Жуков та його загадкові знайомі: хто фінансує мільйонний маєток судді Верховного Суду

Дійсно, заморожування війни з Росією стає все більш ймовірним сценарієм, зазначає аналітик Валерій Пекар. Українське суспільство тепер стає перед важливим завданням — проаналізувати й оцінити цей сценарій, визначити його прийнятність та обговорити можливі поступки в такому випадку.

У своїх аналізах щодо можливих сценаріїв на 2024-2025 роки, я чітко підкреслював, що інерційний сценарій, тобто той, яким зараз розвивається ситуація, є найгіршим для України. Це сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки і внаслідок цього, значною втратою здатності протистояти. Проте, найімовірнішим сценарієм я називав не саме цей. Це відносно нестандартна ситуація, оскільки зазвичай інерційний сценарій є найбільш ймовірним. Але за умови дії потужних сил, що прагнуть змінити хід подій та перейти на кращий сценарій, інерційний сценарій втрачає ймовірність. І саме таку ситуацію ми спостерігаємо зараз. Найбільш ймовірним сценарієм я називав другий — сценарій заморожування війни, який ще нещодавно виглядав малоймовірним. Адже як саме проти замороження війни були спрямовані як українське суспільство, так і сам Путін, який обрав сценарій війни на виснаження.

Пройшло лише три місяці, і вже зараз можна відчути в повітрі наявність другого сценарію. Хоча він і залишається неприйнятним як для українського суспільства, так і для російського керівництва, але водночас він дуже важливий для Америки та Європи. Замороження війни необхідне європейській індустрії для збільшення оборонної потужності. Це також необхідно для європейських лідерів, щоб підготувати свої суспільства до можливих змін. Такий сценарій вигідний Байдену для його іміджу миротворця, тоді як Трамп може використовувати його для критики Байдена та вирівнювання невдач, спричинених неефективною міжпартійною боротьбою. Водночас цей сценарій дуже важливий для всіх українських політиків, які сподіваються на перемогу на майбутніх виборах.

Але обидва головні противники цього сценарію також не впевнені в своїй позиції. Українське суспільство в цілому не готове прийняти категоричну необхідність мобілізації. Політики зволікають з прийняттям важливих рішень, і ми не бачимо значного тиску суспільства для прискорення цього процесу. Також слід зазначити, що люди, які перебувають на передовій, не є безмежно міцними чи стійкими, і навіть голос мільйонів їхніх родичів не почути в рамках загального марафону. Те саме можна сказати і про Путіна, який, незважаючи на продовжену агресивну риторику, видає суперечливі сигнали. Ми не маємо достатньої інформації про реаль

Під цією складною картинкою стоїть Китай. Навіть у своїй стратегії виграшу він має відведене місце для будь-яких варіантів розвитку чи завершення конфлікту, проте нам не відомо, чи не вважає Китай перемогу через перемир'я більш привабливою. Ймовірно, що так, оскільки країна зіткнулася з економічними проблемами, вирішення яких ускладнює військовий конфлікт.

Варто згадати, що сценарій замороження війни передбачає другу фазу агресії через певний період часу після відновлення Росією своїх здатностей та аналізу помилок першої фази. Це може призвести до ще більших руйнівних наслідків. Для того, щоб підготуватися до цього, Україна та Росія повинні активно готуватися до цієї фази — Україна з підтримкою Заходу, а Росія з підтримкою Китаю.

Проте успіх української підготовки залежатиме від результатів майбутніх виборів. Перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії та державних інститутів може уникнути другої фази війни, тоді як перемога популістів може призвести до недостатньої підготовки та втрати державності, що відповідає стратегічним цілям Путіна.

Отже, ймовірно, найближчим часом сторони будуть підштовхувати до замороження конфлікту, перемир'я та подібних заходів. Українському суспільству негайно потрібен відкритий та щирий діалог з трьох ключових питань:

• Чи прийнятне заморожування в умовах, коли Україні бракує зброї, мобілізація сповільнюється, є можливість проведення виборів, але існує ризик порушення перемир'я Росією та приходу до влади в США тих, хто налаштований на роззброєння України та Європи. Іншими словами, на користь кого працює час — нашу чи ворогів.

• Якщо відповідь на перше питання позитивна, то які межі необхідно встановити для збереження національних інтересів? Очевидно, що наявність таких меж необхідна, але також необхідно зрозуміти, що в непростих умовах деякі компроміси необхідні.

• Якщо відповідь на перше питання негативна, як уникнути поразки та забезпечити перемогу? Важливо розпочати цей діалог з обговорення того, що насправді означає перемога і поразка, а також з'ясувати, чи є загальне розуміння цих термінів у суспільстві.

У висновках можна зазначити наступне:

• Українське суспільство стоїть перед важливими виборами щодо подальшого розвитку ситуації з Росією. Необхідно активно обговорювати можливі варіанти виходу з конфлікту та їхні наслідки.

• Роль Китаю в контексті конфлікту також варто враховувати, оскільки він може мати великий вплив на подальші події.

• Необхідно провести відкритий та щирий діалог українського суспільства з трьох ключових питань: прийнятність замороження конфлікту, встановлення червоних ліній та підготовка до можливих наступних етапів конфлікту.

• Важливо зрозуміти, що перемога або поразка в конфлікті можуть мати різні форми, і необхідно знати, що саме має на увазі суспільство, говорячи про ці поняття.

Загальний висновок полягає в тому, що діалог та обговорення різних варіантів виходу з конфлікту є необхідними для забезпечення мирного та стабільного майбутнього для України.

Відділ антикорупційних справ (ВАКС) прийняв рішення звільнити підозрюваного екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, під особисте зобов’язання, у зв’язку з його причетністю до справи щодо махінацій під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України (ЗСУ) на суму майже півтора мільярда гривень. Про це інформує адвокат Лієва, Назар Кульчицький, у коментарі для “Суспільного”. Згідно з його словами, суд змінив запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов’язання та відправив ухвалу в СІЗО. На жаль, під час засідання відсутній був прокурор, що викликає питання про об’єктивність судового процесу. Справу повернули в національну поліцію, оскільки НАБУ і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) не знайшли достатніх доказів для підозри у розкраданні. Цей факт підтвердив суддя Ярослав Шкодін під час засідання, зазначивши, що якщо САП не бачить складу злочину, то як його може побачити суд. Попри те, що Лієва взяли під варту з заставою в 50 мільйонів гривень, його звільнили під особисте зобов’язання вже через місяць. На жаль, згідно з ВАКС, термін тримання під вартою завершився 8 квітня, і тепер він залишається без запобіжного заходу. Незважаючи на це, 17 квітня ВАКС повторно розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення залишив його без розгляду.

У вищезгаданій статті розкривається складна ситуація щодо підозрюваного екс-посадовця Міністерства оборони, Олександра Лієва, у справі про можливі махінації під час закупівлі боєприпасів для Збройних Сил України на велику суму. Незважаючи на причетність до скандального процесу, вирішення питання про його запобіжний захід стало предметом суперечок і змін. Суд виніс рішення про звільнення Лієва під особисте зобов’язання, однак його відсутність прокурора під час засідання викликає сумніви щодо об’єктивності судового процесу. Крім того, Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли зібрати достатньо доказів для підозри у розкраданні, що викликає питання про ефективність їхньої роботи. ВАКС скасував рішення про звільнення Лієва, але через закінчення терміну тримання під вартою він залишився без запобіжного заходу. Ця ситуація відображає проблеми у правоохоронних організаціях та судовій системі України, а також потребу в ретельному аналізі та реформах для забезпечення реальної боротьби з корупцією та забезпечення правосуддя.