Вівторок, 2 Грудня, 2025

Звідки Україна отримує газ та що робить для збільшення видобутку

Важливі новини

Що означає статус у «Резерв+»: пояснення для військовозобов’язаних

Застосунок “Резерв+” став одним з основних цифрових інструментів обліку призовників, резервістів і військовозобов’язаних в Україні. Через нього можна оновити дані, перевірити статус військового обліку й навіть отримати цифровий військово-обліковий документ. Проте у багатьох користувачів виникають запитання щодо статусів у застосунку — і особливо, що робити, якщо система показує некоректну інформацію. Які бувають статуси в “Резерв+” […]

На Закарпатті розшукують 20-річного студента

Молодий чоловік, який навчався в одному з місцевих вищих навчальних закладів, зник за нез'ясованих обставин. Ця подія сколихнула не лише місцеву громаду, але й викликала резонанс на національному рівні, привертаючи увагу до проблем безпеки молоді та ефективності роботи правоохоронних органів.

Молодий чоловік, який нещодавно повертався з відпочинку в горах, зник за загадкових обставин під час подорожі додому до Львова. Інцидент викликав занепокоєння і припущення, що його зникнення може бути пов’язане з Технічним центром комплектування (ТЦК).

Адвокат сім’ї висловив припущення про ймовірну причетність співробітників Верховинського ТЦК до зникнення молодого чоловіка. Його нібито могли побити і викрасти під час перевірки документів.

Батько студента повідомив, що на сьогодні доля його сина залишається невідомою, з’явилася лише непідтверджена інформація про те, що тіло нібито знайшли румунські прикордонники в річці Тиса.

У ОК «Захід» у відповідь на запит ЗМІ зазначають, що молодий чоловік не перевірявся і не затримувався військовими чи іншими правоохоронцями. Також Гашевський не є порушником мобілізаційного законодавства і має право на відстрочку від призову.

В Одесі викрили наркокартель, що постачав психотропи по всій Україні та за кордон

Правоохоронці Одеси затримали п’ятьох учасників наркокартелю, серед яких неповнолітня дівчина, які займалися виготовленням та збутом особливо небезпечної психотропної речовини Альфа-PVP. Діяльність злочинців приносила мільйони гривень. За даними Національної поліції України, троє чоловіків орендували приватний будинок в Одесі, обладнали нарколабораторію та закупили реактиви і прекурсори. Дві дівчини допомагали збувати наркотик, маскуючи його у дитячих речах та […]

Блудні шляхи колишнього агента: Віталій Герсак втрачає довіру та звертається за допомогою до американських сенаторів

У центрі Києва, як на епіцентрі великого діла, розігралася подія, яка вразила глибинами свого змісту і викликала шалену увагу суспільства та зірок журналістики. Цього дня Віталій Герсак, колишній співробітник Служби безпеки України, вирішив влаштувати надзвичайний перфоманс. Одягнений у військовий камуфляж та реперську бандану, він, ніби справжній військовий воїн, виступив перед глядачами і привернув увагу своїм закликом до американських сенаторів про матеріальну підтримку українських ветеранів.

Та чи заслуговує Віталій Герсак на таку підтримку? Чи є він гідним героєм, чи лише зловживає піднятим статусом та суспільною увагою? Саме це питання виникло після того, як у 2020 році Віталій Герсак був звільнений зі служби начальника управління СБУ у Миколаївській області. Журналісти зробили шокуючі розслідування, в яких були викриті його зв'язки з кримінальними схемами та екстравагантним стилем життя під час війни.

Та хто ж насправді Віталій Герсак? Закінчивши навчання в Івано-Франківську, він почав свою кар'єру в органах міліції, а згодом перейшов до Служби зовнішньої розвідки. Він росте з молодого оперативника до керівника СБУ в Миколаївській області, де стикається зі складними завданнями та небезпеками. Проте, разом із славою, йому довелося зустрітися й зі смутком – розкритилися складні схеми та зловживання його посадою.

Віталій Герсак, як мотивований та впертий дослідник свого життя, неодноразово виходив на арену суспільної діяльності. Його ім'я звучить як ехо минулих бурь, але разом із тим він є образом сучасного героя, який знає, що дії носять наслідки. Чи зможе він піднести свій голос так, щоб його слова були не лише звуком, але й сутністю? Чи заслуговує він на новий шанс, щоб стати героєм у справжньому житті? Саме це залишається відкритим для суспільного обговорення.

