Більшість українців підтримують підвищення військового збору і згодні взяти на себе стільки фінансових обовязків, скільки знадобиться

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Згідно з публікацією екс-голови ДП “Полтаванафтогазгеологія”, Геннадія Сікалова, компанії групи ЕКО ОПТІМА структуровані через ряд кіпрських офшорних компаній, зокрема через ZMS ENERGEE LIMITED, яка контролює інші офшорні структури, такі як IVENA LIMITED, DERAVEST, POLIVEST, та ZMS HOLDING. За словами Сікалова, метою такої структури є не стільки захист активів, скільки податкова оптимізація.

Відомо, що IVENA LIMITED виконувала функцію “фінансового хабу” для бізнесу Козицьких до 2019 року. Платежі від українських компаній через цей офшор дозволяли виводити прибутки з-під оподаткування, а також здійснювати “позики” українським компаніям через кіпрські структури. Це дозволяло зменшити базу для оподаткування в Україні. За період з 2020 по 2022 роки через цей офшор пройшло понад 20 млн євро.

Ще одним важливим аспектом є кредити, які компанії Козицьких отримали від “Укрексімбанку” та “Укргазбанку” на загальну суму не менше 57 млн євро. Вартість позик підкріплена поручительством з боку кіпрських офшорних компаній, а також самого Максима Козицького. Так, один із кредитів був гарантований головою Львівської ОВА, що додає питання про конфлікт інтересів та корупційні ризики в умовах, коли діючий чиновник безпосередньо пов’язаний із фінансуванням приватних бізнес-структур.

Як підкреслює Сікалов, така офшорна структура дозволяє Козицьким уникати сплати податків на сотні мільйонів гривень. При цьому, за його словами, Максим Козицький має прямий вплив на ці компанії, що викликає питання про можливий конфлікт інтересів. Відповідно до українського законодавства, діючі посадовці не мають права управляти активами, що є пов’язаними з їх діяльністю.

Згідно з останньою фінансовою звітністю кіпрських компаній, Козицький є пов’язаною особою, що надає йому можливість впливати на їхні ключові рішення. Однак, ці зобов’язання не були відображені в його декларації, що підсилює підозри в корупційних схемах і порушенні законодавства.