З ОАЕ до України екстрадували організаторку афери на 50 мільйонів

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Основна ідея “плану перемоги” президента України Володимира Зеленського полягає в тому, що лише сильна Україна може змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Однак поки Путін вірить, що може витримати підтримку України з боку Заходу, його війна на виснаження продовжиться. Залишається ключове питання: як змінити стратегію Кремля?

Війна вже призвела до глобальної нестабільності та підірвала світову економіку. Хоча імпульс до завершення конфлікту зрозумілий, можливість реального миру викликає запитання. Путін неодноразово демонстрував готовність до переговорів, але його умови, включаючи відмову України від претензій на анексовані території, свідчать про його нещирість.

Перемир’я створює значні ризики для України. Пауза у бойових діях надасть російській армії можливість відновити сили та виправити тактичні недоліки. Історія свідчить, що Путін може використати цю паузу для підготовки до нових атак, як це було після 2014 року.

Більш того, припинення вогню може підірвати міжнародну підтримку України. Західні союзники вже розглядають можливість зменшення фінансової допомоги, і перемир’я може стати зручним виправданням для скорочення підтримки.

Виходячи з цього, західним союзникам слід допомогти Україні отримати максимальні важелі перед початком будь-яких переговорів. По-перше, необхідно зберегти фінансову та військову підтримку для України. Скорочення допомоги лише зміцнить позиції Путіна. Додатково, союзники повинні розробити надійні гарантії безпеки для України, навіть якщо НАТО поки не готове до прямих зобов’язань.

“Протягом свого кривавого правління Путін завжди був готовий порушувати перемир’я, порушувати домовленості та порушувати своє слово, коли бачив у цьому вигоду. Без належних запобіжних заходів припинення вогню не зупинить війну і не принесе користі українцям”, — підсумовує видання.

Кремль постійно заявляє про готовність до переговорів з Україною, але лише за умови капітуляції Києва. Перед першим самітом миру Путін висловлював готовність до припинення вогню, якщо українські війська вийдуть з анексованих територій.

Після завершення війни та відкриття кордонів Україна може зіткнутися з новим етапом еміграції, який значно відрізнятиметься від масового відтоку громадян у 2022 році. Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи НАН України Елла Лібанова наголошує, що цього разу структура міграції буде іншою. Якщо раніше значна частина емігрантів виїжджала вимушено через загрозу життю, то нова хвиля буде більш обдуманою та стратегічною.

За прогнозами фахівців, основну групу потенційних емігрантів становитимуть жінки та сім’ї з дітьми, які раніше вже покидали країну, і тепер вирішуватимуть, чи залишитися в безпечному середовищі закордоном, чи повернутися в Україну для відновлення побуту та бізнесу. Водночас зросте частка тих, хто виїжджатиме з економічних причин, шукаючи стабільну роботу, освіту або нові перспективи для професійного розвитку.

А от чоловіки можуть поїхати вже після скасування обмежень на виїзд. Лібанова пояснює це дуже прагматично: якщо дружина й діти за два-три роки в Європі встигли влаштуватися — є робота, житло, садок або школа, друзі, зрозумілі правила — а в самого чоловіка в Україні немає до чого повертатися (зруйноване житло, втрачена робота, відсутність сталого доходу), то логіка «я приєднуюся до сім’ї» стає сильною. Тобто ризик другої хвилі міграції після війни стосується насамперед чоловіків призовного віку, які зараз фізично не можуть виїхати, але захочуть возз’єднатися з родиною одразу після відкриття кордонів.

Це напряму б’є по демографії й ринку праці. Інститут демографії вже давно попереджає: Україні й так бракуватиме робочих рук після війни, а додатковий від’їзд працездатних чоловіків ускладнить відновлення інфраструктури й економіки.

Паралельно, за межами України, зростає політичний тиск довкола теми українських біженців, особливо чоловіків. У багатьох країнах ЄС суспільне ставлення до українців поступово стало жорсткішим у порівнянні з першим роком повномасштабного вторгнення: допомога більше не сприймається як «безумовний обов’язок», а тема «хай повертаються і воюють» дедалі частіше використовується популістами. Це особливо помітно в Польщі.

Колишній прем’єр Польщі Лешек Міллер публічно заявив, що «є одна зброя, якою Польща може допомогти Україні» — повернути в Україну українських чоловіків призовного віку, які залишилися в ЄС, і навіть допустити, що польські правоохоронці могли б затримувати таких українців і передавати їх назад. Він стверджує, що «дивно бачити, як мільйони молодих чоловіків не воюють за свою країну». Ці слова вже викликали різку реакцію, зокрема з боку української сторони, яка називає таку риторику провокаційною.

Тобто маємо дві зустрічні тенденції:– усередині України після перемоги може статися цілком раціональний від’їзд частини чоловіків до сімей у ЄС;– у самій Європі дедалі голосніше лунають політичні заклики, що ці чоловіки «мають повернутися воювати», а не залишатися за кордоном.

І це вже не лише емоції, а фактор безпеки й відновлення країни. Бо якщо після війни одночасно відкриваються кордони й частина працездатних чоловіків виїжджає, Україні буде складніше відбудовувати міста, де житло зруйноване, а робочих рук не вистачає. Саме це Лібанова називає ризиком другої міграційної хвилі.