Субота, 17 Січня, 2026

Зеленський: Україна володіє лише чвертю потрібних ресурсів для оборони повітряного простору

Важливі новини

Інфляція в Україні в вересні 2025 року: Статистичні показники та економічні тенденції

У вересні 2025 року споживчі ціни в Україні збільшилися на 0,3% порівняно з серпнем, що свідчить про поступовий ріст вартості товарів та послуг у країні. Водночас, у річному вимірі інфляція становила 11,9%. Ці дані були оприлюднені Державною службою статистики України, що дає змогу оцінити загальний рівень інфляційного тиску на економіку.

Окрему увагу варто звернути на базову інфляцію, яка, на відміну від загальної, не враховує зміни цін на сезонні товари та енергоносії. Вона у вересні зросла на 1,3% порівняно з попереднім місяцем і досягла 11,0% у річному вимірі. Цей показник демонструє, що ціни на базові товари та послуги, що не підлягають сезонним коливанням, зростають досить швидкими темпами.

Серед продуктів харчування спостерігалися різноспрямовані зміни: найбільше подешевшали фрукти (−11,8%) та овочі (−10,6%), що відповідає типовій сезонній динаміці. Також трохи знизилися ціни на яйця (−2,9%). Водночас подорожчали м’ясо та м’ясопродукти (+1,2%), олія (+2,1%) і хліб (+0,7%). Загальні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в порівнянні з серпнем зменшилися на 0,8%.

Найбільш відчутне подорожчання у вересні зафіксоване в освіті — +12,4% до серпня, зокрема вища освіта подорожчала на 16,8%, середня — на 8,5%. Також значно зросли ціни на одяг і взуття — на 8,2%, що частково пов’язують із початком осіннього сезону.

Інші категорії показали помірні підвищення: алкогольні напої та тютюн подорожчали на 1,2%, охорона здоров’я — на 0,8%, транспортні послуги — на 0,2%.

Отже, вересневі показники відображають типовий сезонний перерозподіл у структурі споживчих цін: падіння вартості овочів і фруктів пом’якшує загальний тиск на продукти, але зростання цін у сегментах освіти, одягу та окремих продовольчих груп утримує річну інфляцію на високому рівні.

Скандальний суддя з Севастополя звільнив директора 112 каналу з-під санкцій

У квітні 2023 року суддя Господарського суду Києва Сергій Щербаков виніс рішення, яке фактично дозволило колишньому директору проросійського телеканалу 112.UA уникнути санкцій. Йдеться про Андрія Шевцова — людину з найближчого кола Віктора Медведчука. В ухвалі від 20 квітня суд задовольнив заяву про звільнення Шевцова з посади директора ТОВ «ІА „112.ЮЕЙ“» заднім числом — з 8 […]

Небезпека захоплення Часового Яру: загроза до 9 травня та її наслідки для України

Напередодні 9 травня місто Часів Яр на Донеччині опинилося під загрозою захоплення російськими окупантами. Стратегічне значення цього населеного пункту для України важко переоцінити. За словами главкома Збройних Сил України, генерала Олександра Сирського, Кремль розглядає можливість захоплення міста до "сакральної" для Російської Федерації дати – 9 травня. Часів Яр є ключовим пунктом на шляху просування ворога до стратегічно важливих об'єктів.

На жаль, за останніми звітами, інтенсивні наступи російських військ наближаються до міста. За даними аналітичних досліджень, окупація сусідніх територій уже стала реальністю: село Богданівка вже опинилося під контролем противника. Хоча інформацію про це спростовують у Міністерстві оборони, бої за кожен квадратний метр території залишаються напруженими.

Ситуація стає все складнішою. Російські війська не тільки продовжують наступ на Часів Яр, але й активізують свої дії на інших напрямках, включаючи Лиманський, Бахмутський та Покровський. За словами генерала Сирського, крім традиційних напрямків, існує загроза з заходу від Бахмута, де ворожі війська готуються до прориву оборони.

Тепла та сприятлива для бойових дій погода додає проблем. Російські сили продовжують свої атаки, використовуючи кожен момент, щоб досягти тактичних успіхів. Зараз, більше ніж будь-коли, місто Часів Яр стоїть перед надзвичайною загрозою. Контроль над ним дасть ворогові ключ до ряду стратегічних об'єктів і може значно послабити оборону України.

Проте, українські військові готові захищати свою землю до останнього. За словами військового аналітика Дмитра Снєгирьова, незважаючи на складну обстановку, немає підстав для відступу. Силовики вирішено триматимуть оборону міста, поклавши на вагу не лише стратегічну важливість Часівого Яру, а й долю всієї країни.

