Автобусний рейс Київ – Кишинів потрапив у ДТП у Молдові: 16 осіб госпіталізовано

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Вугледар став яскравим прикладом цієї проблеми. Після захоплення міста російські війська змогли просунутися на північ на 10 км всього за тиждень. Відзначається, що в регіоні переважає відкрита місцевість, де українські оборонні лінії фактично відсутні, що ускладнює формування сильного опору.

Експерт з фінської Black Bird Group Пасі Паройнен вказує на те, що російські війська давно пройшли стару лінію фронту та великі мінні поля, які раніше затримували наступи на Вугледар у 2023 році. Військові ЗСУ зазначають, що нещодавні успіхи РФ стали можливими через “глухий кут” на фронті, коли минулорічні неуспішні атаки поступово ослабили українську армію, в результаті чого їхні війська стали розтягнутими та не здатними утримувати всі свої позиції.

Крім того, Україна послабила свої оборонні позиції на Донбасі, перекинувши досвідчені підрозділи в Курську область Росії. Ця ситуація, за словами Паройнена, створює враження постійної гри в “бий крота”, де нові кризові точки виникають швидше, ніж з ними можна впоратися.

Фахівець французького Фонду стратегічних досліджень Венсан Турре наголошує на тому, що оборона України стає дедалі слабшою, а місцевість – все більш сприятливою для російських наступальних операцій. Він також вказує на покращення російських військових можливостей завдяки використанню керованих бомб.

Ситуація ускладнюється серйозною нестачею особового складу в українських військах, що призводить до значної чисельної переваги російських сил на полі бою.

Паройнен вважає, що нещодавнє швидке просування Росії підтверджує загальне уявлення про українські сили: резерви невеликі, багато якісних підрозділів застрягли в Курській області, а в Росії достатньо сил для використання слабких місць у українських лініях.

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.

Неприємна бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природньо любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх дійсно платить. І це дійсно погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.

В Україні з початку війни склалося унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше трапилось у історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якись нескінчені ресурси.

Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну і економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.

Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.

Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати і передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна. На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим. Напряд чи країна, яка перебуває у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес клімат у Маріуполі чи Бахмуті.

Чи можна уникнути підняття податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть привезти до збільшення доходів бюджету за рахунок зменшення корупції мають бути системними, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. Нажаль. Хоча дуже б хотілося.

Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче підняття податків має супроводжуватись системними кроками по реформуванню податкової і митниці, по зменшенню тиску на бізнес. Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не відмінять необхідність знаходження коштів для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не тільки по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому підняттю податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно прописані в програмі МВФ.

Але саме підняття податків є невідворотнім. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищенні. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на оборот, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило би всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ. Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим. А от військовий збір будуть платити більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не дуже справедливим.

Коли держава просить затягнути пояси, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування поясів. Але можна уникнути відвертої несправедливості. І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5 , 7, 15 років тому, і підняття податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Водій Mitsubishi не поступився дорогою Suzuki, внаслідок чого сталося зіткнення.

«Пасажиром авто Suzuki дійсно був заступник начальника управління, який отримав травми. Також травмувалася його дружина, яка, власне, і керувала автомобілем», – заявили в поліції.

Повідомляють, що поліцейський начальник і його дружина були тверезими, а водій другої машини п’яним.

Зазначимо, що раніше сьогодні одеські пабліки писали, що саме заступник начальника поліції Артем Хілініченко був за кермом автомобіля, який перебував у стані алкогольного сп’яніння після відвідування ресторану. Коли сталася ДТП, він, як стверджують телеграм-канали, попросив дружину пересісти за кермо.

Після цих повідомлень і вийшла заява патрульної поліції зі спростуванням причетності Хілініченка до ДТП. Раніше відомство про цю аварію нічого не повідомляло.

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, з обов'язковою особистою відповідальністю після того, як адвокат Назар Кульчицький повідомив про це Суспільне. Попередньо Лієв перебував під вартою, але суд вирішив змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання та відправив його до СІЗО.

За даними трансляції засідання, прокурор відсутній, що породжує питання щодо обґрунтування вироку. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатні докази щодо обвинувачень у розкраданні, зазначив суддя Ярослав Шкодін.

Згідно з адвокатом, підозрюваного взяли під варту з заставою у 50 мільйонів гривень, однак після місяця Лієва випустили під особисте зобов'язання. Рішення про випуск було скасоване 9 квітня, проте Лієв не повернувся до в'язниці, оскільки строк тримання під вартою вичерпався 8 квітня. ВАКС 17 квітня розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але за згодою обвинувачення вирішив залишити його без розгляду.

Згідно з інформацією, наданою у вищезгаданій статті, суд вирішив випустити підозрюваного експосадовця Міноборони, Олександра Лієва, під особисте зобов'язання, скасувавши попередній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Порушник підозри в масштабних корупційних діях у сфері закупівель боєприпасів для Збройних Сил України мав бути утриманий за ґратами з 12 лютого. Проте, після місяця застави його звільнили, а вже 9 квітня скасували рішення про випуск. Втім, Лієв не повернувся до в'язниці, вважаючи, що строк його тримання під вартою закінчився. Незважаючи на це, 17 квітня Вищий антикорупційний суд відмовився розглядати питання щодо зміни запобіжного заходу, залишаючи Лієва без запобіжного заходу взагалі. Таке рішення суду стало можливим через відсутність прокурора на засіданні, що може ставити під сумнів законність ухваленого вироку. Крім того, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура не надали достатніх доказів у справі Лієва, що призвело до повернення справи в поліцію. Таким чином, цей випадок свідчить про складнощі та недоліки в судовій системі та боротьбі з корупцією в Україні.