ЗСУ знайшли альтернативу супутниковій системі Маска для обстрілу об’єктів у Криму

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.

Україна відчуває небезпеку можливої поразки від Росії у 2024 році, як стверджує колишній командувач Об’єднаних сил Великої Британії, Річард Берронс. Ця поразка, за його словами, не полягатиме в повному військовому розгромі Збройних сил України (ЗСУ), а в психологічній відчутності, що перемога недосяжна. Він питає: "Чому люди продовжуватимуть боротьбу і піти на смерть, щоб захистити те, що вже неможливо захистити?" За словами Берронса, Україна наразі ще не дійшла до цієї точки, проте проблеми з боєприпасами, особовим складом і засобами ППО створюють загрозу можливого великого наступу Росії, який, за передбаченнями, може відбутися "у якийсь момент цього літа".

Берронс також зазначає, що однією з проблем ЗСУ є те, що російські війська можуть обирати напрямок свого головного удару, тоді як Україна змушена буде захищати всю лінію фронту, що перевищує її можливості. Експерти, опитані "БіБіСі", вказують на три найімовірніші напрямки атаки РФ – Харків, Донбас і Запоріжжя. Вони стверджують, що Харків є вразливим через своє розташування близько до російського кордону. Щодо Донбасу, конкретних напрямків атаки не вказано, але наголошується на важливості захисту міст Бахмут і Авдіївки. Запоріжжя, з своєю можливістю перерізати частину української логістики через Дніпро, також вважається привабливою ціллю для РФ.

Загалом, експерти вважають, що хоча Росія може мати певні успіхи у літньому наступі, до Дніпра вона не зможе вийти через нестачу великих чи ефективних сил. Проте вони попереджають, що це не означає кінця війни, адже Росія може обрати стратегічні напрямки для подальшої агресії.

У той же час, стратегічна мета Росії цього року, можливо, навіть не полягатиме у здобутті нової території. Згідно з аналізом, опублікованим у зазначеному джерелі, Росія може намагатися зірвати моральний і бойовий дух України та переконати її західних прихильників у тому, що війна в Україні – безнадійна справа. Такий підхід може мати серйозні наслідки для України, оскільки відчуття безнадійності та втрата підтримки з боку західних союзників можуть суттєво підточити її обороноздатність і міжнародний статус. Такий сценарій відображає важливість не лише військових зусиль, але й інформаційної війни та дипломатичних зусиль для збереження незалежності та суверенітету країни. У цьому контексті спротив і впевненість України та її партнерів у міжнародному співтоваристві виявляться ключовими факторами у відверненні загрози та збереженні миру і стабільності в регіоні.

У висновку слід зазначити, що стаття розкриває важливі аспекти поточного геополітичного стану в Україні, зокрема, загрозу можливої агресії Росії та відповідні ризики для національної безпеки. Вона підкреслює необхідність не лише військових заходів, але й ефективного інформаційного та дипломатичного спротиву. Зазначається, що Росія може використовувати не лише військову силу, а й психологічний тиск для підірвання морального духу українського народу та переконання західних союзників у безвиході війни. Важливою відповіддю на ці загрози виступає єдність внутрішнього фронту та міжнародна підтримка, яка забезпечить Україні змогу протистояти будь-яким спробам порушення її територіальної цілісності та національної безпеки.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Таку заяву польський віце-прем’єр та міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш зробив в ефірі Radio Zet.

«МІГ-29 – вони патрулюють польське небо та обслуговують польських льотчиків. Я не можу сказати, що згоден на передачу літаків. Я з цим не погоджуюся», – сказав міністр.

Також Косиняк-Камиш відповів на претензії Зеленського щодо допомоги Україні.

«Йому, звісно, ​​було б легше, якби у цій війні брали участь інші країни, але Польща не є стороною конфлікту», – наголосив віце-прем’єр.

Він нагадав, що Польща надає найбільшу гуманітарну та військову допомогу.

“Мені сумно, що про це часто забувають”, – сказав Косиняк-Камиш.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як зазначає український міністр фінансів Сергій Марченко, “тільки сильна економіка може створити сильну армію”. Проте Україна зараз стикається з серйозними проблемами у сфері робочої сили. Бойові дії та мобілізація призвели до того, що армія поглинула значну частину населення, мільйони українців виїхали за кордон, а інші ухиляються від призову, аби уникнути служби на фронті.

Мобілізація має суттєвий вплив на ринок праці. Внаслідок бойових дій та мобілізації багато людей отримують серйозні поранення. Після ампутацій та інших травм відсутність якісного та безоплатного лікування, реабілітаційних програм і соціальної допомоги змушує ветеранів шукати роботу, незважаючи на важкий фізичний стан. На жаль, держава поки що не забезпечила відповідну підтримку для ветеранів-інвалідів, що призводить до їхнього соціального та економічного занепаду.

На державних підприємствах значну частину чоловіків замінили жінки, які працюють і в важкій промисловості. Однак навіть цього не вистачає для забезпечення нормального функціонування економіки. Наприклад, у Павлодарі жінкам вперше дозволили працювати в шахтах через дефіцит робочої сили, хоча це є крайнім заходом від відчаю.

Українські сайти з пошуку роботи фіксують рекордну кількість вакансій, що свідчить про надзвичайно складну ситуацію на ринку праці. Київ розширює мобілізацію для поповнення лав ЗСУ, проте це ще більше ускладнює завдання для підприємств, які страждають від нестачі кадрів.

Влада намагається знайти рішення, наприклад, дозволяючи деяким галузям критичної інфраструктури отримувати “бронь” на частину своїх співробітників. Проте цей процес є надзвичайно бюрократичним і охоплює лише до 50% працівників чоловічої статі. Пропозиції депутатів про фінансову підтримку підприємств для утримання співробітників також викликають суперечки, адже оборона вважається пріоритетом.

Згідно з оцінками економістів, ще одна хвиля мобілізації може стати критичною для економіки України. Низькі податкові відрахування та дефіцит фінансів створюють додаткові труднощі для забезпечення обороноздатності та ефективного функціонування державних органів. Українська економіка, вже потерпаючи від наслідків війни, потребує термінових рішень і підтримки, щоб уникнути подальшого занепаду.