Часів Яр – це не просто населений пункт на карті, це стратегічна важлива ділянка передової, контрольована нами. Снєгирьов звертає увагу на те, що ворогові буде надзвичайно складно швидко просунутися вперед через міську забудову та індустріальні міста, такі як Костянтинівка, Краматорськ і Слов’янськ, що знаходяться неподалік. Це становить перешкоду для російських військ у їхніх стратегічних планах.

Наразі ситуація ще не досягла етапу вуличних боїв, схожих на ті, що тривали у Бахмуті протягом дев’яти місяців. Проте міста, які планують захопити російські війська, є більшими за Бахмут і Авдіївку. Також відзначається готовність українських військ до майбутнього наступу. Таким чином, наявний контроль над стратегічними висотами свідчить про те, що відступ є малоймовірним.

Мирослав Гай наголошує, що для російських окупантів володіння Часовим Яром має перш за все політичне значення. Оскільки їм не потрібно зберігати місто, їхня стратегія полягає у його повному знищенні. Це є типовою тактикою "по-російськи", яка передбачає повне зруйнування та встановлення контролю над руїнами, створюючи образ перемоги для внутрішнього споживача.

Проте ефективність оборони Часового Яру прямо залежатиме від забезпечення Збройних Сил України відповідними озброєннями. За словами аналітика Снєгирьова, наразі відчутний гострий дефіцит мінометних та артилерійських снарядів, що створює небезпеку для успішної оборони. Це вимагає термінових заходів щодо постачання необхідного озброєння та ресурсів для українських військових, щоб забезпечити стійкий опір та відстояти нашу територіальну цілісність.

Наразі нашим основним пріоритетом є забезпечення снарядами. Це стосується як радянських 152-міліметрових, так і натовських 155-міліметрових снарядів. Якщо вдасться вирішити це питання, ситуація на фронті вийде на новий рівень. Також нам необхідні засоби протиповітряної оборони (ППО) як малого, так і середнього радіусу дії для роботи на передовій та прикриття інфраструктурних об'єктів. Необхідність у засобах ураження, як ствольна, так і реактивна артилерія, також вкрай важлива. Якщо ці потреби будуть задоволені, ми зможемо досягти паритету з ворогом, що є важливим для забезпечення ефективної оборони та збереження територіальної цілісності.

Незважаючи на розвиток подій на фронті, важливо утримувати стійкість і не допускати паніки. Збройні Сили України вистояли на фронті "на зубах", демонструючи свою готовність до захисту країни. У цей час політичні лідери активно шукають шляхи для отримання необхідної підтримки в країнах Європейського Союзу, щоб зміцнити оборонні зусилля та забезпечити мир та стабільність у регіоні.

У висвітленому матеріалі акцентовано увагу на стратегічній важливості міста Часів Яр на фронті з російськими окупантами. Підкреслено необхідність постачання снарядів та інших засобів для забезпечення ефективної оборони, а також звернуто увагу на важливість уникання паніки серед населення та політиків.

Аналізуючи ситуацію, можна зробити висновок, що захист Часового Яру є пріоритетом для Збройних Сил України, оскільки втрата контролю над цим населеним пунктом може суттєво підірвати обороноздатність країни. Необхідно звернути увагу на постачання необхідного озброєння та підтримку з боку міжнародних партнерів для зміцнення оборонних можливостей.

Крім того, важливо підтримувати стійкість на фронті та шукати способи дипломатичного врегулювання конфлікту, оскільки лише спільними зусиллями можна досягти миру та стабільності в регіоні.

Жадан і Соловій несподівано поспілкувалися після розриву

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Ситуація почалася з того, що Жадан опублікував твіт із заголовком статті про свою службу: «Зниклий Сергій Жадан повернувся додому після трудового рабства». На цю публікацію відреагувала Христина Соловій, прокоментувавши: «Пахне новими віршами».

Несподівано Жадан відповів їй доволі поетично: «Світ давно не змінюється, ніжна моя». Це стало першою публічною взаємодією між ними після завершення стосунків, що привернуло увагу багатьох користувачів соцмережі.

Раніше, у 2023 році, шанувальники почали обговорювати роман Христини Соловій та Сергія Жадана після того, як письменник подав на розлучення зі своєю дружиною Іриною Куніциною. Їхній шлюб тривав 15 років, і в ньому народилася донька. Розрив з дружиною викликав багато чуток, і вже в травні 2023 року заговорили про нові стосунки Жадана з Соловій. Проте в серпні того ж року співачка повідомила про завершення свого роману з письменником та початок нових стосунків із 42-річним чоловіком.

