Більшість українців підтримують підвищення військового збору і згодні взяти на себе стільки фінансових обовязків, скільки знадобиться

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Зокрема, Марко Заальфранк, глава відділу торгівлі в континентальній Європі в енергетичній групі Axpo, зазначив, що “цінова різниця недостатньо приваблива, щоб виправдати ризик закачування газу в зону бойових дій.” Цей вислів ілюструє загальну позицію європейських енергетичних компаній, які в умовах військових дій та непередбачуваності ситуації намагаються мінімізувати ризики.

Українські підземні сховища газу традиційно використовувалися європейськими компаніями як надійний спосіб зберігання палива, особливо в осінньо-зимовий період. Однак нинішня ситуація в Україні, пов’язана з війною, призвела до того, що компанії ЄС шукають альтернативні варіанти для зберігання енергоносіїв, навіть якщо це передбачає додаткові витрати.

Для України така тенденція може обернутися суттєвими фінансовими втратами. Доходи від послуг зі зберігання газу були важливим джерелом валюти для країни, особливо на тлі війни та економічної нестабільності. Втрата цих доходів може поглибити економічні проблеми, з якими вже стикається Київ.

З 12 жовтня набирає чинності нова система в’їзду та виїзду до країн Євросоюзу — EES (Entry/Exit System), що змінює порядок прикордонного контролю. Тепер звичні штампи в паспортах поступово залишатимуться в минулому, а прикордонники фіксуватимуть біометричні дані мандрівників у єдиній базі. Це означає, що процес перетину кордону стає значно технологічнішим і зручнішим, але й вимогливішим.

Згідно з новими правилами, на межі шенгенської зони у мандрівників можуть запитати відбитки пальців, фотографію обличчя та скан закордонного паспорта. Усі ці дані будуть зберігатися в спеціальній базі і використовуватися для контролю за потоками людей, що перетинають кордон ЄС. Метою введення цієї системи є не лише спрощення процесу перетину кордону, а й посилення безпеки та боротьба з нелегальною міграцією.

Паралельно готується ще одне нововведення — ETIAS (European Travel Information and Authorisation System). На відміну від EES, ETIAS — це не біометрична база на кордоні, а електронний дозвіл на поїздку, який потрібно оформити заздалегідь: він буде дійсний кілька років і коштуватиме декілька євро. Система створена для попередньої перевірки мандрівників із країн, які користуються безвізовим режимом, і має слугувати додатковим фільтром безпеки. Офіційний запуск ETIAS очікується пізніше, але готуватися до нього варто вже зараз.

Важливою для українців новиною є те, що зміни не зачіпають осіб із офіційним статусом тимчасового захисту: такі громадяни при перетині кордону мають пред’явити документ, що підтверджує їхній статус, і не проходять через ETIAS. Водночас усім іншим мандрівникам слід бути готовими до того, що від 12 жовтня на кордоні можуть попросити пройти процедуру фіксації біометрії, а невдовзі — й оформити електронний дозвіл для поїздок у ЄС.

Практична порада для тих, хто планує подорож: перед поїздкою перевірте дійсність закордонного паспорта і за потреби підготуйте електронні сервіси, через які в майбутньому можна буде оформляти ETIAS. Також варто стежити за офіційними повідомленнями консульств і прикордонних служб — вони нададуть точні інструкції щодо процедур у вашому конкретному випадку. Нові правила спрямовані на підвищення безпеки, але тимчасово можуть ускладнити перетин кордону через додаткові кроки при проходженні контролю.

Управління державної охорони України здійснило закупівлю, яка привернула увагу через масштаб витрат і спосіб проведення процедури. Йдеться про контракт на суму 52 млн грн, укладений із ТОВ «Автомобільний дім Атлант» щодо постачання 15 спеціалізованих автомобілів, створених на базі Volkswagen T7 Caravelle модельного року 2025. За інформацією журналістів видання «Наші гроші», придбання пройшло без конкурентного відбору, а встановлена ціна на кожен автомобіль суттєво перевищує ринкові показники для подібних комплектацій.

Згідно з умовами договору, до завершення поточного року до столиці мають доставити 15 машин моделі СКС-VWCV-ПС. Їх виробником визначено ТОВ «Спец-Ком-Сервіс», яке спеціалізується на переобладнанні транспортних засобів для потреб державних структур. Усі авто отримають фірмове оформлення у відтінку «чорний металік», що традиційно використовується для транспортних засобів охоронних підрозділів. Вартість одного автомобіля становить 3,47 млн грн, що й сформувало загальну суму контракту.

Йдеться про восьмимісні повнопривідні автомобілі з дизельним двигуном 2.0 об’ємом, потужністю 170 к. с., автоматичною коробкою передач і розширеним пакетом безпеки. Машини оснащені системами розпізнавання пішоходів і велосипедистів, контролем втоми водія, подушками безпеки та шторками по всьому салону. Також передбачені шкіряні сидіння, цифрова панель приладів, тризонний клімат-контроль, круїз-контроль, камера заднього огляду, парктроніки та дві зсувні двері з електродоводчиком.

До комплекту додаткового обладнання входять захист моторного відсіку, захисна сітка радіатора, плівка та тонування вікон, зимова гума з компресором, а також аптечка, вогнегасник і базовий набір для надзвичайних ситуацій. Автомобілі обладнані сигнально-гучномовним пристроєм, проблисковими маяками та радіопідготовкою.

Технічні характеристики свідчать, що УДО закупило найдорожчу комплектацію — Premium Long 4Motion із подовженою колісною базою. У вересні на сайті постачальника така комплектація коштувала 2,74 млн грн, а “Cars App” показував ціну від 2,79 млн грн. Навіть з урахуванням спецобладнання різниця з контрактною ціною у 3,47 млн грн залишається значною.

Закупівля відбулася без участі конкурентів — на тендер не подалася жодна інша компанія.

“Автомобільний дім Атлант”, офіційний дилер Volkswagen у Києві, належить кіпрській компанії “Хойру Холдингз Лімітед”, кінцевим бенефіціаром якої є громадянин Казахстану Павєл Нємитов. Раніше компанія мала назву “Атлант-М” і була пов’язана з громадянином Росії Сергієм Савицьким. З 2017 року фірма отримала державних підрядів на суму понад 268 млн грн.