У центрі уваги та суворих розслідувань опинився Віталій Герсак, колишній керівник Служби безпеки України у Миколаївській області. Його ім'я знову стало відоме, не за справами державного рівня, а через канали кримінальних схем та екстравагантний стиль життя.

Вже з самого початку його кар'єри на новій посаді з'явилися підозри і обвинувачення. Звільнений з посади за низку злочинних схем, він вже тоді був у центрі уваги за своїми спробами контролювати фінансові потоки від браконьєрського вилову креветки та контрабанди дизельного пального.

Але це лише вершина айсберга. Під час службового розслідування 2021 року було задокументовано ще чотири випадки, які лише підтвердили його кримінальну діяльність. Від організації кібернетичних «ферм» для виробництва біткоїнів до контрабанди пального та розкрадання дизельного пального зі залізниці, кожен з цих епізодів став свідченням про беззаконня та корупцію.

Його розкішне життя імпонувало не лише йому, а й його сім'ї. За короткий час його дружина Юлія придбала майно на мільйони доларів, здебільшого реєструючи його на своє ім'я. Від квартир у престижних районах до нежитлових приміщень у столичних елітних комплексах, вартість цього майна зростала, немов на дрібній.

Проте, ніякі спроби пояснити походження цього багатства в офіційних джерелах не вдавалися. Жодних успішних комерційних проектів чи бізнесу, що міг би пояснити такий ріст майнових активів, не було. Це ставало ще одним підтвердженням його недійсності та зловживання публічною владою.

Історія Віталія Герсака стала нагадуванням про те, як влада може зловживати своїм статусом та підпорядковувати собі закон і справедливість. Вона стала чорною плямою на іміджі правоохоронних органів та суспільства в цілому, але також стала світлим прикладом того, як справедливість може перемогти, якщо правда виявляється на світло.

У світлі подій останніх років стало очевидним, що справжнім лідером сімейства Герсаків стає не Віталій, а його син Кирило. Якщо колишній керівник СБУ втрачає вплив та авторитет через розкриття корупційних схем, то його син максимально використовує отриману можливість.

У мережі вже відомі його вечері у ресторанах та щоденні публікації з використанням лексики багатства та успіху. Навіть створення реп-треків, що прославляють дорогі автомобілі та витончений стиль життя, стало для Кирила звичністю. Все це вирізняє його серед ровесників і робить предметом захоплення для шанувальників розкішного способу життя.

Найцікавіше, що все це майно, яким гордиться Кирило, є офіційно зареєстрованим на його ім'я. Квартири, земельні ділянки, автомобілі та навіть ресторани, які він засновує, — все це стає предметом його власної гордості та успіху. Не бачачи належного підтвердження військової служби, він вирішив займатися не батьковими справами, а власними. І ці справи виходять йому на користь.

Неабияким витком в його кар'єрному ланцюжку стала власна ресторанна справа. Відтепер Кирило не лише користується престижними закладами, але й стає їх власником, прагнучи зробити власний слід у світі гастрономії. Його рішучість та прагнення до успіху приносять йому все більше шансів та можливостей.

І хоча його стиль життя та уподобання можуть здатися суперечливими, їх вплив на суспільство та спосіб розуміння успіху неможливо відхилити. Кирило Герсак — це нове обличчя молоді, що не боїться викликів та готове підкорювати світ власною енергією та наполегливістю.

У країні, де право і справедливість часом стають у великій мірі залежними від впливу та стосунків, організація під назвою "Вільні та вірні" відіграє значну роль у формуванні політичного ландшафту. Структура, яка на перший погляд має бути гарантом прав людини і громадянських свобод, у реальності часто стає інструментом впливу впливових осіб та груп.

Основана Віталієм Герсаком, "Вільні та вірні" зіграли роль "перехідного прапора", яка відображає тісні зв'язки між поліцією та особами, що мають вплив у суспільстві. Той, хто має добрі стосунки з правоохоронними органами, може вважати себе господарем в "Соло". Це місце, де вирішуються не лише питання безпеки, але й де формується вплив та розподіляються ресурси.

У лідерах цієї організації важко знайти людей, що не мали б свій власний політичний бекграунд. За їхньою спиною — партійні афіліації, проблематичні справи та сумнівні зв'язки. Від Віктора Пігулі до Олега Каптура і Рустамджана Садрідінова, кожен з них має свою історію та репутацію.

Тим не менш, сам факт існування "Вільних та вірних" відкриває глибокі проблеми в системі правосуддя та правоохоронних органів. Фактично вони виступають в ролі "вільних стріл" у руках впливових осіб, готових використовувати їх для досягнення своїх цілей.

