Зеленський розповідає про український страх перед Росією та політизацію жертв: перспективи та виклики

Особливу увагу громадськості та ЗМІ привернув той факт, що серед фігурантів справи значиться колишній високопосадовець — екс-керівник Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Юрій Щиголь. Ця обставина підкреслює серйозність та масштабність розслідування, яке торкнулося вищих ешелонів державної влади.

«Слідство встановило, що впродовж 2020-2022 років власник групи компаній у змові із керівництвом Держспецзв’язку розробили схему заволодіння бюджетними коштами, виділеними на закупівлю обладанання та програмного забезпечення», – зазначено в повідомленні.

Так, відомство уклало контракти на постачання відповідного ПЗ та послуг та перерахувало у 2021-2022 роках кошти на суму понад 285 млн грн. Проте реальна вартість ПЗ склала 223 млн грн, а різницею більш ніж 62 млн грн і заволоділи учасники злочину.

Серед підозрюваних:

Нагадаємо, у листопаді минулого року НАБУ та САП повідомили про підозру голові Держспецзв’язку Юрію Щиголю, його заступнику та іншим у заволодінні державними коштами у сумі понад 62 млн грн.

Щиголю визначили запобіжний захід у вигляді взяття під варту з альтернативою у вигляді застави у розмірі 25 млн грн. Через день після обрання запобіжного заходу він вийшов з-під варти.

Звільнення Залужного, безсумнівно, є значною подією, яка викликає суперечливі почуття та реакції в українському суспільстві. Цей крок можна розглядати як важливий етап у відстоюванні національних інтересів, або як можливий ризик для стабільності та ефективності ведення війни.

Звільнення Залужного можна порівняти з важливим ходом на шаховій дошці, який, з одного боку, може відкрити нові перспективи та можливості, а з іншого — викликати непередбачені наслідки. Відбуваючись у контексті війни, цей крок варто розглядати з особливою увагою, оскільки від його наслідків залежить не лише майбутнє Залужного, а й стійкість країни в цей складний період.

З одного боку, Залужний був обличчям опору та надії для багатьох українців, символом боротьби за справедливість і права. Його звільнення може бути сприйняте як перемога правової системи, сигнал про те, що ніхто не стоїть поза законом, навіть у найвищих сферах влади.

З іншого боку, відходячи від символіки, звільнення Залужного створює ризики для держави, зокрема в контексті ведення війни. Армія, як ніколи, потребує єдності та впевненості у своєму керівництві. Відновлення довіри та стабільності у військовому керівництві є ключовим елементом успішного протистояння агресору. Звільнення керівника, якому була довіра військових та громадськості, може порушити цю стабільність та зібрати пил під нігті національному обороні.

Таким чином, не можна недооцінювати значення цього кроку, адже від його наслідків залежить не лише особиста доля Залужного, а й майбутнє країни в цілому. Важливо зберегти баланс між правовою справедливістю та стабільністю військового керівництва, щоб уникнути додаткових ризиків у часи війни та зберегти впевненість у здатності країни протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Так, безумовно, президенту Зеленському належить право здійснювати кадрові призначення та звільнення, він цим правом скористався, розривши контракт з Залужним. Однак, винятково від легальності вирішальне значення має легітимність такого рішення перед суспільством. Чи вважають громадяни крок президента виправданим і обґрунтованим, особливо знаючи, що він став результатом політичних протиріч?

Питання це риторичне. Неминуче варто підкреслити, що конфлікти між Зеленським та Залужним призвели до токсичної атмосфери, яка не сприяла ефективній роботі Збройних Сил. Проте, завжди є дві альтернативи. Не лише та, яку обрали, а й доросла, мудра. Та, коли люди стримують свої бажання та емоції, працюють разом до кінця війни. Нажаль, у цьому випадку бракувало дорослих осіб. Розумного рішення не було прийнято.

Якщо б я був російським агентом впливу, останні місяці були б для мене найкращим часом. Вдалося б здійснити неймовірне — викликати протистояння з владою у всіх сферах: журналістика, бізнес, та тепер і військова сфера. І все це на тлі втомленого суспільства та потреби у збереженні підтримки від західних союзників.

Але на жаль, найбільшим переможцем цієї ситуації стає не Зеленський, а Путін. Він, використовуючи наші внутрішні конфлікти, виграє, а Україна, на жаль, програє. Сьогодні ми всі в Україні стали свідками цієї програшної гри.

У висновку слід зазначити, що звільнення Залужного є важливою та суперечливою подією для українського суспільства. Хоча президент має законне право на такі рішення, легітимність цього кроку виникає з його прийняття суспільством. Невпевненість щодо легітимності звільнення Залужного підкреслюється тим, що рішення було результатом політичних протиріч та неспроможності сторін знайти конструктивне рішення. Водночас, ця ситуація стає частиною більш широкого контексту, де внутрішні конфлікти використовуються зовнішніми силами для досягнення своїх цілей, що загрожує національним інтересам України та її підтримці на міжнародній арені. Таким чином, необхідно намагатися знайти конструктивні рішення в межах національних інтересів та відстоювати їх, уникати втрат на внутрішньополітичному рівні, а також усвідомлювати потенційні загрози зовнішнього впливу на внутрішні справи країни.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Так, у разі підвищення військового збору до 3% або 5% дещо більше половини, а саме 55% учасників опитування зазначили, що не зможуть компенсувати цю різницю своїм працівникам. Відповідно, це призведе до зниження реального доходу людей.

У разі зростання військового збору до 3% повністю компенсувати різницю при найближчому перегляді заробітних плат готові 15% компаній, частково – 14%. Решта 7% розглядають варіант повної компенсації за рахунок введення надбавки до кінця року, в якому буде скасовано воєнний стан.

Якщо йдеться про зростання військового збору до 5%, у такому разі повністю готові компенсувати зниження реального доходу працівників дещо менше компаній – 14%, а частково – 13%. І 6% готові повністю компенсувати надбавкою до кінця року, в якому буде скасовано воєнний стан. Інші компанії розглядають різні підходи до компенсації або ще не ухвалили відповідне рішення.