Автопарк під питанням: як декларації посадовця зіштовхнулися з простою арифметикою

Історія з купівлею автомобілів заступником начальника управління патрульної поліції Донецької області Русланом Скрипником привернула увагу громадськості як показовий приклад розбіжностей між офіційно задекларованими доходами та реальними витратами. Матеріал, що з’явився у відкритому доступі, акцентує на тому, що протягом двох років — із грудня 2023-го до грудня 2025-го — посадовець став власником одразу шести транспортних засобів, а динаміка цих придбань викликає запитання навіть без складних фінансових розрахунків.

У переліку автомобілів фігурують два електромобілі Nissan Leaf, три Hyundai Ioniq різних років випуску, а також MG 4. Формально частина машин не затримувалася у власності надовго й згодом була продана, однак саме процес постійного оновлення автопарку став предметом публічної дискусії. Увагу привертає не лише кількість угод, а й їхня регулярність, що створює враження системного підходу до купівлі та перепродажу.

Сам Скрипник, за наведеними словами, пояснює джерело коштів “особистими заощадженнями”. Формально у деклараціях фігурують валютні накопичення — 67 тисяч доларів. Однак автори матеріалу звертають увагу на те, що механіка їх накопичення виглядає нетипово: у низці років обсяг відкладених коштів майже дорівнював річному доходу, попри відсутність власного житла та статус одинокого батька. Окремо згадується 2018 рік, коли валютні заощадження, за наведеними даними, зросли на суму, яка перевищувала задекларований річний дохід сім’ї. Це створює враження, що витрати на повсякденне життя або не відображені у фінансовій картині, або покривалися іншими, не вказаними джерелами.

Подібна логічна “дірка”, як стверджується, повторюється і в 2023 році: придбання двох Hyundai Ioniq на загальну суму 780 тисяч гривень відбулося при задекларованому річному доході 670 тисяч. Теоретично різницю можна було б закрити за рахунок заощаджень, але в матеріалі наголошується на іншому нюансі: валютні активи не зменшилися, а заощадження сина, навпаки, зросли. Автори роблять висновок, що за такої конфігурації гроші виглядають одночасно і витраченими, і збереженими.

У 2025 році, за наведеними даними, картина стає ще контрастнішою. Повідомляється про купівлю Hyundai Ioniq 5 2021 року за 512 тисяч гривень у серпні та MG 4 2023 року майже за мільйон гривень у грудні. Паралельно вказується на задекларований продаж нерухомості на 600 тисяч гривень, але навіть з урахуванням цього епізоду загальна фінансова мозаїка, як стверджують автори, залишається непослідовною.

У подібних історіях ключовим є не сам факт купівлі автомобілів чи наявності заощаджень — це не порушення. Питання виникають тоді, коли витрати системно перевищують доходи, заощадження не скорочуються, а цифри в різних деклараційних формах не складаються в одну картину. У випадку Руслана Скрипника, як випливає з оприлюдненого аналізу, мова йде про повторювану модель невідповідностей, яка потребує не загальних пояснень, а предметної перевірки — з верифікацією джерел коштів, руху активів і коректності декларування.

Україна стоїть перед критичним викликом у справі оборони свого повітряного простору, зазнаючи недоліку у близько 75% необхідних ресурсів, що відтісняє нас у зону небезпеки. Президент Володимир Зеленський, виступаючи у своєму останньому інтерв’ю, відзначив цю проблему, вказавши, що наші можливості лише обмежуються близько 25% необхідного для ефективного захисту. Він підкреслив необхідність отримання 120-130 винищувачів F-16 або аналогічних літаків для забезпечення належного рівня безпеки у порівнянні з Росією.

Поруч із цим Зеленський висловив своє розчарування щодо обмежень у використанні західної зброї для ударів на території Росії. Він наголосив на нерівності умов, де Росія може здійснювати атаки зі своєї території, а Україна не може відповісти так само через обмеження. За даними видання The Wall Street Journal, була розглянута можливість отримання дозволу від США на зняття обмежень щодо використання американської зброї на території Росії.

У своєму заявленні 17 травня президент відзначив перетин кордону російськими силами у Харківській області як результат недостатньої протиповітряної оборони з боку України, що дозволяє Росії атакувати з великої відстані. Це ставить під загрозу безпеку та цілісність нашої країни, вимагаючи негайних заходів для зміцнення нашої оборонної потужності.

Україна стикається з серйозними викликами щодо захисту свого повітряного простору, оскільки відчуває великий недолік у необхідних ресурсах для ефективного захисту. Заяви президента Володимира Зеленського свідчать про необхідність негайних заходів для забезпечення безпеки країни, включаючи отримання сучасної військової техніки та зняття обмежень щодо використання зброї. Підвищення обороноздатності та зміцнення протиповітряної оборони стають невідкладними завданнями для України в контексті загострення ситуації на сході країни та на міжнародній арені.

Останні новини