Таким чином, "Вільні та вірні" стають символом складної ситуації в Україні, де правоохоронні органи часто стають інструментом політичного впливу та домінування над правами громадян. Їхнє існування підкреслює необхідність системних реформ та змін в системі правосуддя для забезпечення справедливості та демократії в країні.

Громадська організація "Вільні та вірні" виступила ініціатором великого заходу в центрі Києва, на який ми звертали увагу раніше — із розмаїттям фуршету, видатними гостями та самим Герсаком у ролі лідера. Співорганізатором цієї конференції став Інститут демократії та розвитку PolitA. Ця організація відома своєю співпрацею з американською лобістською компанією Zeppelin Communications на користь ексгенпрокурора Ірини Венедиктової. Отже, можна вважати, що Віталій Герсак дійсно прагне отримати підтримку тих осіб, які мають реальні зв'язки з різними американськими політичними колами.

На конференції з американцями Віталій Герсак поділився своїми планами щодо залучення інвестицій, зокрема, американських, для реалізації міжнародних проєктів. Він висловив надію на підтримку американських громадських організацій та фондів у фінансовому, технічному та експертному планах. Проте, зауважимо, що на даний момент у нього немає фінансування, і він планує залучити інвесторів, переважно американських.

Невідомо, у якому саме підрозділі служив та брав участь у бойових діях сам Віталій Герсак. На деяких ресурсах згадується 122-га бригада Територіальної оборони з Одеської області. Однак керівництво цієї бригади не надавало конкретних відповідей на запитання щодо причетності Герсака до співпраці з американцями. Вони заявили, що така інформація може поставити під загрозу особисту безпеку військовослужбовців. Однак було відзначено, що керівництво не давало дозволу на збирання фінансової підтримки.

Таким чином, події, що відбулися, свідчать про глибокі проблеми, які існують у системі влади та правоохоронних органів. Вони також відображають тенденцію до залучення зовнішніх джерел фінансування та впливу на внутрішню політику країни, що може викликати загрозу для національної безпеки та суверенітету.

У вищезгаданій статті викладено інформацію щодо діяльності громадської організації "Вільні та вірні" та її співорганізаторства конференції в центрі Києва, де обговорювалися майбутні перспективи ветеранської політики в Україні. Головним спікером заходу був Віталій Герсак, який висловив намір залучити інвестиції, переважно американські, для реалізації цих проєктів.

Стаття розкриває певні сумніви та питання стосовно прозорості та легітимності діяльності організації та самого Віталія Герсака. Зокрема, наголошується на недостатній інформації щодо його військової служби та джерелах фінансування.

Зазначено, що певна частина діяльності Герсака може ставити під сумнів його дієздатність та наміри, особливо з огляду на спроби привернути іноземні інвестиції та співпрацю з американськими організаціями. Це викликає питання щодо впливу зовнішніх факторів на внутрішні справи України та можливих наслідків для національної безпеки та суверенітету.

Топ порад для збереження акумулятора смартфона

Сучасні користувачі смартфонів часто замислюються над тим, як правильно заряджати пристрій, щоб акумулятор служив довше. Адже саме наші звички заряджання безпосередньо впливають на здоров’я батареї та її ємність з часом. Експерти наголошують, що технологія швидкого заряджання хоч і економить час, але може мати певний негативний вплив на акумулятор. Швидка зарядка передбачає підвищені струми, які можуть […]

Україна продовжує демонструвати вражаючу стійкість у газовій сфері, навіть у найскладніші періоди своєї історії, коли країна знаходилася у стані повномасштабної війни. Вдалий баланс між імпортними поставками та активним розширенням власного газовидобутку став ключовим фактором забезпечення енергетичної незалежності та стабільності країни.

Не дивлячись на військові дії та геополітичні турбулентності, Україна змогла зберегти невідворотний розвиток у газовій сфері завдяки комплексному підходу до проблеми. Зокрема, ретельно спланована стратегія щодо диверсифікації джерел постачання, активне використання альтернативних джерел енергії та поступове зростання обсягів внутрішнього видобутку газу дозволили країні уникнути критичних енергетичних залежностей.

Підтримка внутрішнього газовидобутку, розвиток вітчизняних технологій у цій сфері, а також інвестиції у модернізацію газотранспортної інфраструктури стали важливими елементами стратегії національного енергетичного забезпечення. Водночас, відкритість до співпраці з міжнародними партнерами та відповідальне ведення енергетичної політики забезпечили Україні стабільне місце на енергетичній карті Європи та світу.

Такий успішний досвід України у газовій сфері став прикладом для багатьох інших країн, що стикаються з викликами енергетичної безпеки та забезпечення стійкості у глобальному енергетичному ландшафті.

Україна відмовилася від прямих поставок російського газу ще у листопаді 2015 року. Це рішення підтримується до цього дня, і підтверджується “Укртрансгазом”, який веде лічильник “still alive”, що нараховує вже 3118 днів. Таким чином, Україна протягом майже дев’яти років успішно функціонує без газу від свого колишнього постачальника.

За цей час український газовий ринок пройшов значні зміни, включаючи реформи у “Нафтогазі”, які перестали бути збитковими. Перед 2014 роком Україна імпортувала значні обсяги газу під вигідними умовами від “Газпрому”, але після 2015 року це сталося лише з європейських джерел.

“Україна купує газ на європейському ринку, всі угоди та контракти укладені з європейськими контрагентами. Принципова позиція України – не мати угоди та контракти на купівлю газу з російським “Газпромом”, тому що Кремль давно використовує газ як політичну зброю”, – пояснював у травні 2022-го голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус.

Раніше Кремль розраховував на те, що Україна підкориться у газовому питанні, але це не сталося. Втім, успішно забезпечити газом країну вдалося завдяки імпорту з інших джерел та зростанню власного видобутку.

Нещодавно Україна споживала приблизно 30 млрд кубометрів газу на рік, з яких приблизно третину становили імпортні поставки з Європи. Це відмінно від 2013 року, коли споживання було значно вище, а імпорт з Росії складав близько 30 млрд кубометрів.

Відмова від прямих поставок з країни-агресора принесла Україні не лише ринкову, а й енергетичну та політичну незалежність. Однак перекриття вентиля було лише початком, оскільки контракт з дискримінаційними умовами діяв до 2019 року.

Згідно з цим контрактом, Україна повинна була купувати 52 млрд кубометрів газу або сплачувати штраф. Однак ціни були прив’язані до нафтових цін, що робило газ дорожчим, ніж на європейському ринку. Така ситуація ускладнювала виконання умов контракту, що призвело до збільшення боргу перед Росією до 50 млрд доларів.

Урегулювання цього питання було завдяки Стокгольмському арбітражу, який у лютому 2018 року вирішив впереджати “Нафтогаз” та присудив майже 5 млрд доларів. Частина цієї суми була виплачена грошима російською стороною, а решта залишилася зарахованою за газ, поставлений у 2014 році.

Пізнання того, що за поставки газу Москва може шантажувати Київ та вимагати політичних поступок, підштовхнуло до пошуку альтернативних постачальників. Розмови про можливість отримання газу з Європи розпочалися вже під час газової війни 2009 року, але фактично їх реалізували весною 2014 року, коли європейські компанії згодилися на поставки через Польщу, Угорщину та Словаччину.

У підсумку, у 2014 році з західного кордону було імпортовано 5 млрд кубометрів газу. Ці поставки були реальним реверсом, оскільки тодішні контракти передбачали контроль за електронно-вимірювальними приладами на виході з ГТС України, що належали росіянам, і для реверсу доводилося створювати петлі через кордон.

Загалом у 2014 році чверть українського імпорту газу становилося реверсом з Європи, з рештою поставок від “Газпрому”. Проте вже наступного року частка “Газпрому” у структурі українського імпорту впала до нуля.

У 2020 році розпочався віртуальний реверс, коли газові потоки взаємозаліковувалися. Через українську ГТС російський газ потрапляв до країн Європи, а Україна, згідно з домовленостями, отримувала певну кількість для своїх сховищ, не фізично виходячи із трубопроводів.

Проте російсько-угорський контракт зупинив можливість віртуального реверсу з Угорщини. Тоді шляхи поставок газу були наступні:

Ці європейські маршрути підвищили енергетичну безпеку України в умовах повномасштабної війни. За даними Оператора ГТС, у 2023 році з країн Європейського союзу та Молдови надійшло понад 4,3 млрд кубометрів газу, що вдвічі більше, ніж у 2022-му. Це значна цифра, враховуючи, що рівень споживання газу у 2023 році становив 19,8 млрд кубометрів.

Основні обсяги газу надходили під час сезону закачування до ПСГ. Приблизно 42% від загального обсягу надійшло зі словацького напрямку, 31% – з угорського, 14% – з польського, 13% – з румунсько-молдавського.

