізоляції посадовця на період досудового розслідування, мотивуючи це ризиками впливу на свідків та можливістю перешкоджання встановленню істини у справі.

У справі наразі не розкриваються офіційні деталі: правоохоронні органи не повідомляють про кваліфікацію інкримінованих дій, обсяг можливих порушень або ймовірні збитки. Водночас обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить, що суд визнав аргументи слідства достатніми для застосування жорсткого процесуального механізму.

Згідно з процедурою, слідство обґрунтовує необхідність такого рішення ризиками можливого впливу на свідків, знищення чи приховування документів, продовження ймовірної протиправної діяльності або спроб ухилення від слідства. Наразі публічна позиція сторони захисту відсутня.

КП «СМЭП» є частиною муніципальної інфраструктури та має повноваження у сфері виконання спеціалізованих робіт, укладання договорів і управління бюджетними коштами. У подібних провадженнях зазвичай предметом перевірки стають управлінські рішення, контрактна політика та фінансова дисципліна підприємства.

Розслідування триває. Подальший розвиток подій залежатиме від результатів слідчих дій та можливого оскарження запобіжного заходу в апеляційному порядку.

У своєму відеозверненні адвокат Української Православної Церкви, Роберт Амстердам, розкрив деталі звіту, обсяг якого перевищує 250 сторінок, що містить докази серії нападів на УПЦ, а також її храми та духовенство. Він знову наголосив на необхідності припинення розгляду законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ, характеризуючи його як вираз мови ненависті. Амстердам закликав уряд утриматися від подальшого подальшого розгляду цього законопроекту, наголошуючи на тому, що такі напади на віруючих та обмеження доступу до молитовних місць є неприпустимими.

Він також підкреслив, що УПЦ є незалежною від Московського патріархату, а її позиція стосовно ідеології "русского мира" вже була чітко висловлена митрополитом Київським Онуфрієм. Амстердам наголосив на повному зв'язку УПЦ з державою Україна та її захисті під час російського вторгнення.

Додатково, він звернувся з закликом до підтримки України з боку США, відзначаючи, що підтримка України має велике значення не лише для самої країни, а й для міжнародної спільноти. Він порівняв ситуацію в Афганістані з теперішнім становищем у Києві, закликаючи не покидати Україну в часи випробувань.

У вищезгаданій статті розкриваються важливі аспекти, пов'язані з ситуацією, що склалася навколо Української Православної Церкви. Зібраний адвокатом Робертом Амстердамом звіт із доказами нападів на УПЦ, на її церкви та священство свідчить про серйозні загрози, з якими стикається ця релігійна громада. Заклик від адвоката до влади України припинити розгляд законопроекту 8371, що загрожує забороною УПЦ, є актуальним і важливим.

Також відзначається позиція УПЦ, яка чітко відмежовується від Московського патріархату та підтримує суверенітет України, що є важливим фактором у контексті сучасної політичної ситуації. Заклик до підтримки України з боку США підкреслює важливість міжнародної підтримки для українського суверенітету та безпеки.

Загалом, стаття свідчить про необхідність захисту релігійної свободи та прав УПЦ, а також підтримки України в умовах її внутрішньополітичних та зовнішньополітичних викликів.

Служба антикорупційного прокурора (САП) повідомляє, що колишнього народного депутата Олександра Онищенка звинувачують у вчиненні "газової схеми", яка передбачає заволодіння державними коштами на суму понад 740 мільйонів гривень під час видобутку та продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з "Укргазвидобуванням". Ця справа стосується періоду з 2013 по 2016 рік. САП зазначає, що сам екс-нардеп у 2016 році виїхав з України, але стверджує, що кримінальну справу проти нього було сфабриковано за наказом колишнього президента Петра Порошенка як помста за розкриття корупційних схем у його оточенні, про що він висловився у багатьох інтерв'ю та в книзі "Петро п'ятий".

Заочний вищий антикорупційний суд (ВАКС) призначив Онищенку покарання у вигляді 15 років позбавлення волі та конфіскації майна. Зазначено, що ця справа є наслідком розслідування періоду 2013-2016 років.

Олександр Онищенко прокоментував це рішення, зауваживши, що не дивується йому, оскільки спостерігав тимчасовий збіг обставин. Він вважає, що подібні дії НАБУ і САП спрямовані на втручання у виборчий процес у США та підтримку кандидатури Джо Байдена. Онищенко також порівняв своє покарання із максимальним строком за статтею, за якою його звинувачують, та відзначив, що він отримав більш суворе покарання, ніж зазвичай за цей тип злочину.

На питання, чому йому не запропонували угоду зі слідством, Онищенко відповів, що це пов'язано з політичними мотивами: "Злочевський – друг Байдена, Онищенко – друг Трампа". Він заявив, що буде оскаржувати рішення ВАКС із позицій справедливості, а також планує звернутися до європейських судів.

Онищенко заключив, що в умовах війни, медійної цензури та втручання у судовий процес справедливе розгляд справи неможливий.

У вищезгаданій статті висвітлено судовий процес щодо колишнього народного депутата Олександра Онищенка, якого звинувачують у створенні "газової схеми" та заволодінні державними коштами на значну суму під час співпраці з "Укргазвидобуванням" у період з 2013 по 2016 рік. Рішенням Вищого антикорупційного суду Онищенка було засуджено до 15 років позбавлення волі та конфіскації майна заочно.

Він вважає, що це рішення є політично мотивованим і пов'язаним з його публічними виступами, у яких він розкривав корупційні схеми у владі. Онищенко також зазначив, що намагатиметься оскаржити це рішення в європейських судових інстанціях.

У цілому, стаття відображає складну ситуацію в сфері боротьби з корупцією в Україні, де правоохоронні органи звинувачують колишнього депутата у серйозних злочинах, а сам він вбачає це як переслідування за свою діяльність на політичній арені.