Затримання чоловіка, який надавав доступ до Starlink для РФ, відбулося на Київщині

Верховний антикорупційний суд (ВАКС) вирішив звільнити підозрюваного експосадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, від запобіжного заходу під особисте зобов'язання у справі про масштабні фінансові недоречності при закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на загальну суму, що перевищує 1,5 мільярда гривень. Адвокат підсудного, Назар Кульчицький, підтвердив цю інформацію, додавши, що суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу, направивши ухвалу в Службу виконання покарань, звільнивши Лієва під особисте зобов'язання та поклавши на нього певні обов'язки.

Це рішення суду настало після того, як суддя Ярослав Шкодін повідомив, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не представили достатніх доказів для підтримки обвинувачення в злочині розкрадання. У своєму коментарі суддя підкреслив, що, якщо навіть антикорупційні органи не бачать складу злочину, то яким чином може його побачити суд.

Нагадаємо, що Олександра Лієва взяли під варту ще 12 лютого, поклавши на нього заставу в розмірі 50 мільйонів гривень. Проте через місяць, 9 квітня, рішення про взяття під варту було скасовано. Лієв не повернувся до Служби виконання покарань, оскільки строк тримання під вартою закінчився 8 квітня. Внаслідок цього він залишився без запобіжного заходу.

У своєму останньому засіданні, 17 квітня, ВАКС розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, однак за згодою обвинувачення залишив це питання без розгляду.

У вищезгаданій статті можна зробити кілька висновків:

• Суд вирішив звільнити підозрюваного експосадовця Міноборони Олександра Лієва від запобіжного заходу під особисте зобов'язання у справі про можливі махінації з закупівлі боєприпасів для ЗСУ на суму понад 1,5 мільярда гривень.

• Суд врахував відсутність достатніх доказів від Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо обвинувачення Лієва у розкраданні.

• Виходячи з цього, можна зробити висновок про необхідність додаткового збору доказів та проведення об'єктивного розслідування справи.

• Важливо підкреслити необхідність дотримання закону та принципів правосуддя у всіх етапах розгляду подібних справ, щоб забезпечити справедливість та довіру до судової системи.

• Запитання про ефективність роботи антикорупційних органів та потребу вдосконалення їх методів роботи також залишається актуальним.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.