Наразі триває робота з розширення реверсних потужностей, зокрема, через Трансбалканський трубопровід у співпраці з Румунією та Молдовою. Також у липні стартує новий етап ініціативи “Вертикальний коридор” за участю операторів газотранспортних систем Центральної, Південної та Східної Європи.

Повномасштабна війна спричинила спад у споживанні газу на 30% – з 28,7 млрд кубометрів у 2021 році до 19,8 млрд у 2023-му. Основна частина цього спаду – майже 60% – припала на промисловість. В результаті Україна вперше забезпечила себе газом протягом зими за рахунок власних ресурсів.

“Історична подія. Десять років тому в це ніхто не повірив би. Два роки тому, коли розпочалася повномасштабна війна, у це теж складно було повірити”, – казав у березні голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов.

Видобуток природного газу завжди був викликом для України, який став ще складнішим у період незалежності через гібридну війну Росії. Після вторгнення в лютому 2022 року обсяги видобутку раптово зменшилися майже на 10%. Частину родовищ окупанти контролюють, а інші зупинені через наближення до фронту.

Найбільші родовища газу розташовані у Харківській та Полтавській областях, такі як Шебелинське, Західно-Хрестищенське та Єфремівське, з загальними запасами понад 970 млрд кубометрів. Приблизно 17% видобутку припадає на родовища в Івано-Франківській області.

Компанія “Укргазвидобування” зуміла стримати обсяги видобутку, уникнувши різкого спаду, який спостерігався у приватному секторі. У 2023 році вона показала стабільний приріст. Якщо 2022 рік був приурочений до стабілізації видобутку, то у 2023 році відбувся впевнений зріст, перевищивши показники не лише попереднього року, але і 2021 року до повномасштабного вторгнення.

У результаті Україна збільшила видобуток газу на 0,9% у 2023 році, досягнувши показника 18,7 млрд кубометрів. З цієї суми “Укргазвидобування” витягло 13,9 млрд кубометрів, “Укрнафта” – майже 1,1 млрд, а решта 3,7 млрд припадає на приватні компанії.

За словами міністра енергетики Германа Галущенка, Україна може самодостатньо забезпечувати себе газом власного видобутку вже у 2024 році.

“Ми дуже близькі до цього. Є реальні шанси досягти нульового газового балансу вже цього року … Важливо розуміти, що наше споживання значно скоротилося. Багато залежатиме від подальшого розвитку галузі та економіки”, – сказав він у січневому інтерв’ю Reuters.

Як і минулого року, нарощування видобутку газу залишається основним пріоритетом.

“Наша мета на 2024 рік – збільшити видобуток природного газу щонайменше на півмільярда кубометрів. Ми прискорюємо процес буріння нових свердловин і використовуємо передові технології як для геологічних досліджень, так і для ефективного видобутку”, – підкреслив у березні Олексій Чернишов.

Як результат, у лютому “Укргазвидобування” досягло найвищого рівня добового видобутку за останні п’ять років. Зокрема, за підсумками 8 лютого 2024 року компанія отримала 38,54 млн кубометрів товарного газу.

“Це вражаючий результат, досягнутий завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, включаючи значну кількість високодебітних, які забезпечують видобуток понад 100 тисяч кубометрів на добу”, – додав він.

У квітні група “Нафтогазу” встановила історичний рекорд місячної проходки. За другий місяць весни Бурове управління “Укрбургаз” пробурило свердловин понад 40 000 метрів. Цей показник на 24% перевищив попереднє максимальне історичне досягнення з проходки, встановлене у листопаді 2023 року.

У травні “Укргазвидобування” ввело в експлуатацію дві високодебітні свердловини на одному з найглибших родовищ на сході України. Сумарно вони дають 390 тисяч кубометрів на добу. Ці свердловини пробурені на одному пласті і майже одночасно, тому на технічному сленгу їх називають “близнючками”.

Причому пробурили їх теж у рекордні терміни. Раніше буріння свердловин глибиною понад 6 000 метрів займало від двох до трьох років. Ці ж були готові за 8 місяців. Як уточнювали в “Нафтогазі” у травні, у 2024 році планується вже вийти на 15 млрд кубометрів річного видобутку. Загалом за перші п’ять місяців цього року “Укргазвидобування” наростило виробництво природного газу на 10% порівняно з аналогічним періодом 2023-го.

Загалом з початку року “Укргазвидобування” запустило 36 нових свердловин, у тому числі 11 високодебітних. Якщо темп збережеться, то плани, швидше за все, будуть реалізовані.

